Соціологія - Кратко А.А.
Скачать (прямая ссылка):
Можна говорити про зростання у 90-ті роки під впливом кризи песимізму, зневіри в успіху якісних змін в економічній сфері. Спостерігається тенденція до зростання цінності спокійного, безтурбот-
114
ного життя, відпочинку на шкоду цінностям духовного життя, розвитку, реалізації своїх здібностей. У порівнянні з 60 — 70-ми роками відбулися різкі зміни в оцінці значення праці, її творчого характеру. Якщо у 60-ті роки орієнтація на суспільну корисність праці стійко посідала місце у першій трійці цінностей, то у 80-ті її значимість різко падає, вона зміщується на 8 місце, а в 90-ті роки — на 10 місце за тією ж шкалою цінностей.
Соціологічні дослідження 90-х років дали змогу побачити динаміку масової соціальио-економічної свідомості в умовах становлення ринкової економіки.
Якщо на ранніх стадіях якісного оновлення суспільства ставлення до ринку носило непевний і непослідовний характер, зокрема, неточністю відрізнялися уявлення про приватну власність (її плутали з особистою), її перспективи, то вже у 1990 році були зафіксовані досить чіткі та виразні уявлення про соціально-економічні процеси. У 1991 р. (регіональне дослідження) 26% опитаних харків'ян зазначили, що ринок — єдино можливий шлях розвитку [З]. За даними всеукраїнського опитування громадської думки у травні 1994 р., 29,7% підкреслили, що необхідний повний перехід до ринку, 21,5% висловилися за зміни в цьому відношенні, 31,1% підкреслили, що необхідно повернутися до старих відносин [3, 7].
Усе більше місце в масовій свідомості посідає підтримка розвитку підприємництва. У травні 1994 р. 22,4% опитаних повністю схвалювали його розвиток, 21,5% скоріше не схвалювали, ніж схвалювали. Повністю або частково не схвалювали понад 30%.
Показником готовності населення прийняти ринок є схвалення перспективи працювати у приватника. Таких було по Україні у 1992 р. 47%, у 1994 р. — 37%. Більшість опитаних у 1994 р. підтримує передачу у власність житла (75%), землі (65%), дрібних підприємств (54%). Ставлення до приватизації та підприємництва залежить від віку. Позитивне ставлення до приватизації крупних підприємств, наприклад, спостерігається лише в групі до 26 років, до підприємництва — до 50 років.
За певним злетом проринкових настроїв (1990 — 1991 рр.), пов'язаним з юнацьким романтизмом та надіями всіх поколінь, у 1992 р. приходить період, коли переважають більш тверезі міркування, меншою стає кількість молодих людей, які збираються піти в бізнес, менше тих, хто хотів би працювати на приватних підприємствах, тих, хто обстоює інвестиції іноземного капіталу.
115
У Росії, наприклад, з травня 1992 р. по червень 1993 р. відсоток проринково настроєних людей зменшився на 6% [4]. Дослідження 1994 р. в Україні свідчать про те, що суспільство повертається до характеристик свідомості, характерних для 1991 року.
У цілому в економічній свідомості жителів і України, і Росії переважає орієнтація на перехід до ринку. Половина опитаних підкреслила, що перехід до ринку — правильний шлях для майбутнього. 1/3 стійко стоїть на антиринкових позиціях. Перше місце серед "ринковиків" посідають підприємці, комерсанти і т. п. Друге місце — студенти вузів, далі військовослужбовці, керівники, спеціалісти, кваліфіковані робітники. У другій групі — "антиринко-виків" — колгоспники, особи, зайняті працею низької кваліфікації, пенсіонери. Очевидно, на розвиток ринкових орієнтацій справляють суттєвий вплив освіченість та впевненість у своїх професійних здібностях. Антиринкові орієнтації переважають серед людей, що мають неповну середню освіту, непрацюючих пенсіонерів та осіб, зайнятих некваліфікованою працею.
Для економічної свідомості повсюдно характерна суперечливість, яка виражається у тому, що визнання необхідності переходу до ринкової економіки поєднується з вимогами посилення державного контролю за цінами. Показові у цьому відношенні дані соціологічного дослідження в Україні. Більшість пенсіонерів та осіб похилого віку (71%) виступає за наведення порядку, за контроль над підприємництвом (51%), за нормативний розподіл продуктів (23%). У вікових групах до 40 років вихід з кризи пов'язували з регуляцією економіки.
Можна спостерігати певну динаміку ставлення до економічної системи. Відбувся перехід від невизначеності до розмежування, а потім до байдужості. В 1994 р. у більшості ставлення до економічної системи носить прагматичний характер. 53% заявили: "Мені байдужа система, важливо, щоб вона забезпечувала високий рівень життя". Найбільше ця позиція характерна для старших вікових груп. 9% висловились за капіталізм, 14% — за соціалізм, 15% віддають перевагу для України своєму власному шляху розвитку.
У масовій свідомості відбувається боротьба різних уявлень про соціальну справедливість. Ідеї зрівняльної справедливості мають у нашій країні давні традиції. Вони були характерними для патріархального суспільства і тоталітарної держави. Не можна не бачити, що зрівняльні настрої, установки гальмують перехід до нових
116
методів і форм господарського та соціального життя, пов'язаних з конкурентністю, з розвитком підприємливості. За даними загальноукраїнського опитування 1994 р., 1/3, як і раніше, вважає несправедливим, якщо одні одержують занадто багато, інші занадто мало. Разом з тим, розвивається й інше розуміння — 47% уже зазначають, що без відчутної різниці в оплаті не може бути зацікавленості в роботі, 19% не знали, що відповісти.
