Соціологія - Кратко А.А.
Скачать (прямая ссылка):
Історично склалися дві форми культури: висока (елітарна) та народна (фольклорна). Елітарна включала в себе перш за все класичну музику, живопис, літературу, які створювали професіонали високого рівня. Народна культура включала фольклор, пісні, танці, казки, міфи, які створювали люди у повсякденному житті. Як правило, елітарна культура створювалася та задовольняла потреби не-
77
багатьох, народна ж була пов'язана з життям широких народних
мас.
У сучасному суспільстві в зв'язку з розвитком засобів масової інформації виникає що одна форма — масова культура, котра апелює до всіх і розрахована на масове споживання.
Для масової культури характерне зведення дійсно високої культури до посереднього, поверхневого, вихолощеного змісту, потурання нсрозвиненим смакам. Масова культура пов'язана з уніфікацією, стандартизацією духовного в особистості, у суспільстві. Це не виключає високого рівня окремих проявів масової культури.
Багатогранність культур не виключає загальних елементів чи культурних універсаліи. Американський соціолог та етнограф Джордж Мердок виділяє 60 культурних універсаліи. Р. Мертон, вивчивши сотні культур, називає десятки спільних рис, властивостей різних культур. Це виготовлення знарядь праці, спільна праця, звичай дарувати дарунки, похоронні ритуали, засудження вбивств, розкрадань, образ і т. п. Культурні універсалі!' дозволяють говорити про загальнолюдську культуру та основні соціокультурні тенденції, які ведуть до розвитку суперсистем типу, приміром, Захід і Схід та ін.
Які ж основні елементи культури?
За всіма розбіжностями конкретних тлумачень, послідовності викладу у соціологічній літературі, як правило, розглядаються такі елементи:
1. Мова як система знаків, наділених певним значенням, котрі використовуються для збереження, перетворення та передачі інформації.
2. Цінності, що включають смисложиттєві цінності (уявлення про щастя, про мету, про сенс життя), вітальні , цінності громадського покликання, міжособового спілкування, демократичних свобод, сім'ї. Вірування, переконання.
3. Норми, що висловлюють вимоги до поведінки. Це волевиявлення, яке дає змогу здійснювати соціальний контроль і демонструє зразки поведінки.
4. Складні зразки поведінки: звичаї, традиції, обряди. Звичай являє собою звичну соціальну регуляцію, яку взято з минулого. Традиції — елементи спадщини, що передаються від покоління до покоління і утворюють спадковий зв'язок у історії людства. Обряди — стереотипи символічних колективних дій, які виражають почуття.
78
Усі ці елементи є засобом не лише зберігання і передавання досвіду, а й засобом перетворювальної діяльності.
Культура — це не свідомість взагалі, не просто ряд духовних елементів (уявлення, знання, переконання, цінності, норми та ін.), а спосіб, метод ціннісного опанування дійсності. Це вміння і навички застосування знань, норм тощо. Це те, що втілюється в практичну діяльність, в стійкі повторювані зразки і моделі дійсності.
Функції культури
Культура виконує цілий ряд функцій. Перш за все вона виступає як засіб зберігання і розповсюдження людського досвіду, тобто виконує функцію соціальної пам'яті. Разом з тим вона не зводиться до цього. Культура поєднує духовні багатства, нагромаджені людством у минулому, і духовні цінності сучасного суспільства. Саме тому культура виконує освітню і виховну, комунікативну і регулятивну функції. Індивід стає особистістю у міру соціалізації, опановування культури: знань, мови, цінностей, норм, звичаїв, традицій своєї соціальної групи, свого суспільства. Саме культура робить людину людиною. Вона ж здійснює соціальний контроль, стимулює і регулює його поведінку. У цьому розумінні культура — це людський зріз історії. Будучи способом, засобом соціального впливу, культура забезпечує освоєння і перетворення світу, тобто виконує функції інтеграції і диференціації суспільства. Опанування культури формує у людей відчуття належності до певної групи, народу, нації, релігії і т. ін. Культура в цьому плані забезпечує цілісність спільнот суспільства. Разом з тим, згуртовуючи одних, вона протиставляє їх іншим і є джерелом дезінтеграції.
Методологічні підходи до аналізу культури
Існують різні методологічні підходи до соціологічного аналізу культури.
Функціональний підхід розглядає цінності як основний елемент культури. За Т. Парсонсом, культура — організована певним чином система цінностей, яка відповідає потребам. Культуру вирізняє стабільність, стійкість. Різні культури мають багато спільного, тому природним розвитком є лише еволюція.
79
Конфліктний підхід аналізує культуру як динамічну, суперечливу систему, як арену конфліктів, породжених нерівністю людей. Цінності зазнають впливу інших факторів, зокрема, К. Маркс розглядає їх як похідну від економічних відносин. Існуючі культурні системи не здатні рівною мірою забезпечити всіх членів суспільства. Соціальна нерівність призводить до постійної соціальної напруги, до революційних катаклізмів. Домінуюча культура — це, як правило, результат нав'язування панівною групою власних норм, цінностей. Вона підкорює інші групи, закріплює відносини панування через орієнтацію соціальних інститутів на цінності панівної фупи, стимулює конфлікти.
