Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
4. Тире ставиться між двома відносно нерівноправними частинами безсполучникового складного речення:
а) якщо перша частина вказує на час або умову того, про що говориться в другій (перед першою частиною можна, як правило, поставити сполучники коли, якщо, хоч): У товаристві лад — усяк тому радіє (Л. Глібов);
б) якщо друга частина виражає наслідок або висновок з того, про що говориться в першій (до неї можна поставити питання і який наслідок? і що це озна-
ч а є?): Танцюють зорі — на мороз чималий показують (М. Рильський);
в) якщо зміст обох частин зіставляється або протиставляється (між ними можна поставити сполучники наче, а): Любов і надія не в зорях, не в морі — між людьми поради питати! (Леся Українка). Гляне — холодною водою обіллє (Марко Вовчок).
Проте іноді там, де б за правилами в складному безсполучниковому реченні мало б стояти тире, ставляться й коми: Годинник не теленька дзвінко, в кімнаті моїй тишина (В. Co-сюра). Літо дбає, зима поїдає (Нар. творчість).
§168. Складні синтаксичні конструкції
Складносурядні, складнопідрядні й складні безсполучникові речення в мові виступають не тільки в чистому вигляді, а й у поєднанні: бувають складні речення із сурядністю й підрядністю, із сполучниковим і безсполучниковим зв’язком.
208
Синтаксис і пунктуація
Такі речення називаються складними синтаксичними конструкціями.
Наприклад, у реченні: В повітрі дощ, і гречка пахне тепло, немов розлився бурштиновий мед (М. Рильський) — незалежне речення (перше) поєднане сурядним зв’язком (сполучник і) із складнопідрядним (друге і третє речення).
У реченні: Як швидко минають дні, коли в людини є хліб і вода, і як повільно течуть вони, коли немає ні ковтка води (С. Скляренко) — два складнопідрядні речення поєднані між собою сурядним зв’язком (сполучник І).
У реченні: Ще сніг кругом, ще голі віти в дуба, і не курли-чуть в небі журавлі (В. Сосюра) — між першим і другим реченнями маємо безсполучниковий зв’язок, між другим і третім — сурядний.
У реченні: He може кермувати той людьми, хто сам не бачить шляху із пітьми, не може дати волю той народу, хто душу закував у темноту (Д. Павличко) — безсполучниковим зв’язком пов’язані два складнопідрядні речення.
Можливі й інші варіанти поєднання елементів різних видів речень.
Розділові знаки між кожними двома частинами таких складних синтаксичних конструкцій ставляться так само, як і між будь-якими двома частинами складносурядних, складнопідрядних чи складних безсполучникових речень.
§169. Період
1. Період — це розгорнуте речення, у першій, більшій частині якого за допомогою періодичного повторення однотипних елементів (найчастіше — однакових підрядних речень або однорідних членів) дається докладна картина чогось, а в другій, меншій — робиться висновок чи підсумок.
Наприклад, періодом є речення: Коли в грудях моїх тривога то потухає, то горить; коли загублена дорога, а на устах любов тремтить; коли уся душа тріпоче, як білий парус на човні,— тоді рука моя не хоче пером виводити пісні (М. Рильський).
2. Перша частина періоду вимовляється звичайно з поступовим підвищенням тону і прискоренням темпу, а друга — з пониженням тону й уповільненням темпу. Між цими частинами в усній мові обов’язково робиться більша або менша пауза, а на письмі ставиться, як правило, кома й тире: Коли згадаємо, на якому маленькому клаптику землі розташу-
Синтаксис і пунктуація
209
вався Верхній Город Ярослава Мудрого дев ’ятсот років тому, і коли згадаємо, що сто п ’ятдесят років тому на Хрещатику були тільки шинки й винокурні, коли згадаємо, що дев ’ятнад-цяте століття Київ зустрів, маючи лише кілька десятків кам ’яних будинків і являючи собою, як зазначав один мандрівник, «тільки спогади та надії великого міста»,— то тільки тоді побачимо, до яких фантастичних розмірів розрослося наше місто нині (П. Загребельний).
ЧУЖЕ МОВЛЕННЯ §170. Поняття про пряму мову й слова автора
1. Чиєсь висловлювання чи думку можна передати за допомогою прямої мови, непрямої, невласне прямої і авторської мови.
Чуже висловлювання, передане від імені того, кому воно належить, називається прямою мовою.
Пряма мова дає змогу відтворити всі особливості живого усного мовлення: експресію, звертання, вигуки тощо. Вона зберігає не тільки зміст висловлювання, а й його лексичні, граматичні й стилістичні особливості: «Васильку, го-ов! А йди сюди!» — гукнув з подвір’я батько (М. Коцюбинський).
2. При прямій мові є слова автора, які вказують, кому належить дане висловлювання чи думка. Слова автора використовуються також для характеристики самого мовлення, персонажів, обставин, за яких відбувається мовлення.
Вони можуть стояти перед прямою мовою, після неї або всередині. Якщо слова автора вжито перед прямою мовою, то в них звичайно стоїть спочатку підмет, потім — присудок; якщо ж після чи всередині — то спочатку присудок, потім підмет: Бабуся питає: «А що, дітки? Чого прийшли, мої соколята?» «А що, дітки? — питає бабуся.— Чого прийшли, мої соколята?» (Марко Вовчок). «А що, дітки? Чого прийшли, мої соколята?» —питає бабуся.
