История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
є й те, що палаталізація приголосних у сполученні з [j] розпочалась пізніше, ніж індоєвропейський [s] у певних фонетичних умовах змінився на слов'янський [х], і після того, як відбулося злиття в одному звукові давньоіндоєвроцейського [s] і нового [s), який розвинувся з [kf]9 оскільки будь-який приголосний [s], незалежно від його походження, в сполученні з [j] на слов'янському грунті однаково перетворювався в [§']. Отже, початок процесу палаталізації приголосних з [j], певно, треба віднести не на період балто-слов'янської мовної спільності, а на час, коли ця спільність уже розпалась бб. Закінчився ж він не в усіх сполученнях приголосний + [j] одночасно. Раніше за інші під впливом [j] палаталізувалися й змінились на шиплячі задньоязикові приголосні. Процес же еволюції [dj], [tj] та губний + [j] тривав найдовший час і завершився вже тоді, коли в спільнослов'янській мові виразно вичленувалися її діалектні масиви.
§ 19. Палаталізація [g], [k], [х] перед голосними переднього ряду. У позиції перед голосними переднього ряду [ї], [і], [є], [є] задньоязикові приголосні [g], [k], [х] дали ті ж рефлекси, що й у сполученні з [j], хоч шлях виникнення цих рефлексів був значно
^4 Див.: Курилович Е. О балто-славянском языковом единстве.— Вопр. слав, языкознания, вып. 3. M., 1958, с. 28—29.
65 Див.: Бернштейн С. Б. Очерк сравнительной грамматики славянских
языков, с. 166—167. ,
94 коротший. Внаслідок асимілятивного впливу на них передньоряд-них голосних їх артикуляція пересувалась у сферу твердопіднебінної й вони палаталізувались, а далі змінювались на шиплячі:
fe]-M g'1-ЧП [k] jk'l fc'J, fx] [хЧ |s'].
Зміну [g], [k], [x] на [z'J, [c'], [s'] називають першою перехідною палаталізацією. Наслідки її зберігають усі слов'янські мови, напр.: д.-р. жити (<- *giti), живъ; укр. жити, живий; рос. жить, живой; блр. жыць, жывы; блг. живея, с.-х, жйвети, жив; п. zyc, zywy; ч. ziti, zivy; пор. лит. gyventi, gyvas; д.-р. жена (^-*gena), укр. жона, женити; рос. жена, блр. жаніць, с.-х. жена, п. zona, ч. zena, пор. гр. тог/), Yevos (народження), д.-прус. genno (кл. ф.); д.-р. чисть (ч- *kist-), укр. чистий, рос. чистый, блр. чисты, блг. чист, с.-х. HXLcmi п. czysty, ч. cisty; пор. лит. skystas (рідкий); д.-р. четыри, укр. чотири, четвертий, рос. четыре, блр. чатыры, блг. четири, с.-х. четири, п. crtery, ч. ctyri; пор. лит. keturi; д.-р^ сушити (ч-*soux!ti), укр. сушити, рос. сушить, блр. сушыць, блг. суша, с.-х. сушити, п. suszyc, 4. susiti; пор. ст.-сл. съхнЯти; укр. сохнути; д.-р. душьно (ч- *douxin-), укр. душно, рос. душно, блр. душна, блг- душно, п. duszno, ч. duseni; пор. ст.-сл. доухъ; укр. жолоб (ч-~ *gelb-), рос. жолоб, блр. жолаб, блг. жляб, с.-х. жлщеб, п. zjob, ч. zleb, zlab, пор. д.-ісл. golf; д.-р. жеравь, укр. журавель — лцт. gerv?; д.-р. жьлтъ, укр. жовтий — нім. gelb; ст.-сл. жати, жъяЖ, укр. жати, жну — лит. ginti, ginu; укр. час — д.-hpyc. kisman, алб. kohe; д.-р. чьрнъ, укр. чорний — д.-прус. kirsnan, д,-інд. krsnas; ст.-сл. чадо—нім. Kind; д.-р. червь, укр. черв—лит. kirminas; д.-р. вълче, укр. вовче (кл. ф.) — лит. vilke; укр. мечь — гот. mekeis; укр. чесати — лит. kasyti (скребти); укр, черпати — лит. kirpti; укр. чи (частка)1—лат. qui (чим, чому).
Рефлексація [g]-> [z'J, [k] [c'], fx] ->• [s'] відбувалася, певно одночасно зі зміною задньоязикових у шиплячі під впливом [j] У всякому разі вона мала завершитися раніше, ніж змінювався го лосний [ё] в [а], бо перед [а] задньоязикові не могли палаталізува тись і переходити в шиплячі, отже, в таких словах, як жар, дрижа ти, кричати, мішати і подібних (пор. гарячий, здригнутись, крик, помісей), процес зміни задньоязикових відбувся ще перед голосним [е]: *ger-->-z'er-, *kriketi->*kric'eti', *mexetl ->*mes'eti. Найімовірніше перша палаталізація задньоязикових припадає на кінець минулої — початок нашої ери. 3. Штібер безпідставно відносить її на III—IV ст. н. е. 5б, а А. Лампрехт — на кінець IV— V ст.67
^ Див.: Stiber Z. Zarys gramatyki porownawczej fczykow slowiafiskich. War-szawa, 1969, s. 67f
& Див.: Lamprecht A. K chronologii foneticko-fonologickych zmen v praslo-уайШпё,— Slovo a slovesnost, 1973, N 2, s. 115.
95 Оскільки задньоязикові приголосні в тій самій морфемі могли вживатися не тільки перед голосними переднього ряду, а й перед голосними заднього ряду, тобто в такій позиції, в якій вони не змінювались, у спільнослов'янській мові внаслідок їх першої палаталізації теж виникло чергування фонем /g/, /к/, /х/ з /z7, /с7, /s7, яке успадкували від неї всі сучасні слов'янські мови, наприклад: укр. друг— дружба (4-*drugbb- ч- *drougib-) — дружити, біг — біжиш — біжить, книга — книжка, нога — ніжка, рука — ручка, крик — кричати — кричиш, коса — чесати, кінець — почати (ч- *pokenti), сухий — сушити, страх — страшно, ходити — пішов (4-*posbdl- ч- *poxedl-); рос. книга — книжка, ждати — погоди, рука — ручка, кто (ч- къто) — что (ч- чьто); сухой — сушить, блр. кніга — кніжка, рука — ручка, сухі — сушыць; блг. книга — книжка, ръка — ръчен, сух — суша; с.-х. кіьйга — кгьйжица, рука — рї/чица, сух — сушити, п. ksiega — ksi^zka, reka — r^czka, suchy — suczyc; ч. kniha — knizka, ruka — rucka, suchy — susiti.
