История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Вторинний палатальний елемент після губного на межі морфем розвинувся в епентетичний [1] лише в деяких діалектах спільнослов'янської мови. Він зовсім занепав у тих діалектах, на основі яких сформувались західнослов'янські мови, пор. п. ziemia (-*-*ze-mja), Iowie (-*- *lovj-); ч. zeme, koupe (-*- *koupj-, купля); слвц. zem. У західнослов'янських мовах епентетичний [1] у такій позиції трапляється тільки в запозичених словах, як, наприклад, у польських budowla, hodowla, що зайшли з української й білоруської мови. У самостійну фонему /17 розвинувся вторинний палатальний елемент також не в усіх діалектах, на основі яких сформувались і південнослов'янські мови, пор. блг. земя, ловене (ловля), але с.-х. зем/ьа, кр'п/ьив, скуплати. Епентетичний [1] у таких болгарських словах, як изумление, обявление, оскърбление, престъпление, є наслідок впливу російської мови.
У протосхіднослов'янських діалектах палатальний елемент після губних на межі морфем розвинувся в епентетичний [1] послідовно, що відбивають і сучасні східнослов'янські мови: укр. земля, купля, ловля, куплю, люблю, ловлю; рос. земля, ловля, люблю; блр. зямля, лавлю б0.
50 Див.: Бернштейн Ct Б, Очерк сравнительной грамматики славянских
языков, с. 170—171.
92 Проте ця гіпотеза залишає без пояснення ті причини, які зумовили втрату вторинного палатального елемента в одних групах слов'янських мов і розвиток його в самостійну фонему IM в інших. Тому більш переконливим є погляд, за яким епентетичний /і/ з вторинного палатального елемента після губного розвинувся в усіх слов'янських мовах і в усіх позиціях. Втрата епентетичного /1/ в західнослов'янських мовах і в частині південнослов'янських відбулася пізніше, і вона не охопила позиції кореня слова. В окремих словах залишки такого [і] можна вбачати і на межі морфеми, як-от у польських grobla, kropla, niemowl^ 61. Виникнення процесу де-епентизації в тих мовах, що втратили епентетичний [1] у певних позиціях, найімовірніше зумовлене аналогією, тобто вирівнюванням морфемного складу споріднених слів б2.
§ 18. Відбиття зміни приголосний + [j] у фонологічній системі спільнослов'янської мови. Процеси взаємної асиміляції приголосних з наступним [j] залишили великий слід у слов'янському консонантизмі, ускладнили його новими артикуляційними позиціями й викликали в ньому значну фонологічну перебудову. Вважають, що ці процеси розпочали нову епоху в історії спільнослов'янської мови. Вони насамперед відбилися в посиленні взаємозв'язку між звуковими одиницями, а як наслідок цього — вплинули на складоподіл у межах слова. В той час, коли [j] перебував у нейтральному становищі щодо попереднього приголосного, він, за дуже незначними винятками, належав з ними до різних складів, наприклад: *zem-ja, *sad-ja. Але в процесі взаємної асиміляції, зближуючись артикуляційно з попереднім приголосним, звук [j] втрачав здатність самостійно оформляти склад з наступним голосним, а виконував цю функцію разом з тим приголосним, після якого стояв: *ze-m'ja, *sa-d'ja. У такій еволюції складоподілу можна вже вбачати початок тенденції до відкритого складу, яка пізніше переросла в загальний фонетичний закон спільнослов'янської мови б3.
У спільнослов'янській мові твердопіднебінна артикуляція спершу була властива лише звукові [j], що вимовлявся як приголосний середньопіднебінний. Асимілюючи ті приголосні, які стояли перед ним, він наблизив їх артикуляцію до власної, внаслідок чого виникали нові передньопіднебінні і середньопіднебінні звуки, тобто нові звуки твердопіднебінної артикуляції. Подальший процес взаємної асиміляції зрештою зумовив появу в складі консонантизму спільнослов'янської мови нових, палаталізованих фонем, а саме /17, /г7, /п7, /z7, /s7, /с7, /dz7. А все це позначилось не тільки на його якісній, а й кількісній перебудові, інакше кажучи, >іало серйозне фонологічне значення. Внаслідок цієї перебудови виникло нове протиставлення фонем, протиставлення за твердістю-м'якістю,
61 Див.: Гуйер Ot Введение в историю чешского языка. M., 1953, с. 63.
62 Див.: Чекман В. Ht Генезис и эволюция палатального ряда в праславянском языке. Минск, 1973, с. 32.
53 Див.: Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов, с. 42.
93 а саме: IgI-JgrI9 IkI-IkrI9 IxI-IxfI9 IzI-IzfI1 IsI-IsfI9 Idl — IdfI9 /t/ — IVI9 що пізніше перетворилося в чергування фонем IgI _ /z7, IkI — IctI9 IxI — /57, Izl — IzfI9 IsI — IVI і т. д., а також протиставлення /г/ — IrfI9 IM — /17, /п/ — /п7, яке в тій чи іншій мірі властиве й сучасним слов'янським мовам.
Досить складну проблему становить визначення часу, на який припадає процес перебудови консонантної системи під асимілятивним впливом [j] на попередні приголосні.
Беручи до уваги певну подібність еволюції приголосних у сполученні з наступним [j] у слов'янських і балтійських мовах, дехто з дослідників відносить цей процес ще до періоду балто-слов'ян-ської мовної спільності. Такої думки додержується, наприклад, Курилович б4. Однак проти його гіпотези висуваються суттєві заперечення. Немає сумніву, що процес палаталізації приголосних у сполученні з [j] виник у спільнослов'янській мові на ранньому етапі її історії, хоч відбувався протягом довгого періоду її розвитку. Він розпочався, безперечно^ раніше, ніж стала відбуватися монофтонгізація дифтонгів та сполучень голосний + носовий внаслідок діяння закону відкритого складу, доказом чого є те, що приголосні [n], [т], які входили до сполучень [on], [en], [от], [em] і закривали склад, вступали з [j] у взаємні асимілятивні зв'язки й палаталізувались так, як і інші приголосні в аналогічній позиції: *kon-ja *kon'ja ->- kon'a; *zem-ja *ze-m'ja ze-тГа. Коли жпо*іавдіяти закон відкритого складу, то такі сполучення jffa кінці складуй як відомо, монофтонгізувалисіьПйТЩ^ (^]ГАле безперечним
