История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Найдавніше втратили пом'якшену вимову губні приголосні, після яких занепадав [ь] у слабкій позиції. Ці приголосні після втрати [ь] стали вимовлятися в абсолютному кінці слова або безпосередньо перед іншим приголосним. Депалаталізація їх припадає ще на давньоруський період і властива всім східнослов'янським діалектам. Наслідки її зрідка відбивають давньоруські пам'ятки
218 ще з кінця XII ст.— на кінці слова написанням ъ після літер "на позначення губних, а в середині — відсутністю після них ь: за волховомъ (Вкл. Варл. після 1192, Xp., І, 29), со всЬмь (гр. Олександра Невського 1262—1263,36), лицемъ (ПА, 1307,3 зв.), вЪрнымь (17), видомъ (118).
Українські пам'ятки XIV ст. твердість губних перед колишнім [ь] засвідчують уже значно ширше: кгвалтомъ (ВС, 1347; АЗР, І, 6), иіляхтичомь (7), рыбная, днЪстромь (Р., гр. 1349, 3), кривду (гр. 1352, 6), правду (7), со млиномъ, совсЬмь (гр. 1359, 10), своимъ листомъ, межи ходорковымъ селомъ (гр. 1375, 20), цоквъ (гр. 1378, 26), исбратомъ (гр. 1388, 38),смонастыремь (гр. 1394, 54), торжь-никомъ (Є. Луцьк. XIV, 6), холъмомъ (175);
Для староукраїнської літературної мови пізніших часів позначення твердості губних перед колишнім [ь] стає звичайним явищем, зокрема: (
а) у формі іменників наз. відм. одн.: кровь (АЖ, 1583, 70), червъ (Луц., XVII, 13), кровь (74), скорбь (3из. Лекс., 1596, 78), любовь (Син., XVII, 126), скорбь, любовь (К. 3., к.-XVII — п. XVIII, 76), церковь (53); кровь (Л. Вел., 1720, 23), любовь, церковь (43), скорбь (169);
б) у формі op. відм. одн.: сь оусЬмь доходомь (Рус., гр. 1434, 90), з седлбмь (АЖ, 1584, 86), хлопцемь (К. 3., к. XVII— п. XVIII, 51), смуткомь (79), гориікомь (115), иієвцемь (280);
в) у закінченні числівників сім, вісім: семь (АЖ, 1584, 107), осмь (АЖ* 1582, 43), осмьдесшть (АЖ, 1583, 53); сЬмь (АПГУ, XVII, І, 20);
г) у закінченні 1 ос. одн. атематичних дієслів: дамь (Р., гр. 1445, 150);
д) у закінченні дієслів наказового способу: поздоров (КА, 1560, 539), мовте (165), поздоровте (249), грЪхи имь оставь; наставь на стезю спсєнную (К. З., к. XVII — п. XVIII, 66), подсипь коли єст (258).
У середині слова депалаталізація губних може теж передаватись за допомогою написання ъ після літер на їх позначення: всему і вьсему (Рус., гр. 1434, 91).
Твердо вимовлялися губні української мови в позиції перед [j], пер^д яким ще на давньоруському грунті занепав зредукований [і]. Старописемні пам'ятки таку вимову фіксують дуже часто: здоровью (Р., гр. 1435, 132), бьєть (АЖ, 1583, 65), здоровью (К. 3., к. XVII — п. XVIII, 76), зопьеть (234), бьеть (259), пропьешь, пробьешь (263), здоровье (Л. Вел., 1720, 21), присловье (41).
Наслідки депалаталізації губних перед колишнім [ь] у слабкій позиції повністю зберігає білоруська мова: голуб, восем, столом, дам. Успадкувала їх і російська мова, хоч не ц усьому обсязі (столом, моим, дам, але голубь, кровь, семь, восемь), що, як відомо, зумовлено не фонетичними, а морфологічними причинами.
Утрата палатальності губних у позиції перед колишнім слабким [ь] не тільки позначилась на фонетичній природі та фонетичному
219 складі української мови, а певною мірою вплинула] також на її морфологічну будову, викликала зміни в парадигматиці окремих іменників. У деяких з них у зв'язку з депалаталізацією кінцевих губних змінилися відмінкові закінчення (пор. д.-р. наз. одн. го-JiyQb — род. голубіа голуби — ор. голубємь голубьмь — наз. мн. голуби голубине і укр. голуб — голуба — голубом), а в деяких змінилася навіть категорія роду (напр., д.-р. сыпь, глыбь — жін. p., укр. curt, глиб — чол. p.), отже, такі іменники включилися до інших відмінкових парадигм, ніж ті, до яких вони належали до процесу втрати губними палатальності.
У середині слова після занепаду [ь] депалаталізувались не лише губні, а й передньоязикові приголосні [d'], [t'], [z'], [s'], [n'], [r'], що стали вимовлятися в позиції безпосередньо перед іншими твердими приголосними: бЬдьныи бЪдныи, видьныи -^видныи, родьныи родныи, дьрати ->- драти, людьство людство, бортьныи ->- бортный, полотьно ->• полотно, богатьство ->- богатство, козьла ->¦ козла, осьла ->¦ осла, ріасьно — ptacno, красьныи ->• красный, вънь-зати ->• вонзати, орьла ->¦ орла, вЬрьно еЪрно. Палаталізація передньоязикових, що вимовлялися в такій позиції як звуки напівпом'якшені, зумовлена асимілятивним впливом наступних твердих передньоязикових приголосних. Проте регресивна асиміляція не охопила звука [1], що пояснюється його особливою артикуляцією в системі давньоруського консонантизму: сильно — [сил'но].
Перед губними та задньоязиковими приголосні [d'], [t'], [z'], [s'], [n'], [г'] не депалаталізувались, оскільки, як уже відзначалось в науковій літературі 256, перехід артикуляції пом'якшених передньоязикових до наступних твердих губних і задньоязикових легший, ніж непом'якшених. Це зумовлювалося анатомо-фізіологічними причинами — вигнутою спинкою язика при артикуляції пом'якшених передньоязикових та твердих губних і задньоязикових, у той час як при артикуляції твердих передньоязикових спинка язика набуває увігнутої форми, що й унеможливило дію регресивної асиміляції в групах пом'якшений передньоязиковий + твердий, губний або задньоязиковий приголосний: судьба ->¦ [суд'ба], редька ->• [ред'ка], тьма ->¦ [т'ма], возьму ->¦ [воз'му], просьба [прос'ба].
