Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
15
До словотвірних належать афікси, за допомогою яких утворюються похідні лексеми з різними значеннями. Словотвірну функцію виконують суфікси, префікси, конфікси, постфікси: а) Київ — київ+ськ-ий, ки+ян-и, киян+ин, киян+к-а;
б) слава — не+слава, дід — пра+дід; в) мур — під+мур+ок, Полтава — по+полтавськ+ому; г) купаю — купаю+сь.
За структурою морфи поділяються на: 1) однофонемні і багатофонемні, 2) вокалічні, консонантні і змішані.
Однофонемні складаються з однієї фонеми, а багатофонемні— з кількох фонем. Зустрічаються такі типи: 1) голосна фонема (Г): корінь -а- (акання), -у- (вз-у-т-и)\ префікс о- (описати); 2) приголосна фонема (П): префікс з- (збити), в- (вписати)', суфікс -н- (ніч-н-ий), корінь -н- (під-н-яти, під-н-іму)\ 3) голосна + приголосна (ГП): корінь ос- (оса), аз- (Аза), суфікс -ець (стрілець), префікс об- (обмірковувати); 4) приголосна + голосна (ПГ): корінь ми- (мити), префікс на- (написати), постфікс -ся (сміятися), суфікс -ува- (малювати)',
5) приголосна + приголосна (ПП): корінь сн- (сон — сном), дн- (день — днем), суфікс -ськ- (сільський); 6) ГПП: суфікс
-альн- (ітеатральний); 7) ПГП: суфікс -тель (учитель), корінь віз- (візник)\ 8) ППП: суфікс -ств- (студентство) і т. ін.
Вокалічні морфи складаються лише з голосних фонем, консонантні — лише з приголосних, а змішані у своєму складі мають і голосні, і приголосні фонеми: корінь -і- (заїкатися), суфікс -а- (писати), суфікс -к- (доярка), суфікс -ич-(родичі), корінь жи- (жити).
Наголошені морфи завжди “перетягують” на себе наголос: -ан-и, -чан-и (Полтава — полтавчани, Київ — кияни). Ненаголошені в будь-якій позиції наголосу не мають: суфікс -тель (учитель—учителька—учительська). Частина морфів в одних позиціях наголошується, в інших — втрачає наголос: суфікс -ець (іполтавець і полтавець), корінь земл- (земпя, але землі).
За значенням морфеми поділяються на семантичні, лексико-граматичні і граматичні. До граматичних належать морфеми, які формують граматичне значення слова (закінчення). До семантичних належить корінь слова. Він вказує на найзагальніше лексичне значення, не конкретизуючи його (пор.: корінь зим- може стосуватися й іменника зима, і прикметника зимний, і дієслова зимувати, і прислівника зимно). До лексико-граматичних належать морфеми, які вказують і на лексичне, і на граматичне значення (суфікси, префікси, конфікси): суфікс -тель вказує на особу (лексичне значення) і чоловічий рід (граматичне значення), конфікс по-, .-ому вказує на ознаку (лексичне значення) і прислівник як не-
16
змінювану частину мови (граматичне значення). За обсягом семантики афікси поділяються на багатозначні й однозначні. Багатозначні мають кілька значень. Морф -ник, наприклад, може означати: 1) особу за якоюсь ознакою (двірник, дурник, комірник); 2) предмет {сирник, збірник, парник)\ 3) абстрактне поняття (чинник, складник, числівник); 4) зменшеність і пестливість, демінутивність і гіпокористичність (вогник, човник, лебедик). Багатозначними є суфіксальні морфеми -ець, -иц-я, -ок та ін., префіксальні пере-, на-, за- та ін., флексійні -а, -ий, -е та ін. Однозначні мають одне значення: -анин, -чанин (назва особи), -ист (назва особи), -ість, -ств-о (назва абстрактного поняття). Однозначними бувають і суфіксальні, і префіксальні морфеми (-ськ-ий, -уват-ий, пра-, па-).
За ступенем подібності семантики афікси бувають синонімічними й антонімічними. До синонімічних належать морфеми, лексико-граматичне значення яких незалежно від будови збігається повністю або частково. Синонімічними є, наприклад, суфіксальні морфи -ець і -чанин із значенням особи за місцем проживання (полтавець і полтавчанин), -инськ-ий і -івськ-ий із значенням відношення до поселення (Ялта — ялтинський і ялтіеський), -ар і -іст із значенням особи за назвою музикального інструмента (сопілкар, баяніст), суфікси із значенням особи -тель, -чик, -льник, -ар, -ик та ін.; кореневі морфи у словоформах матуся і ненька, префіксальні морфи а- і не- із значенням заперечення або відсутності (алогічний = нелогічний), без- і не- із значенням відсутності (безграмотний - неграмотний).
До антонімічних належать морфеми, тотожні за будовою, але різні за значенням, наприклад: суфіксальні морфи -к-a, із значенням особи жіночої статі (друкарка), -к-а2 із значенням конкретного предмета (хустка), -к-а3 із значенням дії (<оранка), -к-а4 із зменшувально-пестливим значенням (книжка, ніжка)\ кореневі морфи вод-, і вод-2 (вода і водити); префіксальні морфи по-] із значенням “біля і впродовж чогось” (побережжя і подорожник) і по-2 із значенням “після чогось” (посмертно, пореформений).
За місцем у слові відповідно до кореня афікси поділяються на префіксальні і постфіксальні. До префіксальних належать ті морфи, що знаходяться в препозиції, тобто перед коренем або перед іншим префіксом. Це префікси написати, записати, переписати, попідписувати. До ґіостфіксальних належать ті морфи, які знаходяться в постпозиції, тобто після кореня. Це суфікси, флексії і постфікси.
Суфікси знаходяться або безпосередньо після кореня, або' після інших суфіксів: учительський. Флексії знаходяться або
