Антисептика та асептика у ветеринарній хірургії - Власенко В.М.
Скачать (прямая ссылка):
Лазер (оптичний квантовий генератор) — джерело світлового когерентного монохроматичного випромінювання, яке характеризується високим ступенем направленості та великою щільністю енергії. Застосовуються два види лазерного випромінювання: високоенергетичне та низь-коенергетичне.
11
Стерилізуюча дія високоенергетичного лазерного випромінювання (10,6 мкм) досягається за рахунок кількох ефектів:
1) температура в тканинах досягає кількасот градусів;
2) виникнення в тканинах ударної хвилі при миттєвому переході твердих та рідких речовин у газоподібний стан веде до підвищення внутрішньоклітинного тиску;
3) висока енергія променів лазера сприяє появі в тканинах електричного поля, що веде до електрохімічного ефекту - змін електричних параметрів, питомої ваги, діелектричної проникності, що призводить, по суті, до утворення на поверхні тканин стерильної коагуляційної плівки. Це попереджує всмоктування токсинів та розповсюдження інфекції. Встановлено, що обробка гнійних та операційних ран у свиней високоенергетичним лазером скорочує термін їх лікування відповідно в 1,9 та 1,3 рази (Власенко В. M., Ільніцький M Г., 1990).
Низькоенергетичне випромінювання гелій-неонового лазера 0,633 мкм має протизапальну та судинорозширювальну дію, стимулює активність місцевих, загальних обмінних та імунних процесів, що також створює несприятливі умови для мікроорганізмів у ранах (Власенко В. М. та спів-авт., 1987).
Останнім часом у ветеринарній медицині впроваджуються фізико-хімічні методи антисептики. Одним із таких напрямів є застосування розчинів гіпохлориду натрію, одержаного шляхом електролізу розчинів хлориду різної концентрації (0,3 - 0,9%). Для цього застосовують спеціальні пристрої (ЕДП-01, ЕХА, Елма та ін.). Обробка такими розчинами операційного поля дозволяє досягти повного знешкодження на ньому кишкової палички, стафілококів, анаеробів (Шакуров M.III та співавт., 1994).
До засобів фізико-хімічної антисептики слід віднести застосування речовин із адсорбуючими властивостями, що видаляють із поверхні ран токсини та мікроорганізми. Перспективними в цьому відношенні є крем-нієорганічні сполуки з іммобілізованими на них лікарськими засобами (Ільніцький М.Г., 2003).
Біологічна антисептика - це використання в боротьбі з мікроорганізмами препаратів біологічного походження, які поділяються на дві групи: а) діючі безпосередньо і специфічно на мікроорганізми та їх токсини -антибіотики, бактеріофаги, анатоксини; б) діючі на мікроорганізми опосередковано, через макроорганізм, підвищуючи його імунологічні властивості. Сюди слід віднести вакцинопрофілактику, специфічні сироватки, препарати крові, імуностимулятори (левомізол, нуклеїнат натрію, ізатизон, метилурацил, вірутрицид).
12
Хімічна антисептика — це запобігання зараженню мікроорганізмами ран, шкіри та слизових оболонок тварин або знищення їх у рані за допомогою протимікробних речовин неспецифічної дії, які називаються антисептиками. До антисептиків належать: спирти, лактони, феноли та інші похідні від бензолу, окислювачі, солі важких металів, барвники, поверхнево-активні речовини. Ефективність дії антисептика залежить від його концентрації, лікарської форми, способу застосування. Антисептики повинні мати наступні властивості: 1) локалізувати інфект у рані, попереджувати його розповсюдження та проникнення у лімфатичне та кровоносне русло; 2) попереджувати адгезію мікробів до тканин ранового ложа; 3) пригнічувати фактор патогенності мікроорганізмів; 4) проявляти тривалий антимікробний ефект; 5) посилювати дію інших антимікробних препаратів та різноманітних фізичних факторів.
13
СУЧАСНІ ЗАСОБИ ХІМІЧНОЇ АНТИСЕПТИКИ
Докладна характеристика традиційних антисептичних препаратів подана у відповідних підручниках з фармакології. Проте, в практику ветеринарної хірургії інтенсивно впроваджуються все нові антисептичні засоби, які недостатньо описані в доступній літературі. Основним критерієм розподілу антисептиків на групи слід визнати їх хімічну будову. Згубна дія антисептиків на мікроорганізми забезпечується їх бактеріостатичною чи бактерицидною дією. Переважна більшість антисептичних препаратів також має фунгіцидну чи вірусоцидну дію. Ефект, який досягається, залежить від природи хімічних антисептиків, їх концентрації, тривалості дії препарату, а також від супутніх факторів: значення PH, температури, білкового захисту, мікробної контамінації.
Здебільшого першочерговим завданням при застосуванні антисептиків є досягнення бактеріостатичного ефекту, що зумовлює зниження чисельної популяції потенційно-небезпечних для тварин мікроорганізмів. При цьому досягається збереження в місці аплікації антисептика аунтохтонної мікрофлори. Мікроорганізми, що залишилися живими після дії антисептиків, не викликають інфекційно-запального процесу в зв'язку з недостатньо інфікуючою дозою та зниженою вірулентністю, а тому зрештою, знешкоджуються факторами імунної системи.
Поряд з цим антисептики не повинні діяти органотропно, загально-токсично, алергенно, мутагенно, оксогенно, тератогенно, подразливо та дисмікробіотично.
