Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
1 — стравохід; 2 — трахея; 3 — воло; 4, 4 — ліва і права щитоподібні залози; 5, 5 — ліва і права плечоголовні артерії; 6, 6 — ліва і права краніальні порожнисті вени; 7, 7 — ліве і праве передсердя; 8— шлуночок серця; 9, 9 — ліва і права частки печінки; 10 — м'язова частина шлунка; 11— підшлункова залоза; 12 — дванадцятипала кишка; 13 — порожня кишка; 14— розріз черевної стінки; 15— отвір клоаки
557
Розділ 15
Рис. 15.16. Схема сагітального розрізу клоаки:
1 — пряма кишка та її сфінктер; 2 — передній відділ клоаки (coprodeum); 3 — середній відділ клоаки (urodeum); 4— задній відділ клоаки (proctodeum); 5— сім'явиносна протока; 6— сечовід; 7— фабрицієва сумка; 8— сфінктер клоаки; 9— залози в стінці клоаки
на поділяється на три відділи: передній — coprodeum, середній — urodeum — і задній — proctodeum. У середній відділ відкриваються сечоводи й вивідні статеві шляхи. Задній відділ клоаки закінчується відхідником (рис. 15.16). У верхню частину заднього відділу клоаки відкривається дивертикул, або кло-акальна (фабрицієва) сумка — bursa Fabricii, що є частиною імунної системи. Вона добре розвинута у молодої птиці, а з настанням статевої зрілості редукується. Початок редукції фабрицієвої сумки збігається з початком інволюції тимуса. Найбільшого розміру вона досягає в 90-добовому віці. В складках слизової оболонки сумки міститься чимало лімфоїдних елементів, що дає підставу вважати її важливим захисним органом. У качура, гусака, лебедя, самця цесарки і страуса в клоаці розміщений орган парування — penis (див. рис. 15.22).
У курей довжина кишок становить 160—170 см. Вона в шість разів перевищує довжину їх тулуба, а в качок і гусей — у 4—6 разів. У хижих птахів кишки набагато коротші (у 1,5—2 рази перевищують довжину тіла).
<$> АПАРАТ ДИХАННЯ
Апарат дихання у птахів має деякі особливості: 1) малий об'єм і простота будови носової порожнини; 2) наявність у ділянці біфуркації трахеї пристосування для утворення звуків — співочої гортані; 3) незначні об'єм і розміри легень, бронхи яких сполучаються з порожнинами повітроносних мішків.
Дихальна трубка у птахів починається ніздрями, які мають округлу або овальну форму. У курей при вході в ніздрі є невеликий нерухомий покрив — носовий клапан, а навколо ніздрів розміщений вінець короткого щетинкоподібного пір'я. Краї, що облямовують ніздрі, складаються з вос-ковиці. У качок і гусей ніздрі наскрізні і розміщені спереду носової перегородки.
558
ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТІЛА СВІЙСЬКОЇ ПТИЦІ
Носова порожнина. В кожній половині носової порожнини у птахів є по три хрящові раковини. Лабіринту решітчастої кістки у них немає. Нюховий нерв розгалужується в дорсальній раковині і носовій перегородці. В лобовій кістці біля внутрішнього кута ока є кілька носових залоз, протоки яких відкриваються в носову порожнину.
Гортань — larynx — лежить на дні ротоглотки і з'єднана з нею вузькою щілиною, яка оточена вінцем сосочків слизової оболонки (рис. 15.17). Слизова оболонка гортані вкрита війчастим епітелієм. Голосових зв'язок у ній немає. Остов гортані утворюють черпакуваті та кільцеподібний хрящі. Вони рухливі і приводяться в дію чотирма парами спеціальних м'язів гортані. Роль надгортанника виконує поперечна складка слизової оболонки.
Трахея у птахів утворена округлими хрящовими кільцями. У старих гусей і качок кільця костеніють. Оскільки трахея довша за шию, то вона, йдучи по шиї, робить вигин. Трахея досить рухлива і приводиться в дію двома спеціальними парними м'язами. Слизова оболонка трахеї багата на залози альвеолярного типу. В ділянці біфуркації трахеї на бронхах розміщений голосовий апарат — співоча гортань — syrinx, s. larynx inferior (див. рис. 15.17). Утворена вона потовщеними кільцями трахеї — барабаном — tympanum, містком, розміщеним у місці поділу трахеї на два бронхи, півмі-сяцевою складкою на ньому, а також барабанними перетинками, які зв'язують барабан з першими кільцями бронхів. В качура з лівого боку трахеї є спеціальний кістковий барабанний міхур — резонатор — bulla tym-paniformis. У самок птахів співоча гортань менш диференційована, ніж у самців.
Легені у птахів відносно малі, яскраво-рожевого кольору. Вони ніби вдавлені в заглиблення між хребетним стовпом і хребцевими закінченнями ребер і розміщені від 1-го ребра до нирок (рис. 15.18). Головний бронх кожної
Рис. 15.17. Співоча гортань птахів:
А — розріз (схема); Б— качки; 1 — трахея (а); 2— барабанна порожнина (с— барабанний міхур); 3 — місток; 4— зовнішня, 5— внутрішня барабанні мембрани; 6— бронхи (b)
559
Розділ 15
легені відкривається в парний черевний повітроносний мішок. Від головного бронха відходять дорсальні зовнішні (у повітроносні мішки) і вентральні внутрішні (розгалужуються в межах кожної половини легень) екстра- та ін-трабронхи. Вони з'єднуються між собою дрібними парабронхами, які ведуть у респіраторні ділянки легень. Екстрабронхи утворюють дуже тоненькі повітроносні мішки — випини слизової та серозної оболонок. Слизова оболонка їх вкрита війчастим епітелієм, який у каудальній частині переходить у плоский. У серозній оболонці є сполучнотканинні волокна. В усіх повітроносних мішках (крім шийних) біля вхідного отвору розміщений вихідний отвір, який веде в бронх, що розгалужується в легенях і з'єднується з парабронхами, а останні — в респіраторні ділянки легень. Є також дані про те, що в гирлі повітроносного бронха є клапан, або сфінктер, який закривається під час вдиху і відкривається під час видиху. Наведені дані свідчать про те, що повітроносні мішки — не кінцевий пункт головного бронха, а велике розширення (гігантська альвеола) на шляху складного кільцевого розгалуження бронхів.
