Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
На селезінці розрізняють парієтальну й вісцеральну поверхні, дорсальний і вентральний кінці, краніальний і каудальний краї. Парієтальна поверхня прилягає до діафрагми, вісцеральна — до стінки шлунка. На вісцеральній поверхні знаходяться ворота селезінки — hilus lienis, через які в орган входять артерія й нерви і виходять вена та лімфатичні судини. Дорсальний кінець спрямований до хребетного стовпа, вентральний — у ділянку мечоподібного відростка або в пупкову ділянку (в собаки. Краніальний край селезінки спрямований у бік грудної порожнини, каудальний — у бік тазової порожнини.
444
органи кровотворення та імунного захисту
Рис. 11.1. Селезінка і тимус:
вгорі — селезінка собаки (а), свині (б), корови (в), вівці (г), коня (д); е— тимус теляти: 1 — ліва шийна частка; 2— грудна частка
445
Розділ 11
Зовні селезінка вкрита серозною оболонкою, яка переходить на більшу кривину шлунка і утворює шлунково-селезінкову зв'язку — lig. gastrolienale. Остання є частиною більшого сальника. Серозна оболонка щільно з'єднується з капсулою селезінки. Від капсули в середину органа відходять перегородки — трабекули. Капсула і трабекули формують сполучнотканинну строму селезінки, яка побудована з щільної сполучної тканини. В ній знаходяться пучки м'язових клітин. Між капсулою і трабекулами розміщена паренхіма селезінки — пульпа. Консистенція селезінки у свійських тварин пухка, лише у свині й собаки вона щільна.
У великої рогатої худоби селезінка має видовжено-овальну форму із заокругленими кінцями і прямими краями. Довжина її становить 4—50 см, ширина 10—15 см, товщина 2—3 см, відносна маса 0,1—0,3 %. У корів селезінка має сіро-синій колір, у биків — червоно-коричневий. Серозна оболонка із селезінки переходить на рубець і діафрагму.
У вівці селезінка має округло-трикутну форму, у кози— округло-чотирикутну. Колір селезінки червоно-коричневий. Відносна маса становить 0,15 %.
У коня селезінка зовні нагадує косу. Гї дорсальний розширений кінець утворює основу селезінки — basis lienis, а вентральний звужений — верхівку селезінки — apex lienis. Краніальний край селезінки увігнутий і загострений, каудальний — опуклий і тупий. Колір селезінки буває синьо-червоним, синьо-фіолетовим або червоно-коричневим, що, очевидно, залежить від її кровонаповнення. Селезінка розміщена в площині останніх 2—3 ребер і 1-го поперекового хребця, довжина її становить 30—35 см, відносна маса —
0,2—0,35 %.
У свині селезінка має видовжено-овальну форму із загостреними кінцями. Форма поперечного розрізу трикутна. Колір селезінки ясно-червоний. Довжина її коливається від 38 до 45 см, ширина — 5—8 см, відносна маса — 0,1—0,3 %.
У собаки селезінка видовжена і має форму неправильного трикутника. Гї вентральний кінець ширший за дорсальний. На краніальному краї є глибока вирізка. Колір селезінки червоний з синюватим відтінком. Відносна маса коливається від 0,08 до 0,4 %, що залежить від породи тварин.
Розділ 12
Периферичну групу органів складають щитоподібна, прищитоподібні і надниркові залози.
До органів, що поєднують ендокринні функції з неендокринними, належать підшлункова залоза, тимус і статеві органи.
Поодинокі ендокриноцити є майже в усіх органах тварин і утворюють ди-соційовану ендокринну систему. Крім перелічених складових частин ендокринної системи до неї відносять і тимчасові органи вагітних самок (жовте тіло, плаценту).
За походженням ендокринні органи поділяють на ектодермальні, ентоде-рмальні й мезодермальні. До ектодермальних належать епіфіз, задня частка гіпофіза, мозкова речовина надниркової залози; до ентодермальних — щитоподібна й прищитоподібна залози, тимус, передня частка гіпофіза (бранхіогенна група) та острівці Лангерганса підшлункової залози. З мезодерми розвиваються кіркова речовина надниркової залози і статеві залози.
448
ЕНДОКРИННІ ЗАЛОЗИ (ЗАЛОЗИВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ)
<$> ПЕРИФЕРИЧНІ ОРГАНИ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ*
Периферичні органи виконують лише ендокринну функцію. їхні гормони не впливають на функції інших ендокринних органів. До них належать щитоподібна, прищитоподібна і надниркова залози.
Щитоподібна залоза — gl. thyroidea (рис. 12.1) непарна, складається з лівої і правої часток 1, 2 і перешийка 3. Частки лежать на відповідних поверхнях щитоподібного хряща гортані та перших хрящів трахеї і вентрально з'єднані перешийком. Залоза має темно-червоне забарвлення різних відтінків. Її гормони регулюють загальний обмін речовин в організмі і вміст кальцію в крові.
У великої рогатої худоби частки залози дрібногорбисті, масивні, завдовжки 6—7 см, завширшки 5—6 см. Ширина перешийка 1—1,5 см. Маса залози — 15-42 г.
У вівці частки залози видовжені, мають довжину 3—4 см і ширину
1,25—1,5 см.
У кози частки залози розміщені асиметрично на трахеї до 3-го або 7-го хрящів. Довжина часток 2,5—5 см. Перешийок побудований із сполучної тканини, часто його немає.
У конячастки залози завдовжки 3,5—4 см, завширшки 2,5 см, мають овальну форму. Перешийок тонкий. Маса залози 12—40 г.
