Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
441
Розділ 10
Грудна протока — ductus thoracicus IV— відводить лімфу з поперекової цистерни в краніальну порожнисту вену. Крізь аортальний отвір діафрагми вона проникає в грудну порожнину, в якій розміщується справа на дорсола-теральній поверхні грудної аорти. У місці переходу дуги аорти в грудну аорту грудна протока переходить на лівий бік і лежить у прекардіальному середостінні. В ділянці входу в грудну порожнину вона впадає в краніальну порожнисту вену. Грудна протока також може впадати в ліві зовнішню яремну чи підключичну вени або в загальний стовбур яремних вен. У грудній порожнині в грудну протоку впадають виносні судини грудних, середостінного й бронхіального лімфоцентрів.
Права лімфатична протока — ductus lymphaticus dexter ІІІ— формується виносними лімфатичними судинами правих поверхневих шийних лімфовузлів. Вона відводить лімфу з правої половини голови та шиї, правої кінцівки, шкіри правої грудної стінки і частково від органів грудної порожнини. Протока коротка і біля першого ребра впадає в краніальну порожнисту вену.
У лімфатичних судинах і синусах лімфовузлів знаходиться лімфа. Вона є різновидом сполучної тканини і вивчається в курсі «Гістологія, цитологія і ембріологія».
Розділ 11
органи (тшттотяш
ТА ПШЖОНШШ ЗШМССТУ
<$> ТИМУС
<$> Селезінка
Органи кровотворення та імунного захисту виконують кровотворну функцію і забезпечують імунітет — захист організму від генетично чужого матеріалу. Вони поділяються на центральні й периферичні. До центральних органів належать червоний кістковий мозок, тимус і клоакальна (фабрицієва) сумка, яка є тільки у птахів. У червоному кістковому мозку утворюються еритроцити, моноцити, гранулоцити (нейтрофільні, базофільні, еозинофільні), В-лім-фоцити (у ссавців)* і попередники Т-лімфоцитів. Останні з течією крові потрапляють у тимус, де диференціюються в Т-лімфоцити. В клоакальній сумці птахів утворюються В-лімфоцити.
Периферичні органи кровотворення та імунного захисту становлять селезінка, лімфатичні вузли, гемолімфатичні вузли та лімфоїдні утвори слизової оболонки глотки, шлунка, кишок, апарату дихання, сечостатевого апарату й шкіри. В ці органи з течією крові заносяться з центральних органів Т- і В-лімфоцити. Під впливом антигенів вони диференціюються в ефекторні клітини, які формують імунітет. Ефекторними клітинами Т-лімфоцитів є кілери, хелпери, супресори й клітини пам'яті, В-лімфоцитів — плазматичні клітини (плазмоци-ти) і клітини пам'яті. У периферичних органах здійснюється також елімінація (знищення) клітин крові, які завершили свій життєвий цикл.
Структуру й окремі питання фізіології органів кровотворення та імунного захисту вивчають у курсі «Гістологія, цитологія і ембріологія». Будову лімфатичних вузлів (див. розд. 10 «Лімфатична система»), тимуса й селезінки розглядають також у даному курсі.
* У спеціальній літературі є дані, що у ссавців В-лімфоцити утворюються в поодиноких і групових лімфоїдних вузликах слизової оболонки органів травлення.
443
Розділ 11
Ф ТИМУС
Тимус — thymus — непарний орган, який має багато синонімів (рис. 11.1): вилочкова залоза, зобна залоза, загруднинний вузол. Крім кровотворної функції тимус забезпечує вироблення біологічно активних речовин, які стимулюють утворення Т-лімфоцитів, зменшують вміст у крові інсуліну, кальцію і впливають на ріст тварин. Тимус добре розвинений у молодих тварин, з віком він значно редукується.
Тимус складається з парної шийної і непарної грудної часток. Права й ліва шийні частки лежать на відповідних поверхнях трахеї. Грудна частка розміщена в грудній порожнині спереду від серця. Вона вкрита середостінною плеврою. Частки тимуса поділяються на часточки, в яких розрізняють кіркову та мозкову речовини.
У великої рогатої худоби грудна частка тимуса велика, шийні частки досягають гортані. Найбільшу масу тимус має у 7—8-тижневих телят (1050 г).
У вівці й кози передній кінець грудної частки тимуса виступає в ділянку шиї і в її середній третині поділяється на шийні частки, які досягають гортані. Найбільша маса тимуса встановлена у 7-тижневих ягнят і козенят.
У коня грудна частка велика. Шийні частки короткі, їх довжина залежить від віку тварин.
У свині шийні частки простягаються до гортані і глотки. Найбільша маса тимуса відмічена у 9-місячних тварин.
У собаки грудна частка розміщена на груднині на рівні 1—6-го ребра. Шийні частки короткі.
Ф СЕЛЕЗІНКА
Селезінка — lien — непарний плоский багатофункціональний орган (див. рис. 11.1). В постнатальному періоді онтогенезу тварин у ній відбувається диференціація Т- і В-лімфоцитів в ефекторні клітини, здійснюється елімінація еритроцитів і лейкоцитів, депонується до 16 % крові, яка циркулює в кровоносному руслі. У плодів у селезінці утворюються еритроцити. У гризунів селезінка є універсальним органом кровотворення впродовж усього життя.
Селезінка розміщена в лівому підребер'ї черевної порожнини. У коня, свині й собаки вона лежить на більшій кривині шлунка, у жуйних — на лівій поверхні дорсального мішка рубця. Форма і колір селезінки у різних тварин неоднакові.
