Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
У коня зуби мають складнішу будову (див. рис. 5.15, А). У кобил іклів немає. Постійні різці мають типовий вигляд вигнутих клинів і особливі поглиблення в коронках зубів (зубні чашечки). В процесі стирання коронки зуба форма чашечки змінюється з поперечно-овальної до круглої, потім — до трикутної і, нарешті, до обернено-овальної. Зуби змінюють форму приблизно через 6 років. Спочатку це спостерігається на нижній щелепі. З віком зміню-
Рис. 5.16. Зуби кобили (за С. К. Рудиком, 1972):
С — ікло; d. I ( dentes lupinus) — вовчий зуб; Мі — четвертий моляр
267
Розділ 55
ється і дуга, що утворюється верхніми й нижніми різцями: у молодих тварин вона більш правильна, у старих — подібна до клина.
У свині молочні різці порівняно з постійними значно менші (цив. рис. 5.15, В). Молочні зачепи і середні прорізуються у віці 3—4 тижнів, окрайки — перед народженням. Молочні ікла прорізуються перед народженням. Постійні ікла у самців великі, тригранні. Кутні зуби багатогорбисті. Найбільший зуб — третій моляр, найменший — перший премоляр (вовчий зуб), він належить до постійних зубів. Гілки коренів зубів невеликі, на верхніх щелепах їх 3—4, на нижніх — по 2.
У собакирозмір різців від зачепа до окрайка збільшується (див. рис. 5.15, Г). Ікла конічні, кутні зуби добре розвинуті. Перший нижній премоляр називається вовчим зубом — dentes lupinus. Каудально кутні зуби збільшуються. Найбільші з них — Р4 на верхній щелепі і М1 на нижній щелепі — називаються січними — dentes sectoris — і розміщуються один навпроти одного.
Гілок коренів у кутніх зубів — 1—3. Нерви: n. infraorbitalis, n. alveolaris. Судини: a. infraorbitalis, a. alveolaris.
О Глотка
Глотка — pharynx (див. кольорову вклейку, рис. VII) — розміщена між ротовою й носовою порожнинами та входом у стравохід і гортань. Це порожнистий орган, який дорсально межує з вентральними м'язами голови та шиї, а з боків обмежений кістками скелета під'язикового апарату. Через непарний отвір — зів — переміщується кормова грудка з ротової порожнини в глотку й стравохідний отвір. Крізь парні отвори — хоани 4— повітря з носової порожнини надходить у глотку і гортань. Поблизу хоан, у бічних стінках глотки, знаходиться парний глотковий отвір слухової трубки 5 — ostium pharyngeum tubae auditivae, який веде в порожнину середнього вуха. Каудально з глотки беруть початок отвори в стравохід 15 і гортань 10. Отже, в глотці перехрещуються дихальний і травний шляхи.
Зсередини глотка вкрита слизовою оболонкою, зовні — фасцією і пухкою сполучною тканиною, яка зв'язує її з прилеглими органами. Слизова оболонка глотки утворює піднебінно-глоткову дугу — arcus palatophаryngeus, яка починається від латерального кінця вільного краю м'якого піднебіння, спрямовується по стінці глотки каудально, з'єднується з дугою протилежного боку над входом у стравохід і утворює глотковостравохідну дугу — arcus pharyngoeosophageus. Піднебінно-глоткові дуги поділяють порожнину глотки на дорсальну — носову, чи дихальну, частину 6— pars nasalis pharyngis, або носоглотку — nasopharynx, і вентральну ротову частину 7— pars oralis pharyngis. Між коренем язика і м'яким піднебінням в останній виділяють язикову частину глотки 8 — pars lingualis pharyngis, яка продовжується в гортанну (Г. О. Гіммельрейх, 1980).
Характер слизової оболонки в різних частинах глотки суттєво відрізняється: слизова оболонка носоглотки вистелена миготливим епітелієм, а ротової і язикової частин — багатошаровим плоским епітелієм. Під час прохо-
268
НУТРОЩІ
дження кормової грудки з ротової порожнини в стравохід надгортанник закриває вхід у гортань, при цьому м'яке піднебіння піднімається, а піднебінно-глоткові і глотковостравохідні дуги звужують носоглотковий отвір, завдяки чому повітря з носової порожнини через носоглотку не надходить у гортань. У слизовій оболонці знаходяться слизові глоткові залози — gll. рііа-ryngeae — і лімфоїдна тканина. Остання формує між отворами слухових труб непарний глотковий мигдалик — tonsilla рііагу^еа.
Серед значної кількості м'язів глотки (рис. 5.17), які забезпечують ковтання кормової грудки, виділяють групи м'язів-стискачів і м'яз — розширювач глотки.
Ростралынийй стискач глотки— m. constrictor pharyngis rostralis — складається з піднебінно-глоткового і крилоглоткового м'язів. Піднебінно-глотковий м'яз 22 — m. palatopharyngeus — починається від піднебінної й крилоподібної кісток і продовжується в бічну стінку глотки. М'яз закінчується в каудальній частині серединного сухожилкового шва глотки — raphe pharyngis. Вентральний край м'яза утворює основу піднебінно-глоткової дуги.
Крилоглотковий м'яз 3— m. pterygopharyngeus — починається сухожилком від крилоподібної кістки і закінчується на шві глотки, зливаючись з піднебінно-глотковим м'язом.
Середній стискач глотки— m. constrictor pharyngis medius — складається з ріжково-глоткового і хрящоглоткового м'язів. Ріжково-глотковий м'яз 10 — m. ceratopharyngeus — починається від тиреогіоїда і закінчується на шві глотки. Хрящоглотковий м'яз 9— m. chondropharyngeus — бере початок від стилогіоїда і закінчується на шві глотки.
