Соціологія - Кратко А.А.
Скачать (прямая ссылка):
Необхідність докорінного реформування освіти була усвідомлена в нашій країні в умовах якісного оновлення суспільства, яке поєднувалося у свідомості більшості перш за все з демократизацією суспільного життя, з подоланням наслідків панування тоталітаризму. Стосовно до вузу, це виявлялося у вимогах демократизації вузівського життя, розширення прав вузів, демократизації управління ними. Програма радикальних змін вищої школи в середині 80-х років просякнута ідеєю демократизації. Досить активно у вузах обговорювалися проблеми співвідношення управління та самоуправління, проблеми активності учня, студентського самоуправління. При цьому формування творчого потенціалу спеціаліста значною мірою пов'язувалося з загальним зростанням соціальної активності в управлінні.
Переважна більшість у радикальних змінах освіти понад усе цінувала моменти демократизації. Конкретно-соціологічне вивчення думок, уявлень вузівських працівників свідчить: ті, хто наполягав на оновленні системи освіти, були переконаними прибічниками демократизації. Прямий кореляційний зв'язок спостерігався, наприклад, між думкою про необхідність докорінних перетворень вищої школи і визнанням необхідності посилення ролі вузівського колективу та ін.
У 90-ті роки у зв'язку із загальним кризовим станом суспільства уповільнюється здійснення реформ, спостерігається обмеження прав і свобод вузів і вузівських працівників, гальмується процес демократизації вузівського життя. У 1992—1993 рр. можна спостерігати і прямий наступ на демократію, який виявляється у відмові від виборності керівників вузу та його підрозділів, в обмеженні прав учених рад, у переході на контрактну систему призначення на посади співробітників за одноосібним розпорядженням адміністратора і т. ін.
149
Матеріали соціологічних досліджень, які проводилися соціологічною лабораторією Харківського університету в 1989—1993 рр., свідчать про те, що ці процеси усвідомлюються працівниками вищої школи.
Соціологічні дослідження проблем освіти
Інтерес до соціологічного аналізу проблем освіти різко зріс уже в 60—70-ті роки в зв'язку з активізацією процесу реформування школи. В тон же час пожвавлюється розвиток спеціальної соціологічної теорії — соціології освіти.
Що ж вивчає соціолог в галузі освіти?
При макросоціологічному підході соціолога цікавить, перш за все, місце освіти в системі суспільних відносин, ефективність її функцій, взаємозв'язок з іншими галузями, системний характер самої освіти.
При мікросоціологічному підході соціолога цікавлять суб'єкти і соціальні механізми діяльності.
Західні соціологи активно вивчали роль освіти як каналу соціальної мобільності, як фактора вирівнювання шансів різних соціальних груп, і, разом з тим, закріплення соціального положення. Вивчалася роль освіти в подоланні наслідків колоніалізму, кастових пережитків і т. п. У 80-ті роки зросла увага до проблем безперервної освіти, різних форм перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, становища випускників на ринку праці, взаємодії університетів з соціальним осередком. Особливо докладно вивчалася роль освіти у соціалізації особистості [19].
У нинішніх країнах СНД у 60—70-ті роки повсюдно вивчалися соціально-професійні орієнтації молоді, студентства, вплив вищої школи на розвиток соціальної структури суспільства [17, 25, 26]. У 80-ті роки аналізувалися проблеми ефективної підготовки спеціаліста ІЗ, 4, 5, 6, 9].
Соціологічні дослідження виявили певні протиріччя між потребами суспільства і якістю підготовки спеціаліста, протиріччя, слабкі місця на стику вищої школи з середньою і виробництвом, порушення безперервності освіти, розрив навчально-виховної і науково-дослідницької діяльності вузу, надмірну тривалість адаптації випускника і т. п.
Джерелом більшості протиріч був недостатній зв'язок вузів з виробництвом. Дослідження показали, що найслабшим місцем за-
150
лишається підготовка студента до реальної практичної діяльності у соціальній галузі. На думку експертів, понад 50% випускників ще недостатньо підготовлені до здійснення соціальних ролей у сфері управління і виховання. Внаслідок слабкого зв'язку вузу з виробництвом студенти недостатньо поінформовані про майбутню трудову діяльність. За даними, які ми одержали в кінці 80-х років, у вузах України 40% студентів не мали чітких уявлень про зміст і специфіку майбутньої діяльності, понад 30% — про якості, які необхідні спеціалісту. 1/3 частина студентів IV курсів не мала чітких професійних устремлінь. При загальній орієнтації на творчість 20% ніколи не виявляли ініціативи і т. п. В результаті майже третина спеціалістів була невдоволена тим, як склалася професійна доля, 1/4 частина збиралася змінити місце роботи, а 8% — професію [2, З, 26, 27].
Ефективність діяльності вузів знижували слабкість матеріальної бази, недоліки науково-методичного й організаційного забезпечення навчального процесу, низький рівень культури виховного впливу.
Хотілося б підкреслити, що соціологічне вивчення результатів підготовки спеціаліста, ефективності його виховного впливу були б немислимі без з'ясування критеріїв і показників ефективності.
