Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Выховець И.Р. -> "Таинство слова " -> 36

Таинство слова - Выховець И.Р.

Выховець И.Р. Таинство слова — К.: Рад. шк., 1990. — 284 c.
Скачать (прямая ссылка): tainaslova1990.djvu
Предыдущая << 1 .. 30 31 32 33 34 35 < 36 > 37 38 39 40 41 42 .. 82 >> Следующая


У передкінці розмови забажалося підкреслити потужність української мови у витворенні назв різних кольорів та їх відтінків. Викликають захоп-

123 лення можливості складних прикметників у поповненні «кольорового» багатства. Назвемо деякі з них. Ось світлі, яскраві відтінки кольорів: світло-блакитний, світло-брунатний, світло-гнідий, світло-жовтий, світло-зелений, світло-коричневий, світло-синій, світ-ло-сірий, яскраво-білий, яскраво-жовтий, яскраво-зелений, яскраво-синій, ясно-голубий, ясно-жовтий, ясно-зелений, ясно-золотистий, ясно-карий, ясно-каиі-тановий, ясно-коричневий, ясно-синій, ясно-сірий, ясно-фіолетовий. Маємо темні, неяскраві відтінки: тем-но-блакитний, темно-брунатний, темно-бурий, темно-гнідий, темно-голубий, темно-жовтий, темно-зелений, темно-золотистий, темно-карий, темно-каиїтановий, темно-коричневий, темно-русявий, темно-сивий, тем-но-сірий, темно-фіолетовий, темно-цеглястий, темно-иіоколадний. Порівняйте й інші поєднання барв і відтінків: білувато-блакитний, білувато-голубий, жовто-зелений, жовтувато-білий, золотаво-жовтий, густо-синій, густо-зелений, попелясто-сірий, синювато-блакитний, синювато-голубий, синювато-зеле -ний, синювато-сірий, синювато-фіолетовий, синьо-зелений, синьо-фіолетовий, сизо-блакитний, сизо-голубий, сизо-зелений, сизо-зеленуватий, сизувато-зе-лений, червоно-бурий, червоно-гарячий, чорно-бурий, чорно-рябий, чорно-синій.

Повернемося ще раз до двох із найраніше пізнаних людиною кольорів — чорного і червоного. Ці барви виросли у символи жури, горя і щастя, любові:

Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне — то любов, а чорне — то журба.

(Д. Павличко.) РОЗПОВІДЬ ДЕСЯТА ПОБРАТАНІ ЗМІСТОМ

Вибір потрібного слова, правильне його вживання — неодмінна ознака яскравого й виразного мовлення. Щоб точно передати думку співрозмовникові, необхідно досконало володіти мовою, якою розмовляємо. Кращим є усне і писемне мовлення у того, хто багато читає, хто наполегливо опановує синонімічні багатства рідної мови.

Особливо велика роль у художній мові, та й у повсякденному мовленні, слів-синонімів. Синоніми, як ви знаєте,— це слова, близькі за значенням, але різні за звуковим оформленням. Тобто бувають слова, побратані змістом. Багатство синонімів — одна з найпоказовіших ознак багатства мови і нашого мовлення.

Ми часто захоплюємося народною піснею. Які прекрасні, щемні думи викликає пісня, коли її виконує майстер... Це стосується і мови. Мова — подібна до пісні, схожа на музику. Хто опанував чари мови — цього виплеканого народом всеосяжного знаряддя, той зможе словом видобути усе найкраще з людського серця, покликати людину на добро, милосердя і звитягу, вивести на вершини мудрості. Велика, нездоланна і ще не до кінця пізнана сила слова! Тому ми захоплюємося, як піснею і музикою, словом майстра. Жадаємо, наслідуючи майстра, знайти стежину до серцевини слова, до його внутрішньої пружини, до багатогранності його змісту. Зачаровані і вражені, спостерігаємо, як майстер уміло користується синонімами, вміє знайти тільки тепер потрібне слово і поставити його на потрібному місці. Ото справжнє мистецтво слова, доконечна прикмета майстерності.

125 Чим більше маємо синонімів, тим багатша і розви-неніша сама мова. Слова-синоніми є одним з найважливіших засобів точного вираження думки й почуття у всіх їх найтонших відтінках, засобом емоційної і стилістичної виразності мови. Українська мова надзвичайно багата на синоніми. Митці слова любовно плекають це багатство, стоять на сторожі краси і викінченості слова. Наша мова невичерпна у творенні синонімів.

Велике багатство синонімів уможливлює уникнення повтору в межах речення і тексту, підносить естетичну вартість висловлення. Постійну працю над словом, невтомні пошуки потрібного засобу, часте уникнення повторення слів та їх заміну синонімами засвідчують рукописи видатних письменників. Наприклад, у рукописі роману «Хліб і сіль» Михайла Стельмаха маємо повторення в реченні дієслова обізватись: Потім з хуртовини обізвались звичайні і незвичайні селянські голоси, обізвалася найулюбленіша пісня Лисенка. Письменникові очевидною стала зайвість повтореного слова. Повторення не мало тут смислового і художнього навантаження. Поєднання

126 дії обізватись із селянськими голосами природне, а щодо пісні повторене дієслово обізвалася не створювало гармонії змісту і форми. Тому у друкованому тексті Михайло Стельмах, великий знавець синонімічних скарбів нашої мови, замінив сполуку обізвалася пісня сполукою забриніла пісня. І речення набуло довершеності, засяяло новими барвами слова: Потім з хуртовини обізвались звичайні й незвичайні селянські голоси, забриніла найулюбленіша пісня Лисенка. Тональність речення було знайдено, і пісня справді забриніла.

Подивімось, як шукають влучного слова поети. Іноді вони, передаючи складну гаму думок і почуттів, вдаються до великої кількості синонімів, їх нагромадження. Приміром, у Максима Рильського чотири синоніми заважає, турбує, тривожить, непокоїть створюють повну картину руху думки та її нюансів:
Предыдущая << 1 .. 30 31 32 33 34 35 < 36 > 37 38 39 40 41 42 .. 82 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed