Таинство слова - Выховець И.Р.
Скачать (прямая ссылка):
1 В и н е р Н. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине.— М. : Советское радио, 1958.— С. 23—24.
2 В и н е р Н. Кибернетика и общество.— М. : Изд-во иностранной литературы, 1958.— С. 29.
ИЗ тимо, у стародавніх греків? І для позначення наукового поняття? Це ж їх слово.
Ви скажете: знову автор навертає нас до неправдоподібної думки. Ні, в автора таких намірів нема. Нехай нам історія підкаже. А було так. Ще в сиву давнину, десь двадцять три століття тому (тобто задовго до французького фізика і математика Андре-Mapi Ампера), слово кібернетика вживали. Пристосовували його для вираження наукового поняття. Уперше це зробив давньогрецький філософ Платон. Термін «кібернетика» він увів для позначення мистецтва керування.
Отже, слово кібернетика веде свій родовід від давньогрецького слова kybernetike. Воно спочатку мало конкретне значення «мистецтво керувати кораблем». Ho основі цього значення виникло переносне значення «мистецтво керування». Пізніше слово не-.мов завмерло на тисячоліття, чекаючи нових днів. І в 19 столітті французький фізик і математик Андре-Mapi Ампер застосував цей термін на означення неіснуючої ще за тих часів науки про керування суспільством. А потім... Норберт Вінер. Це вже у наш час, приблизно сорок років тому. Норберт Вінер надав слову кібернетика нового термінологічного значення. За Норбертом Вінером, кібернетика — наука про керування і зв'язок у машинах і живих організмах. Офіційною датою народження кібернетики як науки вважають 1947 рік, коли побачила світ книга Норберта Вінера «Кібернетика». З того часу це слово-неологізм встигло поширитись у багатьох мовах світу. Примандрувало воно й до нас і закріпилося в мові. Кібернетика як наука про загальні закони одержання, збереження, передавання й перетворення інформації у складних керуючих системах бурхливо розвивається. Тому і слово кібернетика живе активним життям. Стало настільки звичним,
114 що ми не задумуємося над його походженням, складними шляхами-дорогами.
Увійшовши до української мови, слово кібернетика живе активним життям. Широке застосування кібернетичних методів у різних сферах привело до виникнення понять кібернетика технічна, кібернетика економічна, кібернетика біологічна, кібернетика медична та інших. Методи кібернетики успішно використовує мовознавство. Цей науковий напрям називається математичною лінгвістикою. Про поширеність слова кібернетика свідчить створення на Україні двотомної «Енциклопедії кібернетики» і «Словника з кібернетики».
Та повернімося до запитання у заголовку цієї розповіді: чи знали стародавні греки про кібернетику? Ви переконалися, що дещо знали. Адже народилося слово кібернетика у Стародавній Греції. Та, звичайно, не знали стародавні греки цього слова у його сучасному вжитку. У стародавні ж часи не було кібернетики як науки про керування, зв'язок і переробку інформації. Така наука могла бурхливо розвинутися дише у вік науково-технічного прогресу. РОЗПОВІДЬ ДЕВ'ЯТА ДВА К0ЛЬОРИ, ДВА КОЛЬОРИ І БІЛЬШЕ
Як гарно на квітчастому лузі раннього літа! Зачаровано вбираєш зором багатобарв'я кольорів: і ніжну зелень трав, і переливне буяння квіту, і казкові бризки сонця. У серці зринає спів красі рідної природи і... сум. Як зберегти оцю красу, нерідко отак ненароком і бездумно понищену?! Бо людині необхідний зв'язок із богинею-природою. Подивіться на чари буйноквіття, почуйте волання трави і дерев. І все зробіть, щоб нащадкам усміхалася і ростила вічну духовність наша найпрекрасніша на світі земля. Щоб квітувала вона могуттям кольорів, долучала до нашої неперевершеної пісні і до рідного мелодійного слова пахощі зела і високість неба, щедрість праці і ніжність серця.
Споконвіку у дивовижних барвах стоїть світ, вражаючи взаємопереходами відтінків і віддзеркалюючи у собі плин часу. Ось сад наструнився і вибухнув у небо весняною силою і яблуневоквітною музикою. А восени він, замінивши яблуневоквіття на жовтобокі і смагляво-червоні яблука, п'янить пахощами плоду і незбагненно-барвною задумою дорослості. Пливе життя — в кольорах і в їх вічних змінах, у юнацькій бадьорості зеленого листу клена і його червоному зойку напередодні падолисту... Вічна симфонія барв і невтомне пізнання людиною кольорової загадки світу. Уявіть собі далекого пращура, який порівняно з нами безлік часу бував серед розкішної, барводужої природи, але... майже не розрізняв кольорів.
За кольоровою гамою цікаво простежити жагу і вражаючі кроки людського пізнання. Тепер важко
116
и повірити, що спочатку для людини все навколишнє було білим і чорним. Тобто сприймалося тільки те, чого нема в сонячному спектрі. Адже чорний і білий кольори вважаються безколірним поєднанням барв, чорно-білим баченням світу. Ці кольори тому в науці називаються ахроматичними, безколірними.
Білий і чорний кольори довго панували, проте їх панування не було вічним. Цього не бажала спрагла у своїй допитливості людина. І до двох, спершу пізнаних пращуром, «безбарвних» кольорів поривався третій колір — червоний. Цей колір народили сонце, вогонь і кров. Народило саме життя. На біло-чорній безбарвності виріс перший колір спектра. А далі... Весняне пробудження природи стукало у свідомість предків повінню зелені, зеленокри-ком трави на землі і зеленоспівом дерев у високості. Тому людина виділила барву зелену — барву весни, трави і листу дерев. Крок за кроком зі схованки природи людина видобувала для себе нові кольори. Здивовано-щаслива, вона свої відкриття сповивала у слова, зміцнювала словом. Набагато пізніше наближався з далини ще один колір. Він довго прокльовував твердь поступу, допоки, нарешті, вивільнився
