Практикум по правописанию украинского языка - Ющук И.П.
ISBN 966-04-0078-0
Скачать (прямая ссылка):
1. Звук [і] з’являється на місці [о] та [е] переважно в закритому складі: слово — слів, школа — шкіл, прозивати — прізвище, перо — пір'я, береза — беріз, джмеля — джміль, Києва — Київ.
Іноді [і] на місці [о], [е] виступає й у відкритому складі: жона — жіночий, вози — візок, печі — запічок, промені — промінець, випромінювати; кончина — кінець.
1. Мудрість [мудрості] іде без блиску, бездумність [бездумності] — у позолоті. (А. Малишко.) 2. Щирість [щирості] і щедрість [щедростіJ поетам властиві. (JI. Первомайський.) 3. Я люблю рум’яну осінь [осеж], над садами чисту просинь [просині, синій]. (М. Стельмах.) 4. Десь чується шурхіт [шурхоту] мітлй [мете] двірника [двору], доноситься здалеку дзенькіт [дзенькоту] трамвая. (І. Нечуй-Левицький.) 5. Я мало не засміявся: прізвище [прозвати] немов прилипло до людини. (Ю. Збанацький.)
2. Звук [і] з’являється на місці [е] в коренях ряду дієслів перед наступним складом з суфіксом -а- або -ува-, а саме:
берегти — зберігати підперезати — підперізувати
брехати — набріхувати плескати — запліскувати
вкоренити — викорінювати плести — заплітати
гребти — загрібати стерегти — остерігати
Застебнути — застібати стрелити — стріляти
59
зачепити — зачіпати защепнути — защіпати летіти — літати
текти
тесати
чекати
чесати
— протікати
— обтісувати
— очікувати
— зачісувати
мести
пекти
— замітати
— випікати
шептати
— нашіптувати
1. У присмерку осінньої алеї згрібають [гребти] діти каш. тановий лист. (М. Рильський.) 2. Злітає [летітиJ листя з осокора летять листки з календаря. (77. Дорошко.) 3. Рине вода, протікає [текти] по тихій долині. (Народна творчість.) 4. Коли б зна-ла, відкіль виглядати, то б найняла, заставила стежку промітати [мету]. (Народна творчість.) 5. Зацікавлені, сидять гості, пе. решіптуються [шептати] з собою врочисто та очікують [чека, ти] молодої та молодого. (О. Кобилянська.)
3. У словах діти (дитина), сідати (сидіти), звіситися (звисати) і зліпитися (злипатися) звук [ij чергується з [и] (пор. § 26 п. 3).
89. Випишіть лише ті слова, де звук [і) виник на місці [о] або [е]
Тінь, надвечір’я, вітер, пісок, перевіз, зберігати, робітник, білий, місяць, захід, прізвисько, свідчення, корінчик, ріпа, горіх, зачіпати, очікує, річка, рів, сіно, щічка, сніг, невід, радісно, співати, Канів, місто, пішки, прізвище, брід, звір, пірце.
Ключ. З останніх букв виписаних слів прочитаєте відому українську приказку.
§ ЗО. Правопис і та и в основах українських слів (загальні правила)
Написання / та и в сумнівних випадках наголосом не перевіряється. Потрібно знати правила вживання цих букв. (Причому для українських та іншомовних слів ці правила різні.)
І. Пишемо і, якщо [і] чергується з [о] або [е]: вечір — вечора, прірва — проривати, шість — шести, камінь — каменя, гірський — гора, але: кущик — кущика, кит — кита, хибний — хиба.
Водночас треба пам’ятати про чергування в кількох дієслівних коренях [е] з [и] (див. § 25). Але в деяких іменниках, утворених від цих коренів, з’являється все-таки [і], наприклад: дерти — роздирати, але дірка, діра\ підперти — підпирати, але підпірка, бо підпора; терти — затирати, але затірка, бо затерта.
1. Хай важка дорога, хай похмурі днини,— все зроби, що мож* на, на користь [користі] країни. (П. Грабовський.) 2. Пам’ятай, що легко нам усім буває сплутать щирість [щирості] і підступність [підступності]. (77. Забашта.) 3. Воли ревуть, води не п’ють, бо в Крим [КримуJ доріженьку [дорога] чують. (Народна
60
творйсть-) 4- Мемекали вівці [овець], кудкудакали кури, тікаючи [втеча] від чіпких [причепливий] татарських рук. (3. Тулуб.)
5 Прост0 дивно, як йому пасувало власне прізвище [прозивати]! (Є. Гуцало.)
2. У тих випадках, коли сумнівний звук не чергується з [о] або [є]» слово чи його значущу частину слід зіставити із спорідненим словом чи значущою частиною російської мови.
Де в російській мові в основах незапозичених слів виступають ы або и, там в українській пишемо и: бистрий (рос. быстрый), кип’яток (рос. кипяток), кислий (рос. кислый), ширина (рос.'ширина), читач (рос. читатель).
Де в російській мові в основах незапозичених слів виступає
о або е, там в українській буває і: вічність (рос. вечность), цінність (рос. ценность), чіткість (рос. чёткость), щілина (рос. щель).
Як виняток з цього правила, пишемо и:
а) у відкритих складах -ри-, -Au- у словах гриміти (рос. греметь), дрижати (рос. дрожать), тривога (рос. тревога), крихітний (рос. крохотный) та ін. (див. § 26, п. 5);
б) у словах з -ий-: шия (рос. шея), чий, бий, вий, пий, ший;
в) у слові щиголь (рос. щегол).
На початку слова завжди пишемо букву і: інший, ім'я, істина.
1. Хай не тривожать [виняток] сон дітей війни [война] громи криваві [виняток]. (В. Сосюра.) 2. Рівно [ровный] й спокійно [оіркоймшЗ] дише натомлена з праці земля. (М. Рильський.) 3. Скільки [сколько] жагучості, сяйва, краси, скільки життя [жизкб] в цьому світі. (М. Сингаївський.) 4. Під [nod] голубими парусами у безвість [весть] відпливає [отплывает] час. (JI. Дмитерко.) 5. Синє море хвилювалось і кипіло [кипело] на березі піною [пена]. (М. Коцюбинський.) 6. Стіною чорною іде гроза, як постріли [выстрел] гарматні, грім [гром] гримить [виняток]. (Д. Павличко.)
