Еще раз об И.Е. BUDH - Топоров В.Н.
Скачать (прямая ссылка):
88
централ1зованоТ* держави й бурхливого розвитку ремесла i торпвл1 виникли MicbKi народно-розмовш койне. На Тх ochobI формувалися ще ширил за сощальним i територ1альним охоп-ленням народно-розмовш стандарти, яю переборювали д1а-лектну BapiaHTHicTb, а згодом ui стандарти послужили основою й моделлю давньоруськоТ' писемно-л1тературноТ мови [Дес-ницкая 1970 : 369-371].
Особливу сусшльну роль в^грало киТвське койне IX-
X ст. Розмовна мова Киева - економ!чного, поличного i культурного центру BcieT Pyci, що виникла шляхом т!сного переплетения мови полян з мовою середньонаддншрянських слов'ян "антського" походження, з утворенням ДавньоруськоТ держави стала вщзначатися великою строкат!стю, осюльки в столиц! збиралися люди з р1зних руських земель та !нозем-них краТ'н: професюналып воТ'ни (дружинники княз1в), куши, ченщ, рем!сники, родоплемшна знать тощо. Найлегше (i через те найчаспше) киТвське м1ське койне вбирало в себе pi3-HOMaHirai лексичш елементи. Ця особлива гов1рка, задоволь-няючи потреби широких зв'язюв столищ з шшими схщно-слов'янськими землями, в основних своТх рисах поширилась на Bci давньорусью Micra внаслщок торговельних зв'язюв, сшльних вшськових поход1в, виконання р1зних державних функщй тощо [Юшков 1941 : 153-154; Самсонов 1973 : 28-29].
У перюд становления й утвердження давньоруськоТ дер-жавноси (VIII-IX ст. н. е.) з'являеться потреба Ъ писемно-л!тературшй MOBi для задоволення р!зномаштних державних i духовних запит1в давньоруського сусшльства, яка виникла на ochobI кшвського койне IX-X ст. з елементами живого мовлення схщних слов'ян. KpiM цього, шсля прийняття хри-стиянства як державноТ релшТ з юнця X ст, у Давньорусьюй держав! поширюеться писемшсть старослов'янською мовою, що на схЦнослов'янському грунт! поступово набула специ-ф^чних м1сцевих особливостей, унаслщок чого на XII ст. створився окремий схщнослов'янський BapiaHT старослов'ян-ськоТ мови (старослов'янська мова давньоруськоТ редакци, або церковнослов'янська мова). Обидв1 л1тературш мови КиТвськоТ Pyci - давньоруська i церковнослов'янська - висту-пали могутшм об'еднувальним чинником духовноТ культури схдаих слов'ян [Н1мчук 1982 : 31; Русашвський 1985 : 9-23].
Виникнення двох унормованих лггературних мов у КиТв-сьюй Pyci, поява единого кодифжацшного центру давньоруськоТ мови внесли принципову вщмшшсть у мовну ситуащю в Давньорусьюй держав! пор1вняно з давн!ми племшними княз1вствами. Однак i п!сля цього единим засобом сшлкуван-ня найширших народних мае - простих "кыян" i периферп
89
КиТвськоТ Pyci залишалося, як i в дописемний пер!од, живе народне мовлення, що в р1зних регюнах ДавньоруськоТ держави мало своТ д1алектш особливосп. У народному мовленш насамперед р1зко переважаючого альського населения безпе-рервно i послщовно реал 1зовувались фонетичш та граматичш закони внутр1шнього мовного розвитку, виникали р1знома-HiTHi д1алектш шновацп, що згодом, у перюд феодальноТ роз-др1бненосп, подбили давньоруську мову на велию д1алектш зони, якими в загальних рисах нам1тились контури майбут-нього членування схщнослов'янських мов.
3.2. СГПЛЬШ ПРОЦЕСИ Й ПЕРЕТВОРЕННЯ В MOBI PAHHIX СХЩНОСЛОВ'ЯНСЬКИХ ПЛЕМЕН
Як св1дчать сучасн! науков1 дан!, та д1алектна диференщашя праслов'янськоТ мови, що склалася на останньому eTani 11 кнування (V ст. н. е.), призвела до остаточного розпаду праслов'янськоТ мовноТ едноси. Цей процес пояснюеться насамперед внутршшми законами мовного розвитку, тенденциями, зумовленими особливостями самоТ праслов'янськоТ мовноТ си-стеми. Значну роль вшграли також pi3Hi етномовш субстрати та м1жмовна штерференщя.
Сх1днослов'янський ареал праслов'янськоТ мовноТ сшль-HOCTi шзнього перюду становив досить складне явище. Деяш 1зоглоси об'еднували цей ареал то з захщнослов'янськими, то з швденнослов'янськими, то з лехггськими, то т^ьки з шв-шчнолехггськими говорами [Бернштейн 1961 : 225]. yti цi 1зоглоси пов'язаш з в1дпов!дними м1грацшними рухами слов'ян-ських племен, зокрема з епохою Великого переселения на-род1в, i вщбивають pi3Hi етапи взаемин праслов'янських д1а-лект1в. Разом з тим, неоднакова реал1защя рашше сшльних внутршшх закошв I тенденцш розвитку праслов'янськоТ мови в зах1дному та сх1дному ареалах спричинилася до виникнення в сх1дшй частиш виразних м1сцевих особливостей, як\ св^чили про утворення окремогосх1днослов'янського (праруського) д!а-лекту. Цей д1алект уже на час його видшення з праслов'янськоТ мови характеризувався деякими своерщними фонетичними, граматичними та лексичними особливостями, що сформувалися ще в праслов'янський перюд *. Зокрема, до найдавшших
1 Виникнення нових мовних рис, явшц i процеав, зрозум!ло, далеко не завжди в!дбувалосй синхронно на вс!й схщнослов'янськш територп. Навпаки, та чи шша д1алектна шнОващя Часто виникала спочатку в обме-женому мовному ареал! i лише згодом деяк1 з них у зв'язку з штеграцШ-ними процесами ставали апльносхдаослов'янськими*
90
сш'льносхщнослов'янських фонетичних рис в!дносяться:
а) приголосш (d)z, с на Micui пел. dj, tj (др. межа, свЪча);
б) приголосний с на Micui пел. gt', kt' у середиш сл1в (др. бе-речи, печи); в) звук s заметь пел. х унаслщок другоТ пере-хщноТ палатал1зацп задньоязикових приголосних (др. кожу-ck<*kozuxoi); г) сполучення zv, cv, sv на Micui давшх gv, kv, xv перед дкфтонпчним ё та i (др. звезда, цвЪтъ); д) епентетич-ний 1 на Micui пел. сполук губних з j (др. землд, греблд); е) втрачеш проривш звуки d, t у пел. сполуках dl, t1 (др. горло, рало, вела) тощо. 1нгш фонетичш процеси, що також мали загальносхинослов'янський характер, започаткувалися переважно ще в праслов'янсыий MOBi, але тривали або завершил ися в праруських говорах дописемного перюду. Найваж-ливМ з них: а) завершения приблизно в VII-VIII ст. зако-H0MipH0i фонетично*1 зм5ни пел. ё на початку слова перед складом з голосним переднього ряду (KpiM ь) в о (сх.-сл. osenb, ozero, osetrb < esenb, ёгего,ё$е^ъ);б)лаб1ал{защя ъ перед на-ступним приголосним, зокрема перед 1, яке веляризувалося, i змша у зв'язку з цим сполучень типу tbit, telt > tolt : *melko > molko, *рь1пъ > ръЬть, *delto > dolto i т. п.;
