Еще раз об И.Е. BUDH - Топоров В.Н.
Скачать (прямая ссылка):
3 подлом на рубеж! н. е. праслов'янськоТ mobhoi едносп на захщну й схщну д1алектш зони почався 'и останнш, шзньо-праслов'янський, перюд. Вщ цього часу виникало все б1льше й б1льше {зоглос, що вщр!зняли обидв1 групи д1алект1в на фонетичному та шших мовних р1внях. Ця вщмшшсть ще быьше поглиблювалась i3 розселенням схщних слов'янських племен на величезних територ!ях у басейнах Десни, Верх-нього Дшпра й BepXHbo'i Оки, осюльки тепер при перева-жаючих BHyTpiiimix тенденд1ях мовного розвитку вона стала зумовлюватися ще й д!ею шшомовних (балтшського i фшно-угорського) субстрат1в. На швдш, в ареал1 слов'янськоТ час-тини чернях1всько*1 культури, ютотно впливав 1ранський субстрат. Уа щ чинники сприяли тому, що при далыному пара-лельному розвитку в ycix праслов'янських д1алектах тих фонетичних та шших мовних процеав, яю д!яли або починали д&ти ще в ранньому й середньому праслов'янських перюдах, результата ряду цих npoueciB п!д час розпаду праслов'ян-сько1 мовноТ едноси в pi3Hnx д1алектах були pi3Hi.
До перюду розпаду праслов'янськоТ mobhoi едност!, тобто на I-V ст. н. е., слщ вщнести таю основн1 фонетичш явища: а) перетворення дифтонпв or, ol, ег, el у сполуках типу tort, tolt, tert, telt у га, la, re, le з подовженням або безподовжен-ня голосних; б) розвиток тенденци до змши ё на початку слова перед складом з голосним переднього ряду в je- (пере-важно в захщнослов'янському мовному ареал1) та в б (пере-важно в схщнослов'янському мовному ареал!); в) перетворення дифтонга a°i > ё у середиш слова перед приголосним та
47
дифтонг!в а(r)1, ei > ё у зак1нченнях, що спричинилося до нового
перехщного пом'якшення (приблизно протягом II-III ст. н. е.) задньоязикових приголосних перед новоутвореними голос-ними переднього ряду, унаслщок якого виникли HOBi для праслов'янських roBopiB м'яю свистяч1 dz'(>z'), с', s' у схщному ареал1 i dz', с', s' у захщному ареал! (друга перехщна пала-тал1защя задньоязикових приголосних); г) виникнення в де-яких праслов'янських д1алектах епентетичного 1 у сполучен-нях губних з наступним j ; д) початок змши носових голосних 9, q на схщнослов'янському rpyHTi у звичайш ротов1 голосш у, 'a i ряд шших змш [детальшше див.: Филин 1962 : 181- 188, 190-193, 195-205; Вступ 1966 : 43, 79-102, 104; 1сто-р\я укр. мови 1979 : 93, 126].
На середину I тис. н. е. праслов'янська мовна едшсть, слщ гадати, вже розпалась на окрем1 д1алекти, об'еднаш в neBHi макрозони. У п схщному ареал1 формувалася схщно-слов'янська (праруська) д1алектно диференцшована мовна сшльшсть. Ниш е досить шдстав вважати, що ще в VI ст. н. е. почали формуватися схщнослов'янсьш племена та i'x союзи, 1 "мати MicT руських" КиТв був заснований у кшщ
V ст. не як праслов'янське м1сто, а як схщнослов'янський пле-мшний центр дншровських полян, що 1снували разом з ш-шими племенами. Немае жодних шдстав вважати, що глото-генез схщних слов'ян набагато вщставав вщ етногенетичних процеав. Тому щлком лопчно припустити, що схщнослов'ян-ськ1 племена, поряд з етшчними вщмшностями, вщр1знялись також i сво1*ми д1алектами, яш, проте, становили единий сх1д-нослов'янський тип. Отже, юнуюча в деяких наукових досль дженнях тенденщя продовжувати праслов'янський перюд аж до VII ст. н. е. i нав1ть ще дал1 шчим не виправдана. Разом з тим, слщ мати на уваз1 й той факт, що розпад праслов'ян-сько1 М0ВН01 едносп не виключав дальшого 1снування окремих сшльнослов'янських мовних рис i особливостей.
Характерною особливютю етногенетичного процесу в слов'ян, починаючи з найдавшшого перюду, було те, що при наяв-ност1 територ!ально-племшного розчленування слов'янсьш племена завжди збер!гали етшчно-просторову сущльшсть [Петров 1972 : 27]. Це створювало сприятлив1 умови для дп поряд з розвитком регюнальних етнограф!чних I д1алектних розходжень також i об'еднувальйих етномовних тенденцш як в епоху родового ладу, так i в перюд феодального сусшльства. Переважання Tiei або шшоТ тенденци на р!зних 1сторич-них етапах накладало пом!тний вщбиток на х1д сусшльно-економ1чного розвитку праслов'янських племен, на особли-Bocri ix узаемозв'язшв з суадами, на штенсивн!сть етногенетичного процесу в щлому.
I/
Розды II
ETHO- I ГЛОТОГЕНЕТИЧН1 ПРОЦЕСИ
НА СХЩНОСЛОВ'ЯНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГ1Й ПОЛОВИН1 I тис, н. е.
На середину I тис. и. е. схщнослов'янсью племена заселяли величезну територио вщ Закарпаття до Дону i вщ Надпор1ж-жя до Волхова. У третш чвер(tm) I тис. н. е. вони освоТли Верх-ню Наддншрянщину, а в кшщ I тис. н. е. досягли Чудського та Ладозького озер, проникли в басейн ЗахщноТ Двши, на ль вобережжя Верхнього Шману, освоТли Волго-Окське межир!ч-чя [Третьяков 1966 : 246, 270, 302-305]. У цей час, як i ра" Hime, нашнтенсившнп етногенетичш процеси вщбувалися в швденнш части Hi схщнослов'янського ареалу.
2.1. СКЛАВ1НИ И АНТИ
На великш територп вщ Середнього Днтра до межир!ччя ВерхньоТ й СередньоТ Вкли та Ельби i вщ Прип'ят! до Верхнього Дшстра, середньоТ i нижньоТ течи Дунаю на VI ст. н. е. витворилася й стабшзувалася вщносно едина археолопчна культура невисокого р1вня, що за керамжою д1стала назву празького, або, за шшою термшолопею, празько-корчацького типу [Рыбаков 1978 : 185-186; Русанова 1976; Седов 1982 :10; Этн. карта 1985 : 76-85]. Найв1рогщшше, дя культура ви-никла на основ! синтезу шлькох культур римського часу ме-жир1ччя Дшпра, Дшстра i ВерхньоТ Bicnn [Этн. карта 1985 i
