Еще раз об И.Е. BUDH - Топоров В.Н.
Скачать (прямая ссылка):
224
а перед ь у слабюй позицп залишились палатальними (пор. укр. день, д1ал. огёнь, пень, студень, щавель i т. п.). На думку Ф. П. Фшна, це вказуе на те, що ствердшня нашвм'яких приголосних перед е у швденноруських говорах вщбувалося од-ночасно з занепадом зредукованих - протягом XII ст. [Филин 1972 : 310]. Осшльки за нашою хронолопею 36ir ы, i > и вщноситься до IX-X ст., змша tj, dj, lj > t't\ d'd\ ГГ - до XII-середини XIII ст., а занепад зредукованих узначному ареалi швденних давньоруських говор1в припадае вже на кшець XI ст., перюд ствердшня приголосних перед е9 и лопчно вимальовуеться в XI-XII ст. [див. також: Малкова
1980 : 80]. В1рогщшсть тако*1 хронолопзацп пщтверджуеться ще й тим, що в швденноруських пам'ятках середини XII ст. (6Г 1144, 6Д та iH.) спостер5гаеться змшування л1тер ie та е, якими paHime розр1зняли попередш споконв1чно м'яш й нашвпом'якшеш л, н [Филин 1972 : 310]. Цей факт свщчить про те, що в середин! XII ст. швденнорусью nncapi вже не розр!зняли м'яких та нашвпом'якшених приголосних i в по-зици перед е вимовляли Тх однаково твердо або з дуже незнач-ним пом'якшенням. У народному мовленш цей процес вщбувався, безперечно, ще paHime. За припущенням деяких дослщ-HHKiB, диcпaлaтaлiзaцiя приголосних перед еу и почалася з нашвпом'якшених губних i передньоязикових, а згодом цей процес поширився й на середньоязиков! палатальш л, н, р, а також на ш, ж, чу з [Залеський 19856 : 12].
У бьлоруськш MOBi, як i в росшськш та, з певними обме-женнями, в польськш мовах, колишш нашвпалатальш приголосш перед рефлексами давшх е, Т, ь послщовно перейшли в палатальш. ДАБМ також засвщчуе послщовне пом'якшення приголосних перед е9 i. Вщзначеш в атлас1 форми овёс, мед, бёрда, быць, пыць, мыска, вёчар, зелены, зыма, сыла, касыць, иды, тыха, день, тень та iH. з твердими приголосними перед е, и, яю засвщчеш в берестейських roBipKax переважно шв-дeннiшe меж\ по Ясельд1 - Прип'я(tm) - Гориш (ДАБМ к. 29- 31, 52-57), не можна вважати бьлоруськими. Як слушно вщ-значае Ф. П. Фiлiн, "абсолютно очевидно, що ui говори за да-ною особливютю (i деякими шшими) належать до швденного ареалу" [Филин 1972 : 311], тобто це типово украТнсьш roBipKH. В единш лексем1 сэрца твердий приголосний перед ер (< ьр), що послщовно висту пае в захщнш половин} б\ло-руських roBopiB i спорадично трапляеться в багатьох схщних говорах (ДАБМ, к. 54), пояснюеться, очевидно, регресивною асимьлящею з боку ствердклого ц [Вступ 1966 : 95].
Отже, за диспалатал1защею приголосних перед et и вже на початок XII ст. швденнорусью (протоукраТнсью) говори видишлись в окрему д1алектну макрозону. На вщмшу вщ
15 8-1270
225
протобьлоруських та протороспйських roBopiB, де давш нап!в-палатальш стали палатальними перед колишшми ё, I, g, ь, у протоукраТнських говорах твердеть - м'яюсть реал1зу-валась лише перед давшм *6, (< §), ь у слабшй позицП\ перед новим I (вы, кшь, сты) та ще в незначнш юлькоеп часткових випадшв.
4.3.3. ДИСПАЛАТАЛ13АЦ1Я ГУБНИХ 15, В, М, П, Ф
У праруських говорах губш були тверд! й нашвпалатальш, що виступали комбшаторними вар1антами твердих фонем. ГНзш-ше, теля змши § > 'а, в систем! приголосних з'явились i м'яш губн1. У ход1 занепаду зредукованих ъ та ь i шзшше у швденноруських говорах виявилась тенденция до диспалата-л1заци м'яких i нашвпом'якшених губних у певних позищях, яка в р1зних давньоруських говорах шсля повного занепаду зредукованих реал1зувалася неоднаково i, очевидно, в р1зний час. Найрашше (у швденних говорах, мабуть, у кшщ XI - на початку XII ст.) диспалатал1зувалися губш в середин! та в кшщ слова перед слабким ь (равьны, темьны, мьзда, правь-ды ->• равъны, темъны, мъзда, правъды), в позицп перед дав-ньоруськими сполуками -щ- (бьеть, здоровье, пропьешь ->• -^бъетъ, здоровье, пропъешъ) i кшцевий нашвм'який м, не шдтриманий аналопею шших м'яких форм, в ор. вщм. одн. чол. роду 1менник1в, прикметнишв, займенниюв, чшупвниюв; у Micu. вщм. одн. чол. роду прикметнишв, займенниюв, числ1в-шшв та в I ос. одн. теп.- майб. часу атематичних д1есл1в i в закшченнях д1есл1в наказ, способу (вЪтромъ, олтарьмъ, съ братъмъ твоимъ, вашимъ, дамъ i т. п.).
Диспалатал1защя губних у щй позици поступово стала сшльносхщнослов'янським явищем i позначаеться в най-давншшх, насамперед швденноруських пам'ятках: мънЪ (60 119, 166), вамъ (225); бывъше (Изб. 1073 21 зв.), прибывъши (51), бЪжавъша (55), приимъше (110), въдовица (180); родивъ-шаго (Изб. 1076 5), вътороге (102 зв.), любъве (118 зв.), ровъ (181 зв.), оусъпъшимъ (217), къ мънЪ (232,234), хлЪбъ, давъшю-моу (263 зв.); вЪмъ (6А 10); мъного (Будилович 20г), равъна (80д), приимъшю (115г), любъвъ (121 д); вщЬвъша (Пат. С 8); пославъшюмоу (Апр. 7 зв.), любъве (8), о мънЪ (8 зв.); людЬмъ (Дог. См. А 1229), всемъ, обоимъ, погрЪбъ (35); странамъ (60р. 63 зв.); сънабъдЪти (ЖС 93), ослепъше (175) i т. п., хоч не виключено, що в таких написаниях \ноц\ вщображаеться також змшування л1тер ъ та ь.
У староукраТнських та в старобШоруських пам'ятках дис-палатал1защя губних перед колишшм слабким ъ вщображена
226
з XIV ст., а перед j (•< nj) - з XV ст. Пор. ст.-укр.: по всЬмъ землямъ роусскимъ даемъ и придаимъ (Гр. до 1300, Пещак 9), це(р)ковъ, селомъ, придаемъ (Гр. 1301 13-14), ко всимъ (Гр. 1302 19), литовъский, наступъники, нашимъ (Гр. 1322 21), будучимъ, ближнимъ, ничимъ, рублевъ (Гр. 1347 25-26), хочемъ, кривду (Гр. 1352 30), львовъскую (Гр. 1366 28), правду, во всемъ (Гр. бл. 1386 65); потрибно (Гр. 1422, Русашв-ський I 64), въсему (Гр. 1434 91); здоровью (Гр. 1435, Розов 132), со всЬмъ с тымъ (Гр. 1452 38), былъ "бив" (1498); здоровъд, зъдоровъя (1484, 1496), на здоровью (1488) i т. п. (ССУМ I 97, 393); ст.-бр.: намъ, оуботвъсд, молимъ, поведываемъ правду, приставь та ш. (Гр. 1300); хочемъ, немцЪмъ, нелюбъ (Даг. 1330); и своимъбратомъ, приимаемъ, слюбуемъ, оусемъ, со всдкимъ, намъ оусемъ, даемъ (Гр. 1387), оучинимъ (Даг. 1407); сусЬдомъ, мЪщаномъ, нашимъ (Гр. 1465); кндземъ, нелюбовь (Шл. 439), своимъ (440); оусемъ, оу немъ (Стр. 11), избавь (22); на немъ (Волхви 43); которымъ, именемъ, цесарь-скимъ (Ж- Ол. 97), семънадцать (97 зв.); церъковъ (Будны 2), любовь (47 зв.), ч(е)рвъ (164 зв.); голубь (Тяпинський 4 зв.), незабъеш' (26 зв.), пью (38), деревъ'е (53 зв.) i т. п.
