История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
У діалектах східних і західних слов'ян, крім давньословацького, в початкових дифтонгах ог, о1,на відміну від їх позиції між !приголосними, зв'язок давнього розрізнення інтонацій з часокількісними відношеннями продовжував зберігатися. У цих діалектах під акутовою інтонацією були представлені дифтонги Зг, 91 (ч- or, ol), а під циркумфлексовою or, оі, що й зумовило подвійність їх рефлексів: rat, Iat і rot, lot. У давньословацькому діалекті, що в той час був близький до словенського, відбулися ті ж зміни, що й на пів-
1Б- Див.: Фортунатов Ф. Ф. Сравнительная фонетика индоевропейских языков.— Избр. труды, т. 1. M., 1956, с* 381—382. Шахматов А. А. Очерк древнейшего периода истории русского языка, с. 145; Селищев А. M. Старославянский язык, ч. I i с. 173—174. Якубинский Л. Я. История древнерусского языка, с. 129, Нахтигая Р. Славянские языки, с. 45. Борковский ?. И„ Кузнецов Я, С? Зазнач, праця, с. 75.
157 Див.: Селищев A, Mt Зазнач, праця, с. 175,
162 деннослов'янському грунті, тобто він пережив під обома інтонація^ ми метатезу art->-rat, alt —Iat. Пізніше, коли словацька мова підпала впливові чеської і послабився її зв'язок з словенською, в ній поширились сполучення rot, lot на місці давніших rat, Iat (robota, rovny, lod'ka і т. ін.), хоча в окремих словах колишні рефлекси ort, olt збереглися: rakyta, rast, rastenie, rastlina — рослина, ч. rostlina, laket' — лікоть, ч. loket, топоніми Ravne, Raztocno та ін.158 Не виключено, звичайно, що окремі слова з ra, Ia зайшли, як припускає Ф. П. Філін, до середньословацьких говорів і словацької літературної мови від південних слов'ян і пізніше 159. Але це не заперечує того факту, що давньословацька мова розвиток роз-гляданого фонетичного явища переживала спільно з мовами південнослов'янськими.
Ранні пам'ятки давньоруської писемності відповідно до спільнослов'янського ort, olt засвідчують на початку слова перед приголосним як ра, ла, так і ро, ло, наприклад: рало (Ізб. 1073, 36), лакомьст-въмь (Ізб. 1076, 239), робъ (Ізб. 1073, 241), розбойникь (2І2), ро-зоумЬти (126), локътъ (266). Голосний [о] в цих звукосполученнях найпослідовніше зберегла українська мова: робота, розум, розбійник, рокита, розгадати> розписати, роздільний, локіть, локоть (міра довжини) та ін. У російській літературній мові відповідно до давньоруських ненаголошених ро-, ло- під впливом її південних, акаючих, говорів, як і старослов'янської мови, поширились ра-, ла-: работа, расти, растение, ракита, разделить, ладья; проте в ряді слів І не під наголосом звук о у такій позиціїЛберігся: ровнять, ровнитель, ровнёхонько, ровнота, росток, ростковый, локтевой; у північноросійських говорах звук [о] у ненаголошеному ро теж поширений: робота, ростёние, розделйть. У білоруській мові не-наголошений [о] в цій позиції за її фонетичними законами послідовно змінився на [а]: работа, расліна, раздзяляць, раздрабіць.
У деяких словах ро змінилося на ра в східнослов'янських мовах і під наголосом: раб, рос. разум (при укр. і блр. розум), равный (при блр. рдуны, укр. рівний) та ій. Вплив у таких випадках старослов'янської мови безсумнівний, причому' в російській мові він виявився сильніше, ніж в українській та білоруській, але й у ній він позначився не в усіх словах, пор. рост, ровный, ровня, рдзда-ный, роспуск, роспись, росчерк.
На те, чи були відповідно до ort, olt звукосполучення ert, elt на підставі тих фактів, що є в сучасних слов'янських мовах, відповісти дуже важко. Імовірно, що іменник лебідь (д.-р. лебедь, укр. лебідь, рос. лебедь, блг. лебед, с.-х. лабдд, п. lab§dz, ч. Iabut', слвц. Iabut' (розвинувся з давнього *elb-/*elb- ->¦ leb-). Але на підставі звукових відповідників сербохорватської та західнослов'янських мов це ж слово закономірно можна звести й до спільносло-
158 Див.: Бернштейн С. Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков, с. 217, 220—221. Див. також Stanislav J9 DeJiny slovenskeho jazyka, sv. 1. Bratislava, 1956, s. 266 і далі.
is» филин Ф. П. Образование языка восточных славян, с, 230,
6*
163 в'янського *о1ЬдЬь або *olbgdb. Не виключено, що в різних рефлексах, які відомі сучасним слов'янським мовам, у цьому іменнику відбите давньоіндоєвропейське чергування голосних [е] — [о]: *elt — *olt.
Питання про час рефлексації спільнослов'янських ort, olt в науці досі ще не знайшл^ однозначного вирішення. На думку Ф. П. Філіна, зміна цих звукосполучень хронологічно попереджала виникнення східнослов'янського повноголосся і його відповідників у мовах південних та західних слов'ян. У цьому його переконує те, що в українській мові [о] у звукосполученнях rot, lot змінився на [і] (ріст, рівний, рілля, різний, лікоть) у зв'язку з занепадом [ъ], [ь] у наступному слові, чого не знає новий [о] з tort, tolt (горох, порох, молодь, берег). Ці факти, пише він, вказують на те, що голосний елемент в rot, lot «устиг збігтися із споконвічним [о], тоді як у повноголосних формах історія другого голосного елемента збіглася з редукованим ъ» 1С0. Однак Ф. П. Філін не взяв до уваги того, що українсрба мова знає ряд слів, у яких новий [oj, [е] в повноголоссі теж змінився на [і]: поріг, моріг, оборіг, сморід, воріт, борід, борідка, доріг, доріжка, корів, корівка, голів, голівонька; беріз, берізонька, черід, черідонька, волік, зберіг, стеріг та ін. Таку зміну [о] на [і] одні вчені пояснюють залежністю від акцентологічних умов, новоакутовою інтонацією 1в1; інші, зважаючи на те, що в українській мові існує багато фактів, які запропонованою акцентологічною гіпотезою не охоплюються і суперечать їй, пов'язують названу зміну з аналогійними впливами 162. З другого боку, не можна залишати поза увагою й те, що в українській мові є слова, в яких після занепаду зредукованого в наступному складі [о] в звукосполученнях rot, lot не змінився на [і], наприклад, парость, топонім Локня із Локгьтніа (село Лебединського р-ну Сумської обл.); поряд з лікоть (ч- локъть) вживається з іншим значенням локоть і локіть (давня міра довжини). Очевидно, зміна [о] в [і] у початкових сполученнях [го],.[1°] вимагає іншого витлумачення.
