История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
В окремих словах зміна рочаткового [je] на [о] зумовлювалась діянням аналогії. У слові *jedbna, наприклад, умови для переходу [je] в [о] відсутні, проте такий перехід відбувся. Пояснюється він аналогією до слрва одинъ (ч- *jedinb), в якому були фонетичні умови для виникнення початкового [о] з [je]. Цією ж аналогією викли-
Znfl і перехід [je] ->• [о] в слові одиниця (ч- jedinic'a), в якому натіпується голосний переднього ряду, що стоїть аж у третьому складі.
Процес зміни початкового [je] в [о] розпочався з утрати протези [j]. Для давньоруської мови вживання в абсолютному початку слова голосного [е] було не властиве. Внаслідок цього артикуляція [е] в такій позиції почала змінюватись. Він поступово став лабіалізуватися й переходити в [б], [о], а далі й у звичайний [о], голосний заднього ряду середнього підняття.
Голосний [о] з [je] на початку слова засвідчують найдавніші писемні пам'ятки давньоруської мови: одъва (Ізб. 1073, 107; Ізб. 1076, 108), одинъ (Ізб. 1076, 168), (одиныи (127), озерома (ПВЛ, 96), oceHbHtete (гр. 1130, Xp., 29), осетръ (См. гр. 1150, 79). Отже, можна зробити висновок, що розглядане фонетичне явище відбулося у спільносхіднослов'янській морі у дописемний період її розвитку. Відносити його на другу половину XI ст. ш, особливо якщо зважити, що писемні пам'ятки засвідчують нові фонетичні явища завжди з деяким запізненням, думається, немає жодних підстав. На думку Р. Екблома, розвиток початкового [е] в напрямі до [о] розпочався ще в найпізніший спільнослов'янський період, а закінчився після її розпаду, на початку існування окремих слов'янських мовue.
На користь гіпотези про перехід початкового [je] в [о] промовляє зміна в такій позиції [е] в [о] в грецьких запозиченнях, яка досить часто засвідчується давньоруськими пам'ятками: охидьнова
т Див.: Булаховский Jl. А. Курс русского литературного языка. К., 1953, с. 74.
Див.: Бизук П. О. Зазнач, праця, с. 36. ue Див,: Ekblom R1 Der Wechsel (j) e — о in Slawischen. Uppsala, 1925, Sf 11.
146 (Є. юр., 1120, 57 зв.), (офросинья (Нап. 1161, Xp., 28), Овгенья (Є. Добр. 1164, 250 зв/), Олены (Стих. XII, 139 зв.), ОлисЪя (160 зв.), Олены (Є. Пут. XIII, 251), ОлисЫа (Пар. 1271, 206) та ін. Широко представлений такий [о] у пам'ятках староукраїнської писемності: Остатка, орефЪрько (Р., гр. 1366, 12), охргЬмъ (гр. 1392, 47),.Оста-фия (гр. 1413,84), Oedomiu (гр. 1446,154), ОлисЬи (М., гр. к. XIV — п. XV, 36), Остафья (Оп. Кан. з. 1552; АЮЗР, VII, I, 91), Олизара (АЖ, 1583, 62), Остафья (52), Олена (АПГУ, XVII, I, 45),Остапъ (24), ОхрЪм (62), Олихвиръ (II, 19), Остапъ (Л. Вел., 1720, 53) та ін. Початковий [о] відповідно до гр. [е] відомий сучасній українській мові (Овсій — гр. Eocrl?tos; Остап — гр. Eucrrauios; Охрім — гр. 'Ефраі{х; оксамищ — гр. elajxixos) і північноросійському наріччю (Олена, Овдотья — гр. 'EA&vrj, Еибохіа і т. ін.).
На східнослов'янському грунті подібна зміна відбулася й у скандінавському імені Helga: [helga] ->• [elbga] [Olbga] — Ольга.
Однак перехід [е] в [о] у запозичених словах не обмежувався лише позицією перед складом з голосним переднього ряду, він можливий перед складом з будь-яким голосним. Звідси робиться висновок, що позиція перед складом з голосним переднього ряду спричинилася тільки до занепаду протетичного [j] перед [е], а для подальшої зміни [е] в [о] вона вже не мала жодного значення 117 щ Дехто взагалі вважає, що зміну початкового [je] на [о] в слов'янських словах і [е] на [о] в запозичених не можна зводити до одного фонетичного явища 118.
Пояснення розвитку [je] в [о] як закономірного фонетичного явища раннього періоду спільносхіднослов'янської мови, у якій воно відклалося як певна норма, найповніше охоплює факти, що сто* суються цього явища. Проте і воно не охоплює всього їх комплексу, не в змс(зі дати задовільну відповідь на питання, чому в деяких мовах чи групах мов при усталеній нормі з початковим [je] поширились окремі слова з [о] в такій позиції і, навпаки, при фонетично закономірному [о] закріпились слова з [je]. Отже, ця проблема остаточно ще не розв'язана, бо, як зазначає П. С. Кузнецов, у багатьох випадках відношення початкових je- — о-в тих самих коренях на грунті різних слов'янських мов не зовсім ясні Плідним вида* ється припущення Ф. П. Філіна, що в групах слів з початковим [о] і [je] знайшли своє відбиття два різних фактори — лексикологічний і фонетичний. Фонетичні варіанти слів з [о] — [je] існували, певно, ще в діалектах спільнослов'янської мови, становлячи особливості її лексики, хоч визначити розподіл їх по діалектах у наш час немає будь-якої можливості, тим більше, що вони були перекриті пізнішими фонетичними тенденціями 120. Можливо, що пошуки в цьому напрямі дадуть нові позитивні наслідки.
Диб.: Бузук П. О. Зазнач, праця, с. 36.
Див.: ^кубинский Л. /7. История древнерусского языка. M., 1953, с. 135.
*19 Див.: Борковский В. ИКузнецов П. С. Зазнач, праця, с. 77. i^0'Див,: Филин Ф. П, Образование языка восточных славян, с, 200—201,
147 Зміна початкового [je] в [о] не позначилася на характері фонологічної системи спільносхіднослов'янської мови. Вона спричинилася лише до деякого звуження у вживанні фонеми /j/ у позиції перед /е/ та розширення функціональних можливостей фонеми /о/ в позиції абсолютного початку слова.
