История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
П о я R я нових дифтонг і в. Приголосний [j] вимовлявся звичайно перед голосним. Якщо ж він внаслідок фонетичних перетворень попадав у позицію після голосного, то змінювався на [і]. Така його зміна була можлива завдяки тому, що з артикуля-ційно-акустичного погляду між приголосним [j] та голосним [і] великої різниці не існувало.
У давньоруській мові звук [j] нормально сполучався з наступним [ь]. Коли в слабкій позиції [ь] після [j] занепадав, то [j] змінювався в [і]: krajb -> krai, wojbna ->¦ wo і na, mojb — moi,sejb — sei. Наслідком такої зміни стало перетворення сполучень голосного з наступним [j] в дифтонги [аі], [оі], [еі] ... Ці дифтонги від давньоруської успадкували всі сучасні східнослов'янські мови: укр.
край, війна, мій, свій, цій, цей (krai, т'іТ, сеі...), рос. край, война, свой, блр. край, вайна, свой. Нові дифтонги не становили самостійних фонем, а кожен з них репрезентував дві окремі фонеми /а/ -f-/]'/, /о/ + /j/, /е/ + /}/.
§ 60. Наслідки занепаду зредукованих у системі приголосних» Поява нових груп приголосних. До занепаду в давньоруській мові зредукованих [ъ] і [ь] сполучення приголосних звуків були поширені далеко менше, ніж після їх утрати. Такі сполучення могли стояти лише на початку слова або складу, і поєднувалися в них приголосні лише певної артикуляції і в певному порядку, а саме: проривний + сонорний, фрикативний + сонорний, дзвінкий фрикативний + дзвінкий проривний, глухий фрикативний + глухий проривний, а також [z] + [drl і [s] + [tri, [tv], [kr], [kl], Ikv].
Після занепаду зредукованих з'явилось багато нових груп приголосних, а також порушилася давня закономірність поєднання в них приголосних різної артикуляції, що полягала в сполучуваності звуків з наростаючою звучністю. Внаслідок цього виникли групи приголосних'у тому самому складі з двох проривних, двох сонорних, із сонорним у початковій позиції, з початковим шиплячим, нові сполучення [dl], [tl] і т. д., як от:
. 200 Ibd]: бдЬти бъдЬти; [pt]: птица пътица; kd]: кде къде;
kt]: кто къто, локти локъти;
dx]: дхорь «е- дъхорь;
ps]: пса ч- пьса;
de]: дчерь дъчерь;
dl]: седло седьло;
tl]: метла метьла;
^dn]: дно -?- дъяо, дню дьнкі;
dm]: дму дъмоу;
t'm]: тьма [т'ма] тьма,
'mn]: лшб жъяб, жяого мъного;
шг]: мру ^ мьроу;
l"g], [Yh]: льгота [льгота] льгота;
1'г]: польза [пол'за] -?- польза, льзю [л*з*а] -?- льз*а;
'vb]: вбити въбити;
vdj: вдова вьдова;
Vt]: вторникъ въторьникъ;
Vni]: вмЬнити -?- въмЪнити, вмЬщати -?- въмЬщати; Vn]: внукъ <- вънукъ, внутрь вънутрь; vs]: все вьсе, всуе въеую; zd]: ждати жьдати;
zv]: жвати жьвати, укр. жувати, жвакати та ін.
йш]: жму жьмоу;
йп]: жнець <г- жьньць, жну, жьноу;
йг]: жрець жьрьць; жрати жьрати;
et]: чтити чьтити, что чьто;
'Sv]: иівець иіьвьць;
si]: шли шьли;
Sm]: шмель шьмель.
' Виникали нові сполучення й з трьох приголосних, наприклад, [рхп], [ехп] тощо: пхнути пьхноути, чхнути -<- чьхноути.
Окремі сполучення приголосних до занепаду [ъ], [ь] були відомі лише в середині слова, а після занепаду зредукованих стали можливі й на початку слова, як наприклад, сполучення з початковими [г] та [і]: рдЬти ръдЪти, лгати, лгарь, лжа -?- лъгати, лъгарь, лъжа.
Нові сполучення приголосних зрідка засвідчуються пам'ятками давньоруської писемності уже з другої половини XI ст. і досить часто з XII—XIII ст.: кто (Ізб. 1076, 88), кде (15 зв.), князю (Запис до Мст. ев. 1117; Xp., 26), есеволодъ (гр. 1130, 27), многу (Усп. зб. XII—XIII, 123), что (38), мечникъ (ПР, 1282, 123), татбЪ, оутнєть (124), купцю (127), начнуть (129), правдоу (132).
Спрощення в групах приголосних. Нові гругїгі приголосних, що постали в Давньоруській- мові внаслідок утрати зредукованих, не завжди легко вимовляти, деякі з них виявилися з цього погляду досить складними, тому, природно, окремі звуки при їх вимові випадали, пропускалися. Отже, разом з появою нових груп приголосних розпочалося і їх спрощення. Як правило, спрощувалися тризвукові сполучення, середнім приголосним у яких був проривний [d], [t], а кінцевим — сонорний [п], [1] або афри* ката [с], як-от;
201 [zdn] [zn]: позьдно -> поздно -> позно;
[2dn] [zn]: тыжь + дьню -> тыждню тижню;
[stn] [sn]: радостьно радостно радосно;
чьстьныи чесргныи чесний;
[stl] [si]: стьлати оплати слати;
[rdc] [гс]: сьрдьце сердце cep^s;
[stc] [sc]: мЬстьце мЬстце мЬсце.
Важкими для вимови виявились також звукосполучення з двома сонорними поряд, зокрема тоді, коли за ними йшла африката. Цим зумовлене спрощення в групах [sin], [lnc] і [гпс]:
[sin] [sn]: масльныи masl- -?- *mazsl-) маслиш масныи; [Ins] [ns]: сълньцв -> солнце [гпс] [ncj: гърньчарь горнчар гончар.
Частина давньоруських говорів утратила фрикативний [h] у сполученні [mhl]: ^ лггла ^ пор. укр. шла, але рос. жгла, блр. шгла, імглістьи Ця локально обмежена втрата приголосного відбулася, ймовірно, пізніше, ніж процес спрощення інших груп приголосних, тоді, коли українська мова вже сформувалася, або принаймні діалекти, які лягли в її основу, вже набули виразних специфічних ознак в складі давньоруської мови.
