Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
1) У формі минулого і майбутнього часу дійсного способу, в формі умовного і наказового способу в особових двоскладних реченнях при іменній частині присудка, напр.: Лев був за старшину (Гл.). Олександр Федорович був старий донецький шахтар (Фадєєв). Ми й далі будемо суворі, невблаганні (Т.). Вечір був прозорий і холодний (Перв.). За стряпчого була приставлена Лисиця (Гл.). Я буду моряком. Будьмо пильними! Перемога буде наша. Доповідь була прочитана. Царська Росія була тюрмою народів.
Зв'язка е для позначення теперішнього часу в складеному присудку вживається найчастіше в науковій, публіцистичній і діловій мові, напр.: Пряма лінія є найкоротиіим віддаленням між двома точками. Література є могутнім знаряддям виховання радянського народу в дусі патріотизму. Ради є державною формою управління.
2) Зв'язка бути може мати форму минулого і майбутнього часу в безособовому реченні при головному члені, вираженому категорією стану, напр.: В хаті було тепло. В лісі було тихо. Жаль буде небоги.
Зв'язка є для позначення теперішнього часу при головному члені безособового речення, вираженому категорією стану, не вживається.
МОДАЛЬНІ СЛОВА
§ 156. Граматичні функції модальних слів
У сучасній українській мові є невідмінювані слова, яким не властива номінативна функція, які не називають певних понять і в той же час не виражають будь-яких зв'язків або відношень між членами речення. Це — модальні слова. Вони становлять у словниковому складі мови окремий лексико-граматичний розряд. Модальні слова виражають відношення того, хто говорить, до висловлюваної ним думки або її частини. Напр.: Ночі ті, та гітара й жоржини, може, сняться тепер і тобі... (С.). Про нашу перемогу в цих змаганнях ви, напевне, вже довідались. План, затверджений загальними зборами, буде, звичайно, виконаний. У першому реченні модальне слово може виражає невпевненість у реальності висловленого автором, у другому — модальне слово напевне виражає припущення, а в третьому — модальне слово звичайно виражає переконаність, упевненість того, хто висловлює думку, що сказане в ній здійсниться.
412^Модальне слово зрозуміло в реченні На вітер я слів не кидану і, зрозуміло, свою обіцянку виконаю виражає відношення того, хто говорить, не до всієї висловленої думки, а лише до її другої частини.
Модальні слова не належать до частин мови, а також не входять і до системи службових »слів, або часток мови.
Від частин мови модальні слова відрізняються як відсутністю номінативної функції, отже, і лексичного значення, так і синтаксичними особливостями. Вони не бувають членами речення, а вживаються як вставні слова. Напр.: Особливо великих успіхів досягла наша важка промисловість, і ніякі буржуазні писаки, розуміється, цього заперечити не зможуть (3 газ.). Може, в цьому одсвітом проблисне днів моїх живе цвітіння щасне (Пригара).
Зв'язок модальних слів з реченням здійснюється за допомогою інтонації.
Іноді, найчастіше в діалогічній мові, модальні слова вживаються також у функції слів-речень, напр.:
Пронашка. Тоді це чудище, а не дівчина.
Панахида. Можливо (Мик.).
— Чи Василя вже повідомили про приїзд Тетяни?
— Звичайно.
Від службових слів (сполучників, прийменників, зв'язки) модальні слова відрізняються тим, що вони не виражають будь-яких граматичних відношень між членами речення. Не вносять вони, подібно часткам у власному розумінні, і відтінків до змісту слова чи якого-небудь висловлювання.
За своїм значенням модальні слова об'єднуються в дві групи. До першої з них належать такі модальні слова, які виражають логічну оцінку висловлюваної думки з погляду її імовірності, прямого ствердження, реальності, напр.: безумовно, безперечно» дійсно, звичайно, зрозуміло, правда, розуміється і под.
До другої групи належать модальні слова, які виражають значення можливості висловлюваної думки, тобто впевненість чи невпевненість у її реальності, припущення щодо її здійснення і т. д., напр.: видно, здається, ймовірно, мабуть, може, певно% напевно і ін.
Модальні слова історично розвинулись з різних частин мови,, які втратили своє лексичне значення і стали вживатись не в функції членів речення, а в функції вставних слів, виражаючи відношення мовця до висловлюваної ним думки. В сучасній українській мові модальні слова сформувались на основі таких частин мови:
а) іменників: правда;
б) прислівників прикметникового походження: безумовно, безперечно, дійсно, звичайно, ймовірно, певно;
413^в) різних дієслівних форм: здається, кажуть, може, розуміються;
г) категорії стану: видно і ін.
Ще в працях О. X. Востокова, О. О. Потебні, пізніше — в працях О. О. Шахматова, В. О. Богородицького, О. М. Пєшков-ського і деяких інших лінгвістів розглядалася модальність та її вираження різними мовними засобами, але тільки акад. B.B. Виноградов в праці «Современный русский язык» (1938 р.) виділив модальні слова в окремий лексико-граматичний розряд і докладно описав їх.
Деякі вчені включають до розряду модальних усі вставні слова, незалежно від характеру тих відношень, які вони виражають; інші ж, не без підстав, вважають, що не можна ототожнювати модальні слова з вставними. В сучасній науці переважає думка, що до розряду модальних не належать такі вставні слова: