Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Химия -> Гончаров А.И -> "Химическая технология, ч. 1." -> 83

Химическая технология, ч. 1. - Гончаров А.И

Гончаров А.И, Середа И.П Химическая технология, ч. 1. — Киев, издательское объединение «Вища школа», 1979. — 288 c.
Скачать (прямая ссылка): goncharoff1.djv
Предыдущая << 1 .. 77 78 79 80 81 82 < 83 > 84 85 86 87 88 89 .. 133 >> Следующая


Для проведення процесу агломерації подрібнену руду змішують з порошкоподібним коксом або антрацитом, подрібненим вапняком і зволожують, після чого суміш завантажують тонким шаром для спікання в агломераційну машину (рис. 94) — довгу стрічку з прямокутних чавунних візків (палет), які щільно прилягають один до одного. Під час руху візків над камерами, що знаходяться під розрідженням, повітря просочується крізь шар шихти і ґратчасті днища візків у камері. Верхній шар шихти нагрівається полум'ям пальників, розміщених над стрічкою машини. В шарі шихти температура підвищується до 1300—1600° C Агломераційна машина з площею граток 100 м2 видає за добу до 2500 т агломерату.

Брикетування, як і агломерація, застосовується для пресування подрібненого, порошко- або пилеподібного матеріалу в брикети, тобто куски правильної однакової форми і практично майже однакової маси.

YIT

Об'єктами брикетування є викопне паливо, руда (особливо кольорових і рідкісних металів) та різні відходи виробництва. Як в'яжучий матеріал при брикетуванні використовують кам'яновугільну смолу, нафтовий бітум, для руд •— вапняки, цементи, рідке скло та ін. Брикетування відбувається в штампувальних або вальцевих прес-машинах, подібних до агломераційних машин. Внаслідок пресування утворюються брикети у вигляді цегли масою до 1—1,5 кг або у вигляді яйця чи подушки масою 50—300 г. Брикетування широко застосовується в металургії кольорових і рідкісних металів для проведення хлорування або сульфування оксидів металів як необхідна ланка технологічного гроцесу.

Гранулювання полягає в утворенні невеликих кусочків — гранул певної форми і розмірів (кульок або циліндрів), іноді у вигляді безформних агрегатів кристалів, що спеклися. Гранульований матеріал має меншу поверхню, а відповідно і меншу швидкість поглинання вологи, меншу залежуваність, краще зберігається, транспортується і легше вноситься в грунт за допомогою сівалок. Тому гранулюють переважно добриво, проте тепер дедалі більше гранулюють також ліки, каталізатори, різні солі. Гранулювання здійснюється різними способами в апаратах різних систем. Досить поширений спосіб гранулювання — це сплавлення або спікання часточок солей з наступним подрібненням і просіюванням продукту крізь сито. Іншим способом гранулювання здійснюється за допомогою центрифуги або спеціальної форсунки, яка розбризкує розплавлений матеріал у вигляді кульок відповідного діаметра. Центрифуга або форсунка встановлюється під стелею високої башти; кульки падають назустріч холодному повітрю, охолоджуються, висихають і затвердівають.

Класифікація і сортування матеріалів. Розділення твердих матеріалів на класи за крупністю їх кусків називається класифікацією. Відомо два основних способи класифікації: ситовий — грохочення, або розділення на ситах, та гідравлічний — розділення суміші на класи зерен, які мають однакову швидкість осадження в повітрі або у рідині.

Розділення зерен у повітрі на класи називається повітряною сепарацією. Класифікацію готового продукту називають ще сортуванням. Найчастіше різні способи класифікації поєднуються з подрібненням матеріалу. Процес розділення сипких матеріалів на класи за крупністю зерен просіюванням крізь одне або кілька сит називається грохоченням.

Сита і ситовий аналіз. Основною частиною апаратів для грохочення є робоча поверхня сит, стальних перфорованих листів або паралельних стержнів. Відповідно до ГОСТ 3584—73, сита позначають номерами, які збігаються з розмірами отворів сітки в міліметрах. Іноді застосовують спосіб вираження величини отворів сітки числом «менш», тобто кількістю отворів, що припадають на один лінійний дюйм (25,4 мм), а іноді на 1 см сітки.

Визначення гранулометричного складу сипкого матеріалу, тобто визначення вмісту в ньому часточок різних розмірів, називається ситовим аналізом. Класи зерен позначають розмірами отворів сит,

Рис. 95. Схема коливного грохота:

/ — ексцентрик; 2 — корпус; з — опорний стояк

що відповідають граничним розмірам зерен цього класу. Якщо, наприклад, зерна добуто послідовним просіюванням на ситах № 2 і 1, тобто з отворами 2 і 1 мм, то клас зерен позначається: —2 + 1 мм. Крива розподілу, або характеристика крупності, визначає гранулометричний склад сипкого матеріалу.

Внаслідок грохочення утворюються два продукти: зерна, що пройшли крізь сито,— просів і зерна, що залишились на ситі,— відсів. Робота грохота визначається двома показниками: ефективністю грохочення і продуктивністю грохота. Спосіб грохочення залежить від його багатократності. Грохоти поділяються на рухомі і нерухомі, за формою поверхні — на плоскі і циліндричні (барабанні); а залежно від розміщення сит— на похилі і горизонтальні.

На рис. 95 наведено схеми коливного грохота. Досить поширені аналогічні коливним — барабанні і вібраційні грохоти, які поділяються на інерційні й електромагнітні залежно від принципу роботи вібратора. Вібраційні грохоти високопродуктивні й ефективні, вони придатні для крупного і тонкого грохочення, компактні, потребують небагато енергії, сита легко заміняються і мало засмічуються.
Предыдущая << 1 .. 77 78 79 80 81 82 < 83 > 84 85 86 87 88 89 .. 133 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed