Соціологія - Кратко А.А.
Скачать (прямая ссылка):
Що ж об'єднус соціальні групи, перетворює їх у єдиний організм?
Інтегративна роль цінностей, норм
Якщо звернутися до історії філософської і соціологічної думки, то побачимо, що суттєве місце завжди посідали пошуки інтегративних елементів, відносин, які визначають їхню цілісність. У складній системі суспільних відносин, соціальних зв'язків, мислителі пробували виділити головці визначаючи. За Гегелем, головними визначаю чими були правові відносини, саме вони єднали всі види зв'язків в одне ціле. За Каїном, таку роль відігравали моральні відносини. За Марксом — глибинні економічні. Власник і безпосередній виробник не можуть існувати один без одного. Відносини, що складаються у процесі виробництва матеріальних благ, визначають всі інші види відносин, тобто суспільству надає цілісності певна ієрархічність взаємозв'язків,
М. Вебер вважав головним фактором цілісності типові переконання, що виражають потреби, інтереси. Е. Дюркгейм — колективну свідомість. На думку Е. Дюркгейма, саме послаблення спільних вірувань і почуттів означає послаблення соціальних зв'язків та загрожує дезінтеграцією суспільства.
Безперечно, спільні цінності є інтегративним фактором, але він не єдиний. Цінності можуть не лише об'єднувати, але й вказувати на диференціацію, бо системи цінностей можуть бути протилежними. Їхня роль може змінюватися. "Цінності, — підкреслював В. П. Тугаринов, — суть явища природи і суспільства, які є благами життя і культури людей певного суспільства як дійсність чи ідеал [14, с. II]. Як правило, виділяють цінності: 1) існуючі, наявні, па-приклад, цікава робота, сім'я, повага людей, багатство і т. ін.;
2) цінності цільові. Це ідеали, цілі, цінності бажання. Ідеали формулюють висхідні положення про цілі, засоби, дають змогу окрес-
41
лити ідеальну прогностичну модель поведінки; 3) і, нарешті, цінності належного (соціальні норми, ролі, установки). В той же час норми можуть бути самостійною цінністю.
Поняття соціальної норми, її функції
Соціальні норми, так само, як інші цінності, виконують функції оцінки й орієнтації особистості, спільноти. Разом з тим, вони не обмежуються цими функціями. Норми здійснюють регулювання і соціальний контроль за поведінкою. Вони мають яскраво виражений вольовий характер. Це не лише вияв думки, але й вияв волі. При цьому, на відміну від індивідуального волевиявлення, норма виявляє типові соціальні зв'язки, подає типовий масштаб поведінки. Норма не лише оцінює й орієнтує, як ідеї, ідеали, але й диктує своє. Її характерною рисою є імперативність. Це єдність оцінки та припису.
Соціальні норми — це правила, що відбивають вимоги суспільства, соціальної групи до поведінки особистості, групи у їхніх взаємовідносинах одне з одною, соціальними інститутами, суспільством в цілому.
Регулюючий вплив норм полягає у тому, що вони встановлюють межі, умови, форми поведінки, характер відносин, цілі та способи їх досягнення.
Внаслідок того, що норми передбачають і загальні принципи поведінки, і конкретні її параметри, вони можуть давати більш повні моделі, еталони належного, ніж інші цінності.
Порушення норм викликає більш конкретну й чітку негативну реакцію з боку соціальної групи, суспільства, його інституціональних форм, спрямовану на подолання відхилення поведінки від норм. Тому норми є більш дійовим засобом боротьби з девіацією, забезпечення порядку, сталості суспільства.
Норми виникають внаслідок потреби в певній поведінці. Так, наприклад, однією з найдавніших норм була норма чесного ставлення до своєї частки в суспільній праці. На світанку людства можна було вижити, лише дотримуючись певних критеріїв даної норми. Вона з'явилася у результаті закріплення необхідних спільних дій, які повторюються. Цікаво, що ця норма не втратила свого значення і в наш час, хоча її наповнюють інші потреби, актуалізують інші фактори.
42
Багатоманітність соціальної реальності, соціальних потреб, породжує і багатоманітність норм. Класифікувати норми можна за різними ознаками. Для соціолога має значення виділення норм за суб'єктами, носіями норм. За цією ознакою виділяють загальнолюдські норми, норми суспільства, групові, колективні. У сучасному суспільстві спостерігається складна колізія цих норм.
За об'єктом або сферою діяльності розмежовуються норми, що діють у галузі певних видів відносин: політичні, економічні, естетичні, релігійні та ін. За змістом — норми, що регулюють майнові відносини, спілкування, забезпечують права і свободи особи, регламентують діяльність закладів, взаємини між державами і т. ін.
За місцем у нормативно-ціннісній ієрархії — основні і другорядні, загальні й конкретні. За формою утворення і фіксації — жорстко фіксовані і гнучкі. За масштабом застосування — загальні й локальні.
За способом забезпечення — ті, що спираються на внутрішнє переконання, громадську думку або на примус, на силу державного апарату.
За функціями — норми оцінки, орієнтуючі, контролюючі, регламентуючі, каральні, заохочуючі.
За ступенем усталеності — норми, що спираються на соціальну звичку, на звичаї, традиції, і ті, що не мають такої основи, тощо. (Див. мал. № 5).
