Таинство слова - Выховець И.Р.
Скачать (прямая ссылка):
Життя слова не є прямолінійним. Інколи важко передбачити, куди ведуть його дороги. Після Великого Жовтня такі, наприклад, слова, як міністр, офіцер, указ і подібні, було зметено повівами революційної бурі. Вони вийшли в українській мові з повсякденного вжитку. Але згодом відродилися, наповнилися новим змістом і стали широковживаними. Ці слова, так би мовити, перейшли на деякий час до резерву, а згодом їх було покликано знову до активної праці.
265 Слова народжуються і помирають. У кожного слова своя доля. Одні з'явилися на світ у сиву давнину. Зникали і виникали народи й мови. А життя кликало ці слова з собою, робило свідками невпинного руху. І тепер вони крокують у вічність. Другі слова зовсім занепадають і забуваються. Бо втратилися, мов у воду канули позначувані ними предмети, явища і поняття. Колись слова боярин, вельможа, дворянин, воєвода, бунчужний, кошовий та інші хизувалися своєю пишнотою. Пішли в небуття предмети та явища — і зів'яли, втратили силу слова, випали з ужитку. Тільки в історичних романах, повістях, оповіданнях та інших творах автори звертаються до цих слів, щоб назвати предмети старовини і зниклі явища, щоб відтворити факти й події минулих історичних епох. Треті слова тільки що народилися — і у них усе ще попереду. Вони іменують нові відкриття, нові предмети, інколи замінюють уже існуючу назву тощо. Чи буде в них розлога нива життя, чи коротка хвиля існування...
Не всі нові слова засвоюються мовою і стають загальновживаними. Письменники часто жадають
266 намалювати предмет чи явище свіжими барвами. У них нові слова виконують образно-художню функцію. Це індивідуально-авторські новотвори, що захоплюють нас несподіваними поворотами поетичного бачення світу. Вражають своєю віртуозністю тичи-нівські слова брунькоцвіт, акордитися, самодзвонний, трояндно, яблуневоцвітно і подібні.
Деяким словам судилося поцвірінчати трохи, щоб привернути до себе увагу — і згаснути в попелі забуття. Порівняно недавно, кілька десятиліть тому, вигулькнули слова застувач — екран, неділка — атом, рівник — екватор, сторчак — перпендикуляр та інші. Проте вони в українській мові вживалися недовгий час, бо не набули широкого визнання...
Живе в нашому слові вічний вогонь пісні. Збагачуймось від роду і до роду українською піснею, нетлінно-вічним словом Кобзаря. Несімо у всесвіт титанну і горду мисль Івана Франка і Лесі Українки, оповиту в народне слово. Хай геній, тепер ще маля, готує світові прийдешнє слово. Нехай щастить йому і його слову на дорогах вічності. РОЗПОВІДЬ ДВАДЦЯТЬ ШОСТА ЧИСТІША ВІД СЛЬОЗИ ХАЙ БУДЕ
«Чистіша від сльози хай мова буде»,— заповідав нам видатний поет українського народу і великий знавець рідного слова Максим Рильський. Рідна мова, як і все дорогоцінне у світі, потребує дбайливого догляду і вірної любові. Наші взаємини з мовою постійні і вкрай необхідні. Бо формування гармонійно розвиненої людини дедалі більше пов'язується з досконалим опануванням мови. Бо з усім великим і неосяжним світом — далекими дорогами минулого, тривогами сьогодення, омріяними думами про прийдешнє — єднає нас слово. Воно вигострює наш розум, настроює світлі струни на натхненну працю, на служіння Вітчизні.
Рідна мова — найбільша духовна коштовність, у якій народ звеличує себе, якою являє світові найцінніші набутки свого серця і мудрості, передає з покоління в покоління досвід, культуру і життєдайні традиції. Рідна мова — незборна таїна, яка робить народ народом і увічнює найтонші порухи його душі. Заглиблюючись у таїну мови, ми засвоюємо золоті скарби народного досвіду і виховуємо у собі творчу особистість. Яка радість чекає кожного, хто відчув глибінь слова серцем і розумом, усвідомив необхідність свого постійного вдосконалення, пізнав щастя духовності. І скрізь на шляхах зростання з нами мова. Вона веде на вершини знань і відчиняє двері до духовної скарбниці людства. Мова — наш найкращий друг, наставник, постійний порадник і найдосконаліше знаряддя.
Упродовж вГків український народ творив і шліфував свою мову, заносячи в мовну скарбницю переплавлені у ніжній душі, добірні перлини пізнання, почуття, мрії. Той витворений народом світ мови
268 оточує нас від народження. У безкрайому океані звуків неповторно звучить мелодія рідного слова. Але це не тільки предивні звуки, це й найтонші відтінки думок і переживань, щедро приготовані для нащадків. І кожне слово — немовби виплекана народом-дивотворцем квітка з неповторним ароматом, з неповторними барвами. Щасливий той, хто пізнав у дитинстві чари рідного слова, виховав у собі жагу пізнання і зберігає її протягом цілого життя.
Мова дечим споріднена з музикою. Мовні здібності, як і музичні, можуть не розвинутися. Вони начебто дрімають, занедбані і захаращені, тобто не приведені в дію. Музикант у такому разі втрачається, гине його талант. Подібне ж маємо з мовним розвитком. Проте тут спостерігаються ще більші втрати. Настають непоправні занедбання усіх здібностей. Мова нікому не прощає недбалого ставлення до неї.
Всебічному розвиткові особистості сприяє висока культура мови. Це вмЦшя правильно розмовляти й писати, активно використовувати мовні знання,
