Таинство слова - Выховець И.Р.
Скачать (прямая ссылка):
87 стала частиною міста. Острів у часи козацтва був важливим стратегічним опорним пунктом Запорізької Січі. Тут міцніла козацька слава. Про неї говорять залишки запорізьких укріплень на Совутиній скелі та в інших місцях острова. Збереглися також залишки хортицьких укріплень, споруджених російськими військами під час російсько-турецької війни 1735—1739 років.
Дніпропетровськ. Розташований на Дніпрі. Тепер більша частина міста розкинулася на високому правому березі, а менша — на лівому. Колись на місці сучасного Дніпропетровська були фортеці, слободи, села, інше розташування міста. Усе розгорталося так. 1635 року на правому березі Дніпра проти Кодацько-го порога споруджено польську фортецю Кодак. Цього ж року козаки її зруйнували. 1639 року шляхетська Польща фортецю відбудовує. 1711 року фортецю Кодак знищено. Пізніше тут — козацька слобода Кодак, яку в кінці 18 століття перейменували на село Старі Кайдаки. Це все відбувалося на правому березі Дніпра. Проте місто народжувалося на лівому березі, де стояла козацька слобода Половиця, а потім посувалося на правий берег. 1776 року на місці слободи Половиця засновано місто Катеринослав. Названо його так на честь російської імператриці Катерини II, що царювала тоді. Низовинне Лівобережжя, на якому виростало місто, навесні затоплювали води повені. Тому 1784 року Катерина II підписала указ про перенесення будівництва міста на правий берег Дніпра біля Кайдака. За царювання Павла І Катеринослав 1797 року перейменовано на Новоросійськ і зроблено адміністративним центром Новоросійської губернії. 1802 року цар Олександр І повернув місту стару назву Катеринослав. За Радянської влади 1926 року перейменували Катеринослав на Дніпропетровськ за назвою ріки Дніпра
88 і прізвищем видатного радянського державного і партійного діяча Г. Петровського. Тепер Дніпропетровськ — велике індустріальне місто. З'ясувавши походження назви Дніпропетровськ, оглянемо архітектурні пам'ятки міста і пригадаємо деякі сторінки його літературного й наукового життя. Ось застигли в непорушності творіння 18—19 століть палац Потьом-кіна, у якому тепер Палац студентів імені Ю. О. Гага-ріна, і Преображенський собор. У 1820 році в Катеринославі перебував О. Пушкін. Тут жив і працював український письменник-етнограф І. Манжура. З містом пов'язана творча діяльність українського історика, археолога, етнографа, фольклориста і письменника Д. І. Яворницького, який більшість праць присвятив історії Запорізької Січі.
Ворошиловград. Це місто Донбасу — один з найбільших центрів важкої промисловості. Лежить на річці Лугані, при впадінні до неї річки Вільхівки. 1795 року тут виникло поселення, яке з 1797 року дістало назву «селище Луганський Завод». 1882 року це селище разом із прилеглим до нього поселенням Кам'яний Брід названо містом Луганськом. Найменування Луганськ походить від назви річки Лугані. Оскільки річка мала широку лугову заплаву, то, можливо, її назва означала «лугова» (від слова луг). 1935 року Луганськ перейменовано на Ворошиловград за прізвищем К. Є. Ворошилова. 1958 року знову повертаються до назви Луганськ. А у 1970 році — повторне перейменування на Ворошиловград. Не зовсім вдале перейменування.
Мабуть, доведеться ще раз назвати місто Луганськом. Дуже добра назва, до того ж припасована до найменування річки. На закінчення відзначимо, що в Луганську народився відомий російський словникар, етнограф і письменник В. І. Даль, який самовіддано ціле життя вивчав народне слово. Він створив
89 славетний «Тлумачний словник живої великоруської мови», що містить близько 200 тисяч слів.
Донецьк. Остання зупинка в нашій мандрівці. Місто лежить у центральній частині Донбасу, на річці Кальміусі. Це один із значних центрів важкої промисловості в нашій країні. Як виникло місто? Спочатку на цій території було робітниче селище Юзівка, засноване 1869 року. Селище названо за прізвищем англійського підприємця Джона Юза. З 1917 року Юзівка стала містом. 1924 року Юзівку перейменовано на Сталіно за прізвищем Й. В. Сталіна. 1961 року місту дали назву Донецьк за його розташування в Донецькому кам'яновугільному басейні. * * *
За час мандрівки ми відвідали 25 міст. З'ясували походження їх назв. Не всі найменування всебічно досліджені. Декому з вас, юні мовознавці, забажається досконаліше вивчити ці назви. А скільки інших міст і сіл у нашій республіці! І в інших республіках! Які поетичні і влучні назви містам і селам давав і дає народ! Цікаво проникнути в сутність назв, пояснити їхнє походження. І тут перед вами велике поле діяльності. Андрій Малишко, зачудова*-ний народними найменуваннями, вказує на неповторність і полум'яність цих слів:
В нас назви сіл — як кремінь на ударі, Як молотами куті якорі: Безрадичі, Трипілля на горі, Кагарлики із Креничами в парі;
Слобідки Красні, з місяцем у хмарі, Карапиші, у сяєві зорі, Де половецькі урвища старі Укрилися в сади вишнево-карі. РОЗПОВІДЬ ШОСТА КРАСА В ІМЕНІ ТВОЇМ
Є слово, з яким людина не розлучається ніколи. І народиться дитина — до неї це слово приходить першим. Воно має бути дзвінким і красивим. Це — ймення твоє.
