Практикум по правописанию украинского языка - Ющук И.П.
ISBN 966-04-0078-0
Скачать (прямая ссылка):
5. He всі стародавні греки були афродітами, геркулесами, аполло-нами, але в них був ідеал краси, і вони бачили її в різних проявах, увічнювали її. (О. Довженко.)
5. Утворені від власних назв присвійні прикметники на -ів (-ов-, -ев-) та -ин- пишуться з великої букви, відносні прикметники на -ськ(ий) — з малої: Грінченків словник, Шевченкове слово, EUjl-шева пісня, Сосюрина лірика; але: шевченківські традиції, дніпровська (і дніпрова) хвиля, київські вулиці.
Якщо присвійні прикметники на -ів (-ов-ев-) та -ин- входять до складу фразеологізмів або наукових термінів, то вони пишуться з малої букви: ахіллесова п'ята (вразливе місце), авгієві стайні (щось занедбане), дамоклів меч (постійна загроза), прокрустове ложе (надумане неправильне мірило), сізіфова робота (марна праця), петрів батіг (рослина), архімедова сила, бертолетова сіль, віттова хвороба.
1. І шовкові небеса, і вишневі зорі кличуть нас в Шевченків сад. (T. Масенко.) 2. Шумітиме дніпрова течія, в космічні далі мчати-муть ракети. (Д. Луценко.) 3. Я думаю, під дамокловим мечем краще, ніж під павутиною, бо там людина себе величніше почуває. (Леся Українка.) 4. Віджив той голос, наче грецькі хори. Вмирав актор, шекспірівський король. (Л. Костенко.)
6. З великої букви пишуться слова, вжиті в шанобливому чи піднесено-переносному значенні: звертаюся do Bact дорогий учителю; наша Батьківщина; Збройні Сили; Високі Договірні Сторони.
14
і. Спасибі Вам, мамо, за Ваше тепло і довгі недоспані ночі. (Д- Луценко.) 2. Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. (П. Тичина.) 3. На високому Пагорбі Слави верби тужливо шумлять. (В. Лучук.) 4. Уже пломеніють в ранковій зорі золочені вежі Країни Надії. (І. Жиленко.) 5. Стільки віків у людині зростає Людина. (/. Жиленко.)
17. Чому в реченні Постають Уральські гори, широчінь полтавських нив. (!. Муратов.) слово Уральські написано з великої букви, а полтавських — з малої?
18. Випишіть з «Історії України» 20 прикладів різного вживання великої букви у власних назвах.
19*. Перепишіть, розкриваючи дужки; букви, де треба, замініть великими.
I. 1. Земле (ш)евченкова, (з)емле (ф)ранкова, ниво, завіяна щастям-добром, вічна твоя соловейкова мова, вічна розмова (д)ністра із (д)ніпром. (Д. Павличко.) 2. Народжує (а)нтеїв земля. (Jl. Забашта.) 3. Прийдешні (с)ократи до суті ітимуть крізь сутінь. (Б. Олійник.) 4. За свічадо було б мені (о)ко (м)орське1 поміж гір, а за стелю — небес голубі і бездонні намети. (J1. За-башта.) 5. Нескінченний (ч)умацький (ш)лях2 простягався у вічність двома велетенськими кривими коліями. (О. Довженко.)
6. Тяглись повільно в сутінках підводи (ч)умацьким шляхом5 млявої доби. (Б. Олійник.) 7. Найвеселіше ж було на (р)іздво та (н)овий (р)ік. (А. Кащенко.) 8. Один кінь у нас звався (м)урай, другий— (т)ягнибіда. (О. Довженко).
II. 1. Розливався (д)ніпро, дочекавшись приходу весни, і в турбінах вода клекотіла, як (с)іч (з)апорізька. (Д. Луценко.) 2. З боків назустріч пароплаву (д)ніпровські береги пливуть. (17. Дорош-ко.) 3. До (д)ніпра бредуть, як (г)уллівери, з (о)болоні4 зведені доми. (Д. Луценко.) 4. Лебединою піснею літа айстри із (київських парках цвітуть. (М. Нагнибіда.) 5. Уже (в)олосожар піднявся» (в) із на небі вниз повертавсь, і дехто спати укладався. (/. Котляревський.) 6. Цвіли над шляхом (п)етрові батоги. (/. Цюпа.) 7. Моя (б)атьківіщгна — подолана ніч, на кремені вирослий колос. (М. Рильський.) 8. Всяк (ш)отландець вільний пан своєї (б)атьківщини. (Леся Українка.)
§ 7. Правила переносу частин слова
Слова з рядка в рядок переносимо так, як у вимові вони діляться на склади: до-ро-га, стеж-ка, чай-ка, гіл-ка, по-льо-вий. Отже, переносити можна тільки такі слова, які мають два чи більше складів.
1 Народна назва озера Синевир у Карпатах.
2 Скупчення зірок.
3 Звичайна дорога, якою їздили чумаки.
4 Житловий масив у Києві.
15
До цього основного правила є ряд застережень.
1. Одна буква не залишається і не переноситься: сі-м'я (а не «сім*-я»), яг-ня (а не «я-гня»), їж-джу (а не «ї-жджу»). Через те не можна ділити для переносу такі слова, як алея, олія, шия, яма, мрія і т. д.
2. He можна розривати дж, дз, якщо вони позначають один звук (див. § 3, п. 1): хо-джу (а не «ход-жу»), пі-джак (а не «піджак»), кукуру-дза (а не «кукуруд-за»).
Якщо дж, дз позначаються два звуки (д належить до префікса, а ж чи з — до кореня), то їх слід розривати: над-звичайний (а не «надз-вичайний»), від-жити (а не «ві-джити»).
3. При переносі складних слів не можна залишати в попередньому рядку букв другої основи, якщо вони не становлять складу: біло-сніжний (а не «білос-ніжний»), земле-трус (а не «землет-рус»).
4. He можна відривати скорочень від слів, яких вони стосуються: О. Г. Гончар (а не «О. Т./Гончар»), п. Ірченко (а не «п. / Ірченко»), 1984 р. (а не «1984 /р.»), 100 кв. м (а не «100 / кв. ’м» і не «100 кв. / м»). Також не можна розривати самих скорочень: ЧАЕС, J1A3-105, вид-во, і т. д., та ін.
5. He переносяться в наступний рядок розділові знаки (крім тире). Отже, рядок не можна починати крапкою, комою, двокрапкою, крапкою з комою, знаком оклику, знаком питання, дефісом.
