Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
9. Про розрізнення е та и в закінченнях слів див. розділ «Морфологія і правопис».
§35. Розрізнення и та і
1. У кількох словах вибувається чергування и та і: дитина — діти, сидіти — сідати, висіти — повісити, злипатися — ліпити.
Фонетика і правопис
49
2. В основах незапозичених слів пишеться буква і:
а) там, де і чергується з о або е: кінь — коня, гірник — гора, чільний — чоло, прірва — прорвати, прізвище — прозивати, очікувати — чекати, шість — шести, щілина — ущелина, жінка — женитися, ремінь — ременя;
б) у суфіксах -інь, -іш(ий), -ісіньк(ий): теплінь, широчінь, височінь, глибінь, стрункіший, сухіший, гарячіший, свіжісінький',
в) відповідно до вимови після м’яких або пом’якшених приголосних: літо, тісний, сіно, ніжний, білий, піна, річка',
г) завжди на початку слова: ім ’я, іній, інколи, інший.
3. В основах незапозичених слів пишеться буква и:
а) відповідно до вимови після твердих приголосних (звук и не чергується з о та е): риба, вибір, тихий, кислий, ширина, приріст, сировина, пишатися',
б) у відкритих складах -ри-, -ли- у словах бриніти, гриміти, дрижати, кривавий, криниця, крихітний, кришити, стриміти, тривати, тривога, триножити, чорнобривий, блиск, глитати (але: дрімати, тріщати).
4. Розрізняються суфікси:
а) -інн(я) з буквою і, який вживається у віддієслівних іменниках: служіння, збайдужіння, сушіння, кришіння, волочіння, везіння',
б) -инн(я) з буквою и, який вживається тільки в збірних іменниках: бурячиння, маковиння, шумовиння, баговиння, ластовиння.
5. В абсолютному кінці слова:
а) після г, к, х пишеться звичайно и: дороги, шляхи, руки, тільки, скільки, навкруги, трохи, залюбки, навпаки, завдяки, по-батьківськи] але пишеться і в словах, що відповідають на питання які? (у прикметниках та займенниках): довгі, дорогі, високі, далекі, сухі, тихі, такі, всякі;
б) після шиплячих («ще їжджу«) пишеться звичайно і: межі, ключі, гроші, ласощі, дріжджі, двічі, тричі, уночі; але пишеться и: 1) в дієслівних формах (у наказовому способі та в дієприслівниках): кажи, бережи, мовчи, пиши, полощи; відповідаючи, розмірковуючи, виконавши, завдавши; 2) у прислівниках типу no-заячи, по-вовчи, по-ведмежи; 3) у прийменнику межи (межи очі).
§36. Написання и та і в іншомовних словах
I. В основах загальних іншомовних назв після дев’яти букв д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р («де ти з’їси цю чашу жиру»)
50
Фонетика і правопис
перед наступним приголосним, крім й, пишеться и: директор, стиль, кризисный, система, цирк, шифер, режим.
Крім того, пишеться и відповідно до вимови:
а) у деяких давно засвоєних словах: бинт, вимпел, графин, диякон, єпископ, єхидна, імбир, кипарис, лимон, литаври, миля, митрополит, митра, мирт, спирт, химера, християнство',
б) у словах, запозичених із східних мов: башкир, гиря, калмик, кизил, кинджал, киргиз, кисет, кишлак, кишмиш.
2. В інших випадках в основах загальних назв іншомовного походження пишеться і:
а) на початку слова: ідея, ізольований, імпонувати, інтерес, ірраціональний',
б) після букв, що не входять до «дев’ятки»: адміністратор, бісквіт, нігілізм, ліміт, вітамін, кіно, гігієна, гідравліка, хірург;
в) перед голосними та й: радіо, радіація, ажіотаж, тріумф, асоціація, стаціонар, стронцій, професійний, станція,
г) в абсолютному кінці невідмінюваних слів: колібрі, таксі, жалюзі, хаджі, попурі, журі, конфеті.
3. В основах власних назв та похідних від них словах після шиплячих («ще їжджу») та ц перед наступним приголосним, крім й, пишеться и: Чилі, чилійський, Вашингтон, Шиллер, Чикаго, Чингісхан, Жиронда, Джибуті, Цицерон, Лейпциг.
Крім того, тільки в географічних назвах пишеться и:
а) після р, д, т: Мадрид, Великобританія, Рига, Рим, Скандинавія, Кордильєри, Аргентина, Ватикан, Тибет, тибетський',
б) у кінцевих сполученнях -ида, -ика: Антарктида, Колхида, Флорида, Мексика, Корсика, Америка',
в) як виняток, у назвах: Єгипет, Єрусалим, Вифлеем, Cu-рія, Сицилія, Сиракузи, Бразилія, Пакистан, Китай, Киргизія, Узбекистан.
4. В інших випадках в основах власних назв пишеться і:
а) в іменах та прізвищах (не після шиплячих та ц): Дік-кенс, Дідро, Тіціан, Тімур, Pixmep, Фрідріх, Сісмонді, Хіросіге, Зільберт;
б) у географічних назвах (не після шиплячих, ц та р, д, т): Сідней, Занзібар, Гімалаї, Хібіни, Вільнюс, Міссісіпі',
в) перед голосними та й: Жіу, Ріо-де-Жанейро, Чіангмай, Шіашкотан, Цутіура, Діоміда, Тіарет, Греція, Голландія, Трієст-,
г) в абсолютному кінці невідмінюваних назв: Капрі, Конак-рі, Сочі, Віші, Поті, Гельсінкі, Acaxi, Леонардо да Вінчі, Анрі.
Фонетика і правопис
51
§37. Розрізнення в та о
1. Голосні а та о вимовляються завжди чітко, не змішуються: коротко, колосок, монтаж, часточка.
Лише в кількох словах після г, к, х перед складом з а на місці давнього о чується й пишеться а: гарячий, гарячка, гаразд, качан, калач, кажан, хазяїн, халява, а також: багатий, багато, багатир (багач); але вимовляється й пишеться о: борсук, комиш, комірка, кропива, крохмаль, монастир, отаман, поганий, погон, пором, слов ’яни, солдат, а також: богатир (силач), козак.
