Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка - Пивторак Г.П.
ISBN 5-12-000148-3
Скачать (прямая ссылка):
в) розвиток у VIII-першш половиш IX ст. сх1днослов'ян-ського повноголосся, тобто перехщ пел. tort, tolt, tert, telt у tort, tolt, tert, telt > torbt, tolbt, terbt, telbt > torot, to-lot, teret, telet: *korva > *korva > korbva > korova, *golsb > golsb > golbsb > golosb, *darvo> darvo > darbvo > derevo [Филин 1962 : 246-252]; г) завершения (очевидно, в кшщ IX - на початку X ст.) переходу пел. носових голосних §, 9 (можливо, через стадт пром!жних звуюв 4, ц) У pOTOBi го-лосш а (я), у (/о): *pgtb > p'qtь > др. пать, *mgso > *mq-so > др. масо, *r<?ka > гцка > др. рука, *s<jdb > *sqdb > др. судъ; д) втрата початкового протетичного j перед и : *junosA> unosA, *juzinb > uzinb, *jugb > ugb; e) оформления на кшець X ст. основних особливостей схщнослов'ян-ського наголосу, вщмшних вЦ принцишв наголошування сл1в у захщно- та пiвдeннocлoв,янcькиx д1алектах; е) початок (приблизно з VI ст. н. е.) дИ тенденщ1 до часокьльюсного ско-рочення ъ та ь у слабшй позицп та прояснения Тх у голосш ъ°, 6е у сильнш позицп [Филин 1962 : 261]; ж) ранш рефлекси ё (< ie) на схщнослов'янському rpyHTi, а саме: змша ё > i у позицп перед наголошеним i, можливо, внаслщок регресив-ноТ асимияцп: *dёtina > ditina, *тёгтьс > mizinbeb, *se-disb > sidisb, *^tija > vitija тощо [Филин 1962 : 223-292; Вступ 1966 : 97-102; Icropin укр. мови 1979 : 142-170].
Ус1 Ц1 та iHuri новотвори ictotho змшили фонетичну систему схщнослов'янського мовного ареалу, який на VIII-
IX ст. ч!тко видшився серед шших слов'янських мов та д1а-
91
лек^в. Вщзначеш шновацп об'еднали схщних слов'ян у мовному в!дношенш й засвщчили сформування мови схщ-нослов'янськоТ , народное(tm) - давньоруськоТ мови. При цьо-му давш локальш мовн1 особливосп, що paHime роздыяли схщних слов'ян, ставали д1алектними особливостями в рамках давньоруськоТ мови [Филин 1962 : 275, 290-291].
3.3. ВИНИКНЕННЯ НАИВАЖЛИВ1ШИХ ФОНЕТИЧНИХ Д1АЛЕКТНИХ РИС
У MOBI СХ1ДНИХ СЛОВ'ЯН
Схщнослов'янський д1алект дописемного й на початку писемного nepioAiB характеризувався насамперед сшльними для Bcix його perioHiB фонетичними, граматичними i лексичними рисами, що згодом стали сшльними особливостями трьох близькоспорщнених схщнослов'янських мов -росшськоТ, украТнськоТ та бшоруськоТ. В {сторичному мовознавств1 ui сшль-Hi риси щлком справедливо трактуються як свщчення генетич-ноТ еднос^ давньоруськоТ мови - мови единоТ давньоруськоТ народность Разом з тим, сучасш науков1 даш свщчать i про те, що в схщнослов'янських д1алектах дописемного перюду поряд i3 сшльносхщнослов'янськими мовними особливостями, починаючи з VII-VIII ст., виникали HOBi, суто Micueei д1а-лектш риси на р1зних мовних р1внях, сукупшсть яких намь тила членування схщнослов'янськоТ територи на OKpeMi д1а-лектш зони. У майбутньому ui риси стали розр1знювальними особливостями сучасних схщнослов'янських мов на Тх ранньо-му еташ або великих Д1алектних масив1в у межах кожноТ з цих мов.
Виникненню нових д1алектних рис значною Mipoio сприяла вщокремлешсть схщнослов'янських племен теля Тхнцэго роз-селення на величезнш територи й послабления контакте з шшими слов'янськими трупами. За таких обставин схщно-слов'янський д5алект праслов'янськоТ мови зазнав впливу шших мов i Д1алект5в, що вщбувався в умовах сусщства i мовних контакте слов'янських племен з неслов'янськими або ж в умовах дп субстратних явищ.
При вщсутносп писемносп й стимулюючого стандартизо-ваного кодексу фонетичних, граматичних та лексичних норм HOBi д1алектш явища безперешкодно ставали надбанням живого народного мовлення. Проте питома вага окремих д!алект-них рис у MOBi схщних слов'ян була неоднакова. Одш з них спочатку охоплювали Bci або бьлышеть схщнослов'янських roBopiB i лише дальша еволющя цих рис у р1зних д5алектних ареалах шшла р!зиими шляхами. 1нпп д1алектш риси були суто локальними й виникали в окремих говорах або в rpyni
92
roBopiB (шзн1ше - украшсько-б1лоруськ1, украТнсько-б!лору-сько-швденноросшсью, росшсько-быорусью, тьльки росшсь-Ki, украшсью, бшорусью i т. д.). При цьому сл!д мати на уваз!, що далеко не Bci риси, яю нин! е характерними особливостями окремих схццюслов'янських мов, з самого початку зб1галися з межами сучасних д1алект1в i тим б1льше - з межами лггературних мов.
До найважливших д1алектних рис, яю визначили paHHi д1алектш зони схщнослов'янськоТ mobhoi територК, сл1д взнести насамперед таю фонетичш риси: у галуз! вокал1зму - акання, злиття голосних ы та i, змша 'а>е та ш.; у галуз1 консонантизму - новий фрикативний звук у, цокания i чокания, зближення свистячих i шиплячих та 1н.
3.3.1. ВОКАЛI3M
3.3.1.1. АКАННЯ
Питания про час" i причини виникнення акання i якання, тобто 36iry в ненаголошених складах голосних о, е, а в а (або його вар1антах) поки що залишаеться вщкритим. 3 цього приводу icHyiOTb численш ппотези й припущення. За тради-щйними поглядами акання вважаеться шзшм явищем, пов'я-зуеться з редукщею ненаголошених голосних а, о, е теля занепаду ъ та ь i взноситься до юнця XII - першоТ половини XIII ст. або навггь до юнця XIII-XIV ст. [Аванесов 1947 : 138; Нарысы 1957 : 68-71; Иванов 1964 : 211-227; Борковский, Кузнецов 1965 : 146-151; Горшкова, Хабургаев 1981 :
