Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
186
§ 122. ТИПИ СТРУКТУРНИХ УСІЧЕНЬ (ЕЛІЗІЙ)
1. Залежно від типу деформанта усічення поділяються на морфні і неморфні. Якщо деформантом є морф, то таке усічення називається морфним: борзнянський — борзнянці < борз-нян(ський)ці — усікається суфікс -ськ-ий; кияни — киянка <
< киян(ин)ка — усікається суфікс -ин. Якщо деформантом є звук або кілька звуків, що не мають статусу морфа, то таке усічення називається неморфним: тартуський — тартусці <
< тартусь(к)ці — усікається звук (к); казус — казуальний <
< казу(с)альний — усікається звук (с); узбек — узбелон <
< узбе(к)лон — усікається звук (к).
2. Залежно від мети елізії деформанта усічення буває суб-ститутивним (замінюваним) і несубститутивним. Якщо де-формант елізується з тією метою, щоб його позицію у мотивованому слові замінити дериватором, то таке усічення є субсти-тутивним: апуштинський—алуштинець < алуштин(ський)+-ець, львів ’янин — львів'янка < львів ’ян(ин)ка, Шебелинка — шебе-линський < шебелин(ка)+ський. Якщо місце елізованого деформанта не заміщається дериватором, то таке усічення називається несубститутивним і є не морфонологічним явищем, а словотвірним: проривати — прорив, співати — спів, перелазити — перелаз.
3. Залежно від місця елізії стосовно основи мотивуючого слова усічення поділяється на фінальне й ініціальне. Фінальне — це таке усічення, яке відбувається в кінці мотивуючої основи (усічення флексії, суфікса, субморфа, частини суфікса або частини кореня): пакувати — пакунок < паку(вати)нок, самотужній — самотужки < самотуж(ній)ки. Ініціальне — це усічення, що відбувається на початку мотивуючої основи перед твірним префіксом: обвозити — обоз < об(в)озити, обводити — обід < об(в)ід.
4. Залежно від об’єкта усічення елізія буває структурною (формальною), структурно-семантичною і семантичною. Усі вище названі типи усічення є структурними і структурно-семантичними, тому що усікається звук, комплекс звуків, субморф, морф. Семантична елізія — це явище нейтралізації значення попередньої морфеми. Наприклад, слово баба має дев’ять значень (термін родинності, стара віком жінка, взагалі жінка, дружина, ворожка, довбня, рід печива з борошна, пелікан, рід великих груш), але дериватор-префікс прапрабаба) актуалізує лише одне (термін спорідненості), а всі інші нейтралізує; слово землянка утворене від слова земля, що має шість значень (планета, верхній шар земної кори,
187
речовина, суша, ґрунт, країна, край, держава), за допомогою дериватора, який актуалізував лише значення “верхній шар земної кори”, нейтралізувавши всі інші (землянка — споруда для мешкання у верхньому шарі земної кори). Ще приклад: слово стіл має чотири основних значення: 1) предмет (кухонний стіл, журнальний стіл); 2) харчування (квартира зі столом, солодкий стіл, дієтичний стіл); 3) відділення в установі (адресний стіл, стіл замовлень); 4) престол у Давній Русі, але іменник столоначальник утворився лише від другого значення, іменник столяр — від першого, прикметник стольний (Київ) — від четвертого, прикметник столовий — від другого. Всі інші значення відповідно нейтралізуються, тобто усікаються.
Якщо дериватором є суфікс, то він може спричиняти або тільки семантичну елізію кінцевого суфікса основи, або одночасно семантичну і матеріальну. Наприклад, у слові москвичка (від москвич) дериватор -к-a нейтралізував значення морфа -ич- (особа чоловічої статі), зберігши його форму. Тут лише семантична елізія; у слові киянка (від киянин) дефор-мант -к-a спричинив і семантичне, і матеріальне усічення (киянин — киянка < киян(ин)ка). Тут структурно-семантична елізія. Семантична елізія (так само, як і матеріальна) відбувається не регулярно. Її може й не бути взагалі. Наприклад, у слові вихователька суфікс -к-a із значенням особи жіночої статі не усікає семантики суфікса -тель, оскільки він означає не особу чоловічої статі, а особу за професією і чоловічої, і жіночої статі (“Мама працює вихователем дитсадка”).
Однак не будь-яку структурну невідповідність між мотивуючим і мотивованим словом можна кваліфікувати як елізію. Річ у тому, що структурна невідповідність між мотивуючим і мотивованим словами формується як синхронно, так ідіахронно. При синхронії структурна невідповідність є справді морфонологічним усіченням, яке виконує валент-нісну функцію в процесі словотвору: алуштинський — алуш-тинці, Аджамка — аджамський, різати—різець. У цих прикладах після усічення суфіксів -ськ-ий і -к-a відразу ж відбулося приєднання твірних формантів -ц-і (алуіитин(ськ)цї) та
-ськ-ий (аджам(ка)ський), тобто тут усічення і сполучуваність основи з деформантом відбулися в одному словотворчому акті. Проте інша ситуація в парах Київ — кияни, Матусів (Черкащина) — матусяни, Баланівка (Вінниччина) — бала-няни. Суфікс -ан-и в іменнику кияни приєднаний до основи, яка виділилася не в топонімі Київ шляхом усічення форманта -ів, а до основи, яка виділилася в імені Кий ще до утворення топоніма Київ, тобто в різний час і до різних основ. Сло-
188
ва матусяни, баланяни утворилися не від топонімів Матусів, Баланівка, а від власних імен Mamyci Балан, що первісно означали назви родичів Матуса і Бадана (а не назви поселень) і сформувалися раніше, ніж топоніми Матусів, Баланівка. Отже, тут усічення немає, його й не було. Це псевдоелізія.
