Археологія, стародавня та середньовічна історія - Посохов С.И.
ISSN 0320-8281
Скачать (прямая ссылка):
Величезну роботу, причому в найкоротші терміни, було зроблено під час евакуації флагмана вітчизняного машинобудування — Новокрама-торського заводу важкого машинобудування. З заводу насамперед вивезли єдиний в країні прес потужністю 10 тис. тонн і великі карусельні та стругальні станки. Краматорські станкобудівники, навантаживши понад 20 вагонів, повністю вивезли всі стани (на суму понад 25 млн. крб.). Цілодобові роботи тривали і під час безперервних нальотів авіації противника. Складальні цехи в цей час продовжували виконувати замовлення. Бомби падали на території заводу. Фугасною бомбою було зруйновано механічний складальний цех. На своїх постах загинули начальник цеху Е. А. Княжанський, його заступник В. І. Бородай і старший майстер
І. А. Гончаров. Однак навіть це не порушило напруженого ритму демонтажу і відправлення обладнання. Робота з порятунку заводу розглядалася як внесок у розгром ворога, і всі працювали самовіддано.
Колективи заводів Сталінської області встигли відправити в тил країни 4060 вагонів з людьми, обладнанням і матеріалами. Трудящі електростанцій «Донбасенерго» евакуювували на Схід понад 800 вагонів цінного обладнання великих електростанцій — Зуєвської, Кураховської, Штеров-ської, Шахтінської. Протягом жовтня-грудня 1941 р. з Ворошиловградської області у східні райони країни перебазувалося 11 трестів вугільної промисловості з підприємствами, три збагачувальних заводи, один з найбільших в країні — Ворошиловградський паровозобудівний завод ім. Жовтневої революції. З області було відправлено вглиб країни 7810 вагонів з обладнанням і матеріалами та понад 12 тис. робітників. Усього з області евакуйовано 269 380 осіб. На нових місцях донбасівці вливалися у колективи трудівників тилу, які поріділи. І там, часто в умовах суво-
184
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
рої зими, на голому місці, під відкритим небом в найкоротші терміни монтували станки і розпочинали випуск військової продукції.
Найбільший трудовий героїзм виявили робітники залізниць Донбасу. їм доводилося евакуювати не тільки людей і промислові підприємства, але й своє транспортне майно. По мірі просування фронту на схід, якщо дозволяли обставини, вони розбирали і вивозили головні залізничні і станційні шляхи, стрілочні переводи, демонтували обладнання станцій. На Південно-Д енецькій, Північно-Д енецькій і частково Півден-но-Східній дорогах було розібрано 1052 км шляху і вивезено 941 км рейок, 581 комплект стрілочних переводів, а також евакуйовано 238 паровозів. Долаючи величезні труднощі, нерідко під обстрілом ворога, робітники Донбасу перебазували углиб країни десятки тисяч вагонів з обладнанням і матеріалами. Окрім промислових, організовувалася евакуація і сільськогосподарських підприємств: вивозилося майно, худоба, інвентар. Причому у постановах органів влади зазначалося, які об’єкти та майно потрібно евакуювати, вказувалися місця призначення [ 1, ф. 326, on. 1, спр. 383, арк. 135-137].
До кінця вересня 1941 р. загальне становище на фронті загострилося. Він наблизився до Донецького басейну [11, с. 13]. Разом з частинами Червоної Армії Донбас захищали тисячі народних ополченців, 138 винищувальних батальйонів, понад 190 партизанських загонів. Після запеклих багатоденних боїв, у яких німецькі війська понесли великі втрати у живій силі, озброєнні і техніці, 26 жовтня ворог захопив Сталіно, а до кінця жовтня наші частини залишили Горлівку, Макіївку, Красно-армійськ, Слав’янськ [11, с. 14].
На початку листопада фашисти вийшли до рік Северський Донець і Міус, та Ростова-на-Дону. У той час, коли війська гітлерівського генерала Клейста ціною великих втрат пробивалися до Ростова, радянські війська в Донбасі завдавали відчутних ударів у тилу і на фронтах наступаючого німецького угрупування. У листопаді 1941 р. німецькі війська вторглися в межі Ворошиловградської області. Особливо запеклі бої розгорнулися поблизу міста Красний JIуч, в Антрацитовському, Ровенсь-кому, а трохи пізніше — Попаснянському, JIисичанському районах. Понад 8 місяців війська Південного фронту стримували натиск переважаючих сил противника на півдні і південному заході області. Становище різко змінилося після важкої поразки, що зазнали наші війська у харківській битві у травні 1942 року. Ворог захопив стратегічну ініціативу, і під його натиском фронт почав відкочуватися на схід. Через територію області з безперервними оборонними боями в липні відступали 38-а, 9-а, 37-а, 12-а і 18-а армії. Багато з’єднань несли великі втрати. Так, 37-а армія за період відступу на території області втратила більшу половину особового складу.
22 липня 1942 р. радянські війська залишили останній районний центр Ворошиловградської області — місто Свердловськ. Накази Ставки про
А. М. Михненко. Донбас у 1941 -1942 pp.
185
організацію оборони Перекопу та про будівництво укріплених рубежів на захід від Харкова та в Донбасі не вдалося виконати вчасно. Мобілізація багатьох тисяч донецьких шахтарів у місцеве ополчення, а також зусилля населення на зведенні оборонних споруд результатів не дали [12, с. 173]. Захопивши Донбас, німецко-фашистські агресори встановили тут режим терору, безправ’я, насильництва.
