Археологія, стародавня та середньовічна історія - Посохов С.И.
ISSN 0320-8281
Скачать (прямая ссылка):
Порівняння часу створення і часу публікації мемуарів надає можливість простежити процес зближення мемуарної літератури з публіцистикою. Серед виявлених нами мемуарів з історії Харківського університету першими було обнародувано «Спогади» І. Кулжинського. Ці спогади були написані у 1852-1854 pp. з метою «підбадьорити молодих учителів в подоланні ними трудної учительської ниви» і відразу ж були опубліковані у «Москвитянине» [7, с. 1]. У 60-80-ті роки XX ст. кількість виданих мемуарів поступово збільшується, досягаючи свого апогею у 90-ті роки, коли було видано 16 джерел мемуарного характеру з історії Харківського університету. Потім настає спад, хоча рівень кількості публікацій все ж лишається досить високим.
Більшість дореволюційних видань мемуарів здійснили історичні журнали «Русский архив», «Русская старина», «Исторический вестник», «Киевская старина», які ставили за мету «друкувати... різноманітні матеріали... у вигляді цінних історичних документів, мемуарів, хронік, щоденників, записок, спогадів, розповідей, біографій, некрологів і характеристик» [8, с. 1 ]. Доволі багато публікацій джерел особистого походження з історії Харківського університету було надруковано в «Харьковском сборнике», літературно-науковому додатку до «Харьковского календаря». Окремі мемуарні пам’ятки побачили світ на сторінках «Москвитянина», «Вестника Европы», «Сборника историко-филологического общества при Харьковском университете». Газети «Харьковские губернские ведомости», «Утро», «Южный край», як правило, здійснювали повторні публікації. Te ж саме можна сказати про видання у вигляді книг та брошур. Перевидавались, в основному, особливо значні в історичному та літературному відношенні пам’ятки, з якими пов’язані найбільші досягнення в області мемуаристики.
266
AO 200-річчя ХАРКІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Яскравим прикладом багаточисельних перевидань як повністю, так і в уривках чи зі скороченнями, у вигляді журнальних публікацій і окремих видань, є мемуари М. І. Костомарова. Неодноразово редактори та видавці зверталися до «Автобіографії» С. Л. Геєвського, «Спогадів про Д. І. Каченовського» А. М. Стоянова, «Матеріалів для історії Харківського университету» М. Ф. Сумцова.
Новий сплеск публікацій спогадів про Харківський університет спостерігається в 20-ті роки XX ст. В цей час було видано 11 мемуарних творів, але в цьому випадку причини посилення інтересу до них дещо інші. На цьому етапі, окрім повторних видань, в основному публікуються спогади про революційну діяльність студентів. Друкують ці мемуари такі видання як «Летопись революции», «Пути революции», «Пролетарская революция», «Студент революции».
Археографічна підготовка перших публікацій або була повністю відсутня, або являла собою коротку довідку. На такому некритичному сприйнятті мемуаристики позначалися невиділеність мемуарних пам’яток із загального складу «словесності», недосконалість методів історичної критики, нестача систематизуючих знань про групи джерел, що відображали «новий» період історії, до яких належали і спогади. У другій половині XIX ст., з розвитком історичної науки та періодики ці тенденції удалось подолати. З’являються видання мемуарів, підготовлені на сучасному для тієї епохи археографічному рівні при участі таких видатних учених, як М. Ф. Сумцов і Д. І. Багалій, які здійснювали текстологічні та біографічні дослідження і забезпечували їх спеціальними передмовами та примітками. Хоча й для цього періоду характерно довільне скорочення мемуарів видавцями, яке вони пояснювали тим, що їх «видання у повному обсязі є незручним через близькість викладених подій, навіть там, де відгуки про різних осіб не являли собою нічого, окрім високої поваги до них» [5, с. 1], і, таким чином, більшість мемуарів з історії Харківського університету так і не було видано повністю.
Проте, незважаючи на зазначені недоліки в області публікації, саме у XIX ст. мемуари утверджуються як повноправне історичне джерело. Кожне нове десятиріччя приносить все більшу кількість спогадів про Харківський університет. Різні за обсягом та формою, вони стають дедалі змістовнішими, всебічно висвітлюючи університетське життя. Поступово відбувається зближення мемуарних творів з сучасною пресою, що приводить до посилення їх публіцистичних функцій та введення до наукового обігу.
Література
1. Булгакова Л. А. Мемуары как источник по истории университетов дореформенной России // Вспомогательные исторические дисциплины. — 1985. — Вып. 16.
В. Ю. Іващенко. Мемуари з історії Харківського університету..
267
2. История дореволюционной России в дневниках и воспоминаниях: Аннотированный указатель книг и публикаций в журналах / Науч. рук-во, редакция и введение проф. П. А. Зайончковского . — Т. 1. — М., 1976; Т. 2. - 4.1-2. - М, 1977-1987; Т. 3. - Ч. 1-4. - М.,1979-1982; Т. 4. -Ч. 1-4. - М.,1983-1986; Т. 5. -4.1-2. - М., 1988-1989.
3. История Харьковского университета: Сист,- библиограф, указатель. 1805-1917 / Сост. М. Г. Швалб, М. М. Красиков. — Харьков, 1985.
4. Костомаров Н. И. Автобиография // Костомаров Н. И. Литературное наследие. — СПб, 1890.
