Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Рис. 2.3. Розпил інконгруентного суглоба (схема):
1, 3— cartilago articularis; 2 —
meniscus
заскочки.
Суглоби класифікують за кількістю кісток, що їх утворюють; за формою суглобових поверхонь цих кісток; за функцією суглоба (можливими рухами).
Існує тісний корелятивний зв'язок між анатомією суглобової поверхні та функцією суглоба.
Суглоб, утворений тільки двома кістками, називають простим — articu-latio simplex, а суглоб, утворений більш ніж двома кістками, або якщо між двома кістками є хрящові прокладки, називають складним — articulatio composita.
Одновісні суглоби (рис. 2.4, 2.5, 2.6). Суглоби, в яких рухи можливі лише навколо однієї осі, називають одновісними. Це шарнірні, валикоподібні, або блокоподібні, суглоби — гінгліми — gynglimus, циліндричні, або колесоподібні, суглоби — articulatio trochoidea (рис. 2.6), спіральні суглоби — articulatio spiralis.
Блокоподібні суглоби — це суглоби, в яких можливі рухи згинання — flexio — і розгинання — extensio — лише навколо однієї поперечної осі, а
94
синдесмологія—вчення про з'єднання кісток
Рис. 2.4. Схема блокоподіб- Рис. 2.5. Схема гвин- Рис. 2.6. Схема колесоподібного
них суглобів — art. tro- топодібного суглоба — суглоба — art. trochoidea_
chlearis (gynglimus) art. cochlearis
інші рухи неможливі. Такі суглоби функціонально позначають як гінгліми. У гінглімах голівкою суглоба є валик або блок — trochlea — з віссю, прямовисною до осі визначеного напрямку руху. Відповідна заглибина, суглобова ямка — fossa articularis — пристосована для рухів по осі блока. Анатомічно такі гінгліми називають валикоподібними, або блокоподібними, — articulatio trochlearis (ліктьовий, плесно-, п'ястково-фалангові суглоби).
Блокоподібні суглоби, в яких вісь валика проходить не перпендикулярно, а косо до осі руху і валик має вигляд шнека чи гвинта — cochlea, називають гвинтоподібними— articulatio cochlearis (у коней суглоб заплесна).
Циліндричні, чи колесоподібні, суглоби також мають одну вісь, але вона збігається з поздовжньою віссю голівки суглоба. Суглобова ямка виконує відповідно до цього обертальні рухи навколо поздовжньої осі. Голівка суглоба є віссю, а суглобова ямка — втулкою колеса (атланто-осьовий суглоб).
Двовісні суглоби. Суглоби, в яких рухи можливі навколо двох осей, називають двовісними. Це сідлоподібний— articulatio sellaris, еліпсоподібний— articulatio ellipsoidea — і виростковий— articulatio condylaris — суглоби.
В еліпсоподібному суглобі суглобова голівка має еліпсоподібну опуклість, якій відповідає суглобова ямка. У такому суглобі можливі згинання — fle-xio — і розгинання — extensio, а також відведення — abductio — і приведення — adductio, а при комбінації цих рухів має обмежені обертальні рухи (наприклад, атланто-потиличний суглоб).
Різновидом еліпсоподібного суглоба є сідлоподібний. Він є двовісним і при комбінованих рухах має обмежені обертальні рухи (вінцевий та копитовий суглоби).
Багатовісні суглоби. До них належать кулястий— articularis sphaeroidea (плечовий, кульшовий суглоби) (рис. 2.7) — та його різновид — горіхоподібний— enarthrosis (кульшовий) суглоби (рис. 2.8). У кулястому суглобі можливі
95
Розділ 2
рухи згинання, розгинання, відведення, приведення, а також обертальні рухи: назовні — супінація (supinatio), досередини — пронація (pronatio) і деякою мірою колові рухи — circumductio. Кулястий суглоб складається із суглобової голівки у вигляді сегмента кулі, якій відповідає конгруентна заглибина, що й забезпечує рухи в усіх напрямках. Сегмент кулі при цьому менший за її половину. Найвища рухливість у кулястому суглобі забезпечується тільки наявністю суглобової капсули без підкріплення зв'язками. Горіхоподібний суглоб відрізняється від кулястого тим, що сегмент кулі голівки суглоба значно більший за половину кулі і суглобова ямка охоплює його, як шкаралупа горіх.
Крім цих форм суглобів є ще суглоби, в яких не виражені осі руху. До них належить плоский суглоб — articulatio plana, суглобові поверхні якого плоскі і рухи в них ковзні.
<$> розвиток з'єднань кісток
Безперервні з'єднання кісток у своїй більшості притаманні нижчим хребетним, що живуть у воді, з'єднання окремих кісток яких потребують не стільки рухливості, скільки пружності, наприклад у риб. З переходом до наземного існування і розвитком кінцівок та їх удосконаленням в активній локомоції відбувається і диференціація з'єднань кісток, пов'язаних з їхньою функцією.
У період внутрішньоутробного розвитку ссавців кістки спочатку з'єднуються мезенхімою, яка в подальшому стає волокнистою сполучною тканиною. Ця сполучна тканина з'єднує краї суміжних кісток (таке з'єднання називають синдесмозом або швом). У разі заміни волокнистої сполучної тканини хрящовою утворюється синхондроз, кістковою — синостоз.
У ході розвитку переривчастого (синовіального) з'єднання спочатку між кінцями двох хрящових закладок майбутніх кісток зберігається прошарок
Рис. 2.7. Схема кулястого суглоба — art. sphaeroidea
Рис. 2.8. Схема кулястого (горіхоподібного) суглоба — art. sphaeroidea (enarthrosis)