Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
248
НУТРОЩІ
Губи рота — labia oris — шкірно-м'язові утвори, що обмежують вхід у ротову порожнину (рис. 5.6). Розрізняють верхню 1 — labium superius — і нижню 2 — labium inferius — губи, які, з'єднуючись, утворюють кут рота 3 — angulus oris — і переходять у щоки. Внутрішнім шаром губ є слизова оболонка, середнім — м'язовий шар, зовні губи вкриті шкірою. Слизова оболонка вистелена багатошаровим плоским епітелієм. На поверхні слизової оболонки, особливо біля кутів рота, розміщені отвори губних залоз — gll. labiales. Особливо розвинені залози у травоїдних тварин. М'язовий шар складається з посмугованої м'язової тканини. Шкіра губ крім покривного волосся має товсте і довге дотикове волосся — pili tactilis.
У великої рогатої худоби губи відносно короткі, товсті й малорухливі, із загостреними губними краями, усіяні бородавкоподібними потовщеннями, багатими на нервові закінчення. На шкірі верхньої губи розміщене носогуб-не дзеркало 6— planum nasolabiale. Дзеркало має ряд дрібних отворів вивідних проток серозних залоз — gll. plani nasolabialis. Дзеркало завжди вологе й холодне, однак у тварини в хворобливому стані воно стає гарячим і сухим. Слизова оболонка верхньої губи має конусоподібні сосочки, спрямовані в бік щік.
Носогубному дзеркалу значну увагу приділяють генетики, оскільки форма шкірних валиків, спрямування і розподіл їх на поверхні носогубного дзеркала (дерматогліфи) у великої рогатої худоби — спадкові ознаки і не змінюються впродовж життя тварини (рис. 5.7). Це враховують під час селекційної роботи (О. Л. Трофименко, 1998).
У коня губи товсті, довгі, дуже рухливі. На зовнішній поверхні в середній частині верхньої губи виділяється незначний жолобок, або фільтр, — philtrum. Нижня губа переходить у підборіддя — mentum.
Рис. 5.7. Типи дерматогліфів носогубного дзеркала у плідників великої рогатої худоби (за О. Л.
Трофименко, 1998): А — гілка; Б— крона
249
Розділ 5
У свині ротова щілина велика і тягнеться назад до рівня 3—4-го кутнього зуба. Губи малорухливі, верхня губа зливається з дзеркальцем рила — planum rostrale. Нижня губа спереду загострена. Губні залози слабко розвинені.
У собаки губи малорухливі, тонкі. Ротова щілина має значні розміри. Верхня губа розділена посередині поздовжньою борозенкою — philtrum. Слизова оболонка пігментована.
Нерви:рухові нерви — n. facialis (VII пара), чутливі — n. maxillaris, n. mandibularis (V пара). Судини: гілки a. facialis.
Щоки — buccae — утворюють бічні стінки ротової порожнини. Зовні вони вкриті шкірою, зсередини — слизовою оболонкою, середню частину формують м'язи. Щоки з'єднують верхню й нижню щелепи і тягнуться від кута рота до крило-нижньощелепної складки — plica pterygomandibularis, яка переходить з верхньої щелепи на нижню позаду кутніх зубів. Щоки чіткіше виражені у травоїдних тварин (жуйні, кінь), які ретельно пережовують їжу. У собаки довжина губ в 2,2 раза більша за довжину щік, у свині— в 1,3 раза; у жуйнихі конягуби становлять лише 0,6 довжини щік.
Основу щік утворюють щічні та губні м'язи. У задній частині щоки прикриті жувальним м'язом. У слизовій оболонці щік відкриваються протоки щічних залоз і розміщений сосочок привушної слинної залози.
У великої рогатої худоби щоки утворюють об'ємний защічний присінок. На слизовій оболонці щік є конусоподібні сосочки, зроговілі верхівки яких спрямовані назад. Найвищі та найгустіше розміщені сосочки в ділянці від кута рота до початку кутніх зубів. Сосочок протоки привушної слинної залози відкривається на рівні 3—4-го верхнього кутнього зуба.
У коня щоки довгі, сосочок протоки привушної слинної залози відкрива-
250
НУТРОЩІ
ється на рівні 3-го кутнього зуба.
У свині й собаки щоки короткі, протоки привушних слинних залоз відкриваються відповідно на рівні 4—5-го і 3-го кутніх зубів.
Нерви: n. buccalis (чутливий) і n. fascialis (руховий). Судини: a. facialis.
Ясна — gingivae — утвори слизової оболонки, що вкривають зубні краї щелеп з їх губною, щічною та язиковою поверхнями. Позаду останнього кутнього зуба слизова оболонка ясен переходить з однієї щелепи на іншу, створюючи крило-нижньощелепну складку. У жуйних на місці відсутніх верхніх різців слизова оболонка має значну товщину і утворює зубну пластинку. Підслизової основи в яснах немає. Ясна малочутливі, але надзвичайно багаті на судини. Епітелій слизової оболонки ясен з віком змінює свою структуру як у тварин, так і в людини (рис. 5.8).
Тверде піднебіння — palatum durum — це слизова оболонка, що вкриває склепіння ротової порожнини. Слизова оболонка вистелена плоским багатошаровим епітелієм. По середній лінії твердого піднебіння проходить піднебінний шов — raphe palatini (рис. 5.9, 33). Обабіч шва розміщені піднебінні валики (зморшки) 4 — rugae palatinae, різні за формою й кількістю. Каудально валики згладжуються і зникають. Позаду різців на піднебінному шві виділяється різцевий сосочок 1 — papilla incisiva. Збоку від сосочка відкривається парна різцева протока 2 — ductus incisivus, через яку носова порожнина сполучається з ротовою. Каудально тверде піднебіння переходить у м'яке піднебіння, а спереду і по боках — в ясна. В товщі твердого піднебіння проходять артерії, нерви і розміщене добре розвинуте венозне сплетення.
