Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему - Суренко М.С.
ISBN 966-7985-53-9
Скачать (прямая ссылка):
94
1 мл, скополаміну гідроброміду 0,05%-ного — 1 мл; по 0,1 мл/кг суміші на одне внутрішньом'язове введення.
6. Антибактеріальна терапія — бензилпеніцилін, тетрациклін, левоміцетин протягом 7—15 днів.
7. Боротьба з гіпертермією.
8. Симптоматичне лікування.
Профілактика.
Специфічна профілактика — проведення планової вакцинації за віком дифтерійним анатоксином (АКДС, АДС, АС, АДС-М).
9.4. Сказ
Сказ — гостре вірусне зоонозне захворювання, яке перебігає з тяжким ураженням нервової системи, з нападами гідро- та аеро-фобії і завжди закінчується смертю.
Сказ належить до захворювань, які відомі людству з далекої давнини, про нього писали ще лікарі Сходу за 3000 років до нашої ери. Успіхи в профілактиці захворювання пов'язані з видатним французьким вченим JI. Пастером, який створив вакцину, з допомогою якої сотні тисяч людей в усьому світі, приречені на смерть, залишились живими.
Етіологія. Збудник — вірус сказу (Neurovirus rabid) — належить до групи міксовірусів роду Lissavirus, родини Rhabdoviridae. Характеризується кулеподібною формою, спіральним нуклеокапсидом та однонитковою РНК. У природі існує в двох станах — дикому, або вуличному (що циркулює в природі), та фіксованому, який підтримують у лабораторіях.
Вірус стійкий до дії фенолу, заморожування, антибіотиків. Чутливий до дії кислот, лугів, ультрафіолетового та прямого сонячного опромінення, спирту, сулеми, лізолу, карболової кислоти та хлораміну. Епідеміологія. Джерелом інфекції є інфіковані тварини — лисиці, вовки, коти, кажани, гризуни, коні, дрібна та велика рогата худоба. Зараження людини виникає при укусах чи попаданні слини хворих тварин на пошкоджену шкіру чи слизові оболонки. В зовнішнє середовище вірус потрапляє зі слиною хворої тварини чи людини. Описано випадки зараження людини внаслідок пересадки рогівки очей. Не виключається передача захворювання від людини до людини.
Патогенез. Після проникнення в організм через пошкоджену шкіру чи слизові оболонки вірус сказу по нервових стовбурах поширюється в напрямку головного мозку (доцентрово). Після чого відцентрово поширюється у напрямку периферичної нервової системи, уражаючи тим самим усю нервову систему.
95
Нейрогенне поширення вірусу доведене в дослідах з перев'язкою нервових стовбурів, після чого поширення інфекції припиняється. Периневрально вірус потрапляє і в слинні залози, а звідти — в зовнішнє середовище.
Розмножуючись у нервовій тканині головного та спинного мозку, симпатичних гангліях, нервових вузлах наднирників та слинних залоз, вірус викликає в них характерні зміни: набряк, крововиливи, дегенеративні та некротичні зміни нервових клітин. Максимальні зміни виникають у довгастому мозку, особливо в області дна четвертого шлуночка. В цитоплазмі клітин ураженого мозку, частіше в нейронах аммонового рогу утворюються оксифільні включення (тільця Бабеша— Негрі), які являють собою місце продукції та накопичення віріонів сказу.
Клініка. Інкубаційний період триває від 7—12 днів до року і більше, складаючи в середньому від одного до трьох місяців. Тривалість інкубаційного періоду залежить від локалізації укусів та їх кількості. Чим ближче укуси до голови та чим їх більше, тим коротший інкубаційний період. Найкоротший інкубаційний період спостерігається при укусах обличчя та голови.
Виділяють три стадії хвороби: початкову, або депресії; стадію розпалу, або збудження; стадію паралічів.
Стадія депресії. Захворювання починається з неприємних відчуттів в області укусу — печії, тягнучих болів, парестезій, свербіння. Рубець червоніє, з'являється його набряк. Температура стає субфеб-рильною до 37,2—37,3 °С. Одночасно виникають немотивовані відчуття страху, депресії. Хворий стає дратівливим, замкнутим, має схильність до тривалих самостійних прогулянок, навіть якщо раніше був не схильний до прогулянок взагалі. Апетит знижується. Сон порушується, виникають сновидіння загрозливого характеру. Початкова стадія триває 1—3 дні, а потім апатія і депресія змінюються збудженням і захворювання переходить в іншу стадію — стадію збудження.
Ця стадія характеризується підвищеною рефлекторною збудливістю та симпатикотонією. Найбільш характерною ознакою сказу в цей період, а також взагалі для хвороби, є гідрофобія: при спробі напитися виникають болючі спастичні скорочення ковтальних м'язів та допоміжних дихальних м'язів. З часом навіть саме нагадування про воду або звук переливання рідини призводять до спазмів м'язів глотки та гортані. Дихання стає шумним у вигляді коротких судомних вдихань. У розпалі другого періоду хвороби напад судом може бути спровокований порухом повітря в обличчя (аерофобія), яскравим світлом (фотофобія), голосним звуком (аку-стикофобія). Зіниці розширені, погляд фіксований в одне місце. З'являється інтенсивна слинотеча (сіалорея), потовиділення. Сли-
96
нотеча настільки інтенсивна (до 10 і більше літрів на добу), що хворий постійно спльовує слину. На висоті нападу виникає бурхливе психомоторне збудження — хворі стають агресивними: можуть побити та покусати оточуючих. Під час нападу вони плюються, рвуть на собі одежу. Свідомість затьмарюється, розвиваються слухові та зорові галюцинації. В цей період можлива зупинка серця та дихання.
