Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему - Суренко М.С.
ISBN 966-7985-53-9
Скачать (прямая ссылка):
При дифтерії ротоглотки на початку хвороби підвищується температура, виникає незначний біль у горлі при ковтанні. Тривалість лихоманки 3—5 днів. Причому нормалізація температури при дифтерії не є ознакою одужання, хвороба може прогресувати і при нормальній температурі. Інтоксикація при дифтерії проявляється кволістю, адинамією, блідістю шкіри, помірним головним болем.
У ротоглотці спостерігається гіперемія з синюшним відтінком, наявність плівчастого нальоту, набряк мигдаликів. Наліт виступає над поверхнею слизової мигдалика та має сірий або перламутровий колір. Наліт не знімається шпателем, а при знятті його пінцетом поверхня під ним кровить. Наліт не розтирається шпателем і не розчиняється у воді. Якщо наліт не виходить за межі мигдаликів — має місце локалізована форма, при виході нальотів за межі мигдаликів — поширена форма.
При ураженні гортані може мати місце розвиток крупу. Проте внаслідок того, що дифтерійна плівка в гортані та трахеї легко знімається, може виникати обтурація дихальних шляхів.
Ускладнення. Найбільш часті ускладнення при дифтерії — інфекційно-токсичний шок, ДВЗ-синдром, міокардити, полірадикуло-неврити та враження нирок.
Полірадикулоневрити розвиваються пізніше інших ускладнень токсичної дифтерії. Дифтерійний полірадикулоневрит — результат токсичного ураження периферійних нервів та корінців. Він характеризується появою в'ялих парезів з атрофією м'язів, послабленням сухожилкових рефлексів, розладом чутливості та корінцевих болів.
До легкої форми невриту при дифтерії відносять мононеврит або нерізко виражене ураження двох нервів, наприклад, парез м'якого піднебіння та парез акомодації.
Легкі парези у хворих з локалізованою або поширеною дифтерією виявляють, як правило, не раніше 4—5-го тижня від початку хвороби. їх тривалість — 2—3 тижні. Монопарез у хворих токсичною дифтерією виникає рано — на 2-му тижні хвороби і частіше являє собою першу легку фазу поширеного полірадикулоневриту. Серед-ньотяжка форма — це поширений полірадикулоневрит з ураженням черепно-мозкових нервів і нервів кінцівок. Може бути не дуже помітний парез м'язів шиї, спини та дихальної мускулатури без порушення функції дихання та ковтання.
При поширених полірадикулоневритах парез м'якого піднебіння (гугнявість голосу, хворий захлинається, рідка їжа потрапляє в ніс) має двофазовий перебіг. Перша фаза починається частіше з 8-ї до 12-ї доби, прояви виражені помірно й швидко минають. Друга фаза виникає одночасно з ураженням інших периферичних нервів, ви-
86
ражена сильніше і продовжується тривалий час. Для поширеного полірадикулоневриту характерна наступна послідовність виникнення парезів: парез м'якого піднебіння, акомодації, косоокість, птоз, парез лицьового нерва. Одночасно мають місце корінцеві болі та біль по ходу нервових стовбурів; після цього з'являються парези ніг і рук. У подальшому приєднуються парези м'язів шиї, спини, грудної клітки, глотки, гортані та діафрагми.
Під час розвитку полірадикулоневриту можуть з'являтися серцево-судинні розлади, обумовлені ураженням гілок блукаючого нерва: підвищення артеріального тиску, синусовЗ тахікардія та аритмія, екстрасистоли, приглушення серцевих тонів. Середиьотяжкий полірадикулоневрит (друга фаза) частіше виникає на 35—40-й день, досягаючи максимального розвитку до 45—55-го дня від початку хвороби. Тривалість його 2—3 місяці.
До тяжкої форми належить поширений полірадикулоневрит з ураженням багатьох нервів і розвитком вираженого парезу м'язів глотки, гортані, шиї, спини, грудної клітки та діафрагми з порушенням функції ковтання та дихання. Хворий не може тримати голову, сидіти, самостійно приймати їжу, відмічається афонія та слабкий кашель, послаблення дихання, парадоксальне втягнення черевної стінки під час вдиху. Це найбільш небезпечний період, коли може наступити смерть внаслідок паралічу дихання. Прогноз значно погіршується, якщо приєднується пневмонія, яка часто виникає в зв'язку з аспірацією слини та їжі, зменшенням екскурсії грудної клітки. Тяжкий полірадикулоневрит з'являється в ті ж терміни, що і середньотяжкий, але в особливих випадках ураження декількох черепно-мозкових нервів може бути з 3-го тижня хвороби. Тривалість тяжкого полірадикулоневриту — до 4-6 місяців. Іноді залишкові парези можуть бути більше року.
Діагностика. Має право клінічний діагноз. Наявність типової фібринозної плівки, яка погано знімається шпателем і не розтирається, дає змогу виставити діагноз дифтерії. Якщо наліт на мигдаликах виходить за їх межі (при поширеній дифтерії), діагноз взагалі не викликає труднощів.
Лікування.
В основі лікування лежить специфічна та антибактеріальна терапія.
Специфічна терапія проводиться протидифтерійною сироваткою в залежності від тяжкості хвороби (початкова разова доза):
— при легкій формі 40—60 тис. МО;
— при середньотяжкій 80—100 тис. МО;
— при тяжкій 120—150 тис. МО.
87
Антибактеріальна терапія проводиться пеніциліном
8—12 млн на добу в/м, еритроміцином до 2 г на добу.
