Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему - Суренко М.С.
ISBN 966-7985-53-9
Скачать (прямая ссылка):
7
13. Енцефаломієліт (encephalomyelitis) — одночасне запалення головного і спинного мозку.
14. Енцефалопатія (encephalopathia) — загальна назва хвороб головного мозку, характеризується його дистрофічними змінами.
15. Еритема (erythema) — відмежована гіперемія шкіри.
16. Кома (сота) — стан глибокого пригнічення функцій ЦНС, для якого характерна повна втрата свідомості, втрата реакції на зовнішні подразники і розлад регуляції життєво важливих функцій організму.
17. Лейкоенцефаліт (leycoencephalitis) — запалення переважно білої речовини мозку.
18. Марення (delirium) — сукупність ідей, роздумів, що не відповідають дійсності, повністю заповнюють свідомість хворого і не коригуються при поясненні.
19. Менінгіт (meningitis) — захворювання, яке характеризується ураженням м'якої та павутинної оболонок мозку запального характеру, проявляється менінгеальним синдромом у поєднанні з запаленням цереброспинальної рідини. Ураження м'якої мозкової оболонки називають лептоменінгітом\ павутинної оболонки — арахноїдитом; твердої мозкової оболонки — пахіменінгітом.
20. Менінгіт первинний — якщо захворювання розвивається у здорової людини.
21. Менінгіт вторинний — якщо формуванню менінгіту сприяють вогнища гнійної інфекції, які викликають запальний процес в організмі (гнійний середній отит, гайморит, сепсис та ін.) або виникають як ускладнення ряду інфекційних захворювань (кору, краснухи, вітрянки та ін.).
22. Менінгіт гнійний (m. purulenta) — менінгіт, який спричиняють бактерії, характеризується гнійним процесом у мозкових оболонках, супроводжується нейтрофільозом у цереброспиналь-ній рідині.
23. Менінгіт серозний (m. serosa) — менінгіт, який викликається вірусами або бактеріями та характеризується збільшенням числа лімфоцитів в цереброспинальній рідині.
24. Менінгіт туберкульозний (m. tuberculosa) — серозний менінгіт, який викликається мікобактеріями туберкульозу, характеризується утворенням міліарних пухирців на м'якій мозковій оболонці, головним чином у місці перехрестя зорових нервів з одночасним ураженням середнього мозку.
25. Менінгеальний синдром має власне менінгеальні та загально-мозкові симптоми. Симптомокомплекс менінгеального синдрому
включає головний біль, блювоту, що може бути без попередньої нудоти та провокуватися зміною положення тіла, ригідністю потиличних і спинних м'язів, яка була вперше описана студентом-меди-ком N. Stroug у 1810 році; симптом Керніга (В. М. Керніг, російський терапевт, працював у Санкт-Петербурзі, описав цей симптом у 1882 році); симптоми Брудзинського (И. Брудзинський, польський педіатр, ректор Варшавського університету, описав ці симптоми в 1909 році) та зміни з боку спинномозкової рідини, яка свідчить про запальні процеси мозкових оболонок. До загальномозкових симптомів відносять порушення свідомості, судоми, гіпертермію, що обумовлені реакцією нервової системи на інфекцію внаслідок ураження м'яких мозкових оболонок, терморегуляторних центрів, на-буханням-набряком мозку.
26. Менінгізм (meningismus) — менінгеальний синдром без запальних змін в спинномозковій рідині. Найчастіше проявляється при інтоксикаціях. Клінічні ознаки його обумовлені не запаленням мозкових оболонок, а їх токсичним подразненням та підвищенням внутрішньочерепного тиску.
27. Менінгококцемія (meningococcaemia) — клінічна форма менінгококової інфекції, котра характеризується бурхливим і тяжким перебігом, інтоксикацією, геморагічним синдромом з висипанням у вигляді зірочок неправильної форми, кровотечами і крововиливами.
28. Менінгоенцефаліт (meningoencephalitis) — одночасне запалення оболонок і речовини головного мозку.
29. Менінгоенцефаломієліт (meningoencephalomyelitis) — одночасне запалення оболонок і речовини головного і спинного мозку.
30. Мікрополіаденіт — рівномірне незначне збільшення і ущільнення всіх або більшої частини лімфатичних вузлів, котрі залишаються рухливими.
31. Моноплегія (monoplegia) — параліч однієї кінцівки.
32. Паненцефаліт (panencephalitis) — енцефаліт, при якому уражена як біла, так і сіра речовини головного мозку.
33. Параліч (paralysis) — розлад рухової функції у вигляді повної відсутності самовільних рухів внаслідок порушення іннервації відповідних м’язів.
34. Парез (paresis) — зменшення сили або(і) амплітуди самовільних рухів, яке зумовлене порушенням іннервації відповідних м'язів.
35. Поліенцефаліт (polyencephalitis) — запалення переважно сірої речовини мозку.
9
36. Поліневрит (polineuritis) — множинне запалення периферичних нервів; проявляється периферичними паралічами, порушенням чутливості, трофічними та вегетативно-судинними розладами майже завжди в дистальних відділах кінцівок.
37. Плеоцитоз (pleocytosis) — вміст клітинних елементів у спинномозковій рідині.
38. Птоз (ptosis) — опущення верхньої повіки, зумовлене порушенням функції м'язу, який піднімає її.
39. Радикуліт (radiculitis) — запалення корінців спинномозкових нервів, характеризується болем і порушенням чутливості по корінцевому типу, рідше — периферичними парезами.
