Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Медицина -> Суренко М.С. -> "Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему " -> 23

Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему - Суренко М.С.

Суренко М.С. Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему — АРТ-ПРЕСС, 2003. — 104 c.
ISBN 966-7985-53-9
Скачать (прямая ссылка): infekciynihvoroby2003.djvu
Предыдущая << 1 .. 17 18 19 20 21 22 < 23 > 24 25 26 27 28 29 .. 44 >> Следующая

Клінічна картина. Інкубаційний період складає 2—3 тижні. Захворювання починається поступово з підвищення температури, яка в перші дні субфебрильна, а потім підвищується до 30—40°С. З перших днів хвороби виникають міальгії, нерізко виражені явища гострого запалення верхніх дихальних шляхів, що проявляється ринітом, фарингітом та бронхітом, нерідко виникає пневмонія. Клініч-
54
на картина захворювання триває один—два тижні. Явища менінгіту виникають при більш гострому початку хвороби та високій, до 39—40°С, температурі.
Менінгеальний синдром розвивається на 6—14-й день хвороби. Приєднання менінгіту супроводжується погіршенням стану хворого — з'являється головний біль, нудота, блювання, світлобоязнь. Об'єктивно визначається ригідність потиличних м'язів; симптом Керніга, як правило, сумнівний. Симптоми Брудзинського не виявляються.
Через 4—5 днів після появи ознак менінгіту та відсутності адекватної терапії у хворого може розвинутися енцефаліт та мієліт, який проявляється вогнищевою симптоматикою. Тривалість менінгеаль-ної симптоматики без лікування складає близько ЗО днів.
Діагностика. Для раннього підтвердження діагнозу використовують визначення мікоплазм у лікворі імунофлюоресцентним методом. Ретроспективно для підтвердження діагнозу використовується реакція зв'язування комплемента (РЗК) в парних сироватках. Для більш вірогідного результату бажано брати на першому тижні хвороби одну сироватку, а через 2—3 тижні — іншу. Діагностичним вважається зростання титру антитіл у 4 рази. Однією з допоміжних ознак підтвердження мікоплазмової етіології менінгіту є повне зникнення менінгеальних симптомів через 3—4 дні від початку лікування хворого препаратами групи еритроміцину або тетрацикліну. В крові помірний лейкоцитоз, ШОЕ прискорена до 20—40 мм/год.
У лікворі — цитоз 60—700 клітин в мкл переважно за рахунок лімфоцитів. Рівень білка підвищується в 2—3 рази.
Лікування.
Етіотропними препаратами лікування мікоплазмозу вважаються еритроміцин та тетрациклін. За наявності у хворого менінгеальних явищ призначають максимальні концентрації препаратів (еритроміцин 0,5 г х 4 рази, еритроміцину аскорбінат 0,5 г х 2 рази в/в на ізотонічному розчині хлориду натрію, тетрацикліну гідрохлорид
0,2 г х 4 рази в/м).
Профілактика.
Специфічна профілактика не розроблена.
55
Розділ 7
ПЕРВИННІ ГНІЙНІ МЕНІНГІТИ ТА МЕНІНГОЕНЦЕФАЛІТИ
Ми пропонуємо розподіл гнійних менінгітів на первинні та вторинні. Якщо менінгіт розвивається в здорової людини, більш вірогідне його первинне походження. Розвитку вторинного менінгіту передують наявні осередки гнійної інфекції (гнійний середній отит, гайморит та ін.)
Первинний менінгіт розвивається без попередньої інфекції чи захворювання якого-небудь органа.
7.1. Менінгококовий менінгіт та менінгоенцефаліт
Займає провідне місце серед гнійних менінгітів та менінгоенце-фалітів і є однією з генералізованих форм менінгококової інфекції. Висока захворюваність і летальність вимагають проведення ранньої діагностики даної нозологічної одиниці.
Етіологія. Збудник — Neisseria meningitidis, належить до роду Neisseria родини Neisseriaceae. Існує дев'ять різних серотипів менінгококу: А, В, С, Д, 29-Е, X, Y, Z, W-135. Грамнегативний диплокок має форму кавового зерна, розміщується попарно всередині нейтро-фільних гранулоцитів.
Менінгококи мають фактори патогенності, які зумовлюють їх здатність до адгезії й колонізації клітин, інвазії й захисту від фагоцитозу. Крім того, вони володіють токсигенністю і алер-генністю.
Факторами адгезії й колонізації є пілі (поверхневі війки) та білки зовнішньої мембрани. Факторами інвазивності є гіалуронідаза та інші ферменти, деполімеризуючі субстрати тканини господаря. Головним фактором патогенності є капсульні полісахаридні антигени, що захищають менінгокок від фагоцитозу. У менінгококів серо групи В захист від фагоцитозу забезпечує також полісахаридний антиген В. Пригнічення активності фагоцитозу сприяє безперешкодному поширенню менінгококів в організмі і генералізації інфекційного процесу.
Токсичність менінгококів зумовлена наявністю у них ліпополісаха-риду, який, крім токсичності, володіє пірогенною, некротичною та летальною дією. Факторами патогенності є такі ферменти, як
56
нейромінідаза, деякі протеази, плазмокоагулаза, фібринолізин, а також прояви гемолітичної та антилізоцимної активності.
Менінгококи малостійкі щодо факторів зовнішнього середовища, гинуть через кілька годин при кімнатній температурі. Тому доставляти матеріал для дослідження треба в оптимальних температурних умовах (Т-ЗТС). Дезинфікуючі розчини є високоефективними. Епідеміологія. Джерелом інфекції є тільки людина. Особливістю епідеміології МК1 є досить широке поширення так званого "здорового" носійства, тобто носійства менінгококів практично здоровими людьми. Таке носійство основний чинник, який підтримує циркуляцію менінгококів серед населення, створює постійну загрозу спалахів захворювання. Співвідношення хворих МКІ і "здорових" носіїв може варіювати від 1:1000 до 1:20000.
Предыдущая << 1 .. 17 18 19 20 21 22 < 23 > 24 25 26 27 28 29 .. 44 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed