Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Медицина -> Суренко М.С. -> "Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему " -> 22

Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему - Суренко М.С.

Суренко М.С. Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему — АРТ-ПРЕСС, 2003. — 104 c.
ISBN 966-7985-53-9
Скачать (прямая ссылка): infekciynihvoroby2003.djvu
Предыдущая << 1 .. 16 17 18 19 20 21 < 22 > 23 24 25 26 27 28 .. 44 >> Следующая

Противірусний препарат ацикловір, який вводять внутрішньовенно по 15 мг/кг на добу протягом 5—8 днів. Також може бути використаний цитарабін (цитозар). Дек-саметазон призначають з метою боротьби з набряком мозку протягом 4—5 днів.
Щодо лікування оперізувального герпесу, то призначають ДНКазу, яка гальмує реплікацію вірусу. Препарат вводиться внутрішньом'язово по 25—30 мг 6 разів на добу протягом 5—10 днів. Також призначають вітаміни групи В, фізіотерапевтичні процедури — УВЧ та інші. Профілактика.
Специфічна профілактика відсутня.
У профілактиці вітряної віспи в першу чергу проводяться протиепідемічні заходи, які направлені на виявлення та ізоляцію хворих.
Загальна профілактика — ослабленим контактним дітям вводять внутрішньом'язово імуноглобулін.
52
6.8. Орнітозний менінгоенцефаліт
Етіологія. Збудник орнітозу — Chlamidia psittaci, належить до роду Chlamidia, родини Chlamidiaceae. Має коковидну форму, діаметром 0,3—0,45 мкм, є внутрішньоклітинним паразитом, культивується в курячих ембріонах і на культурах тканин. Стійкий до заморожування. Інактивується при нагріванні.
Епідеміологія. Джерелом та носієм інфекції є дикі (голуби, папуги) та свійські (качки, індики, кури) птахи. Свійські птахи зарахуються від диких, це призводить до утворення вторинних джерел орнітозу. Найбільше епідеміологічне значення мають свійські птахи, а в умовах міста — голуби, декоративні й співучі птахи. Основний механізм передачі — повітряно-краплинний.
Зараження відбувається під час вдихання повітря, яке містить сухі екскременти хворих птахів, частинки пуху. Зараження можливе при занесенні збудника брудними руками на слизові оболонки очей і в порожнину рота. Хвороба від людини до людини не передається. Сприйнятливість до орнітозу висока. Переважно хворіють працівники птахоферм. Імунітет нестійкий, можливі повторні випадки захворювання. Патогенез. Збудник потрапляє в організм людини через слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, лімфоїдні клітини та макрофаги. Збудник, циркулюючи в крові, призводить до паренхіматозної дифузії і появи токсикоалергічного процесу, який супроводжується ураженням печінки, селезінки, міокарда та нервової системи. Chlamidia psittaci циркулює в організмі хворого протягом 10—12 днів. Токсичність Chlamidia psittaci обумовлює основний клінічний перебіг захворювання.
Клініка. Інкубаційний період триває 7—14 днів. Захворювання починається гостро. Хворі сонливі, апатичні, іноді збуджені. Шкірні покрови бліді, спостерігається одутлість обличчя з помірно вираженим ціанозом губ. Зів злегка гіперемований. Іноді на шкірі з'являються розеольозні висипи. Спостерігається брадикардія, приглуше-ність тонів серця, артеріальний тиск знижується. Найчастіше Chlamidia psittaci уражає легені, при цьому розвиваються інтерсти-ціальні пневмонії, що мають лобулярний, рідше сегментарний або лобарний характер.
При тяжкому перебігу хвороби у хворих на фоні пневмонії виявляються симптоми Керніга та Брудзинського. На фоні головного болю спостерігаються галюцинації, депресії, марення.
Діагностика. Виділення збудника з крові та харкотиння значного поширення не набуло. Важливим методом діагностики є серологічні реакції: РЗК і РГГА з орнітозним антигеном. Антитіла з'являються на 4—8-й день. Діагноз вірогідний при наростанні титру антитіл У 4 рази і більше.
53
У діагностиці використовують внутрішньошкірну алергічну пробу Терських з орнітином. Результат визначається через 24—48 годин. Позитивним вважається результат, коли гіперемія й інфільтрат більше 2 см у діаметрі. В загальному аналізі крові — лейкопенія, моно-цитоз, лімфоцитоз, ШОЕ в межах норми.
У цереброспинальній рідині виявляється помірний лімфоцитар-ний цитоз, збільшена кількість білка.
Лікування.
Найчастіше застосовують антибіотики тетрацикліново-го ряду протягом 10—12 днів, макроліди, фторхінолони. Призначають циклоферон в/в або в/м. Проводять патогенетичну та симптоматичну терапію.
Профілактика.
Специфічна профілактика проводиться інактивованою орнітозною вакциною серед осіб підвищеного ризику захворювання.
Неспецифічна профілактика передбачає здійснення санітарно-ветеринарних заходів на птахофермах та регулювання кількості голубів.
6.9. Мікоплазмений менінгоенцефаліт
Етіологія. Мікоплазми — збудники, які не мають оболонок клітин. Відомо не менше трьох збудників мікоплазмозу: М. Pneumoniae — викликає мікоплазмену пневмонію, М. Hominis та Ureaplasta urealyticum викликають патологію сечостатевих органів у новонароджених.
Епідеміологія. Мікоплазма — одна з найбільш частих причин пневмоній у дітей шкільного віку та підлітків. Мікоплазмоз передається переважно повітряно-краплинним шляхом і викликає в більшості випадків трахеобронхіт з торпідним перебігом.
Патогенез. У патогенезі захворювання провідне місце займає ураження дихальних шляхів та легень. Крім того, мікоплазми можуть викликати тонзилофарингіт та отит. Значно рідше зустрічаються асептичний менінгоенцефаліт, периферична нейропатія, міокардит, гемолітична анемія.
Предыдущая << 1 .. 16 17 18 19 20 21 < 22 > 23 24 25 26 27 28 .. 44 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed