Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Анацидний гастрит, що характеризується відсутністю вільної хлороводневої кислоти в шлунковому соку, супроводжується атрофією епітелію слизової оболонки, на фоні якої часто можна виявити вогнища підвищеної проліферації, дисплазії епітелію. Іноді виявляються вогнища епітелію, невластивого слизовій оболонці шлунка, зокрема кишкового епітелію (вогнища метаплазії). Такий гастрит називають метапластичним, диерегенераторним. Зрозуміло, що діагностика цих гастритів можлива тільки за допомогою морфологічного дослідження матеріалу, взятого при фіброга-строскопії.
Частота переродження поліпів на рак шлунка залежить від розмірів, кількості поліпів, гістологічної будови. Гранулемато ті поліпи виникають як реакція на подразнення слизової оболонки шлунка (опік, травма, запальний процес). Це звичайні гіпертрофічні грануляції, які не стосуються пухлинного процесу. Аденоматозні поліпи — це доброякісні пухлини різного ступеня
Розділ 12. Пухлини шлунка
зрілості. Гранулематозні поліпи ростуть повільно і майже ніколи не малігнізуються, аденоматозні поліпи малігнізуються досить часто (75 %).
Серед усіх поліпів за морфологічною структурою 90 % є гі-перпластичними і тільки 5-Ю % — аденоматозними. Загальна частота малігнізації поліпів коливається від 2 до 20 %. Поодинокі та дрібні поліпи (до J см у діаметрі) переходять у рак рідко, множинні поліпи та поліпи понад 2 см у діаметрі на широкій основі малігнізуються набагато частіше і майже завжди перетворюються на рак.
Питання малігнізації виразки шлунка часто підлягає сумніву, але виразки кардіального і субкардіального відділів та дна шлунка в осіб, яким виповнилося 50 років, завжди підозрілі на рак.
Часто такі виразки — це із самого початку ракові виразки, що утворилися внаслідок розпаду пухлини шлунка. Як правило, ці пухлини мають морфологічну структуру недиференційованого раку (в тому числі перснеподібноклітинного), який схильний до розпаду навіть у початкових стадіях з утворенням виразки. І тільки гістологічне дослідження цієї виразки (причому зроблене з кількох місць виразки) може вказати на справжній характер процесу. Зрештою, такі хворі завжди підлягають операції з подальшим гістологічним дослідженням виразки.
Виразки антрального відділу з високою кислотністю шлункового соку рідко трансформуються в рак.
Досить часто спостерігається рак шлунка у хворих з перні-ціозною анемією (25—40 %), яка супроводжується атрофічним гастритом зі зниженою шлунковою секрецією.
Після резекції шлунка залишається високий ризик захворювання на рак кукси шлунка (близько 20 %), тому резскований шлунок зараховують до групи ризику.
Морфологічно передракові стани характеризуються проліфе-ративними змінами в епітелії з порушенням дозрівання клітин, що називається дисплазією. Розрізняють три ступені дисплазії.
При І ступені епітелій відрізняється від нормального тільки тенденцією до проліферації. Дисплазія II ступеня характеризується явною атипією клітин у глибоких шарах епітелію. Порушення структури всього епітеліального шару з атипією клітин свідчить про наявність дисплазії III ступеня.
267
_Частина друга. Спеціальна онкологія_
268
Дисплазію епітелію можна виявити під час морфологічного дослідження різних передракових (фонових) станів (гастритів, поліпів, виразок, слизової оболонки кукси шлунка тощо). Ці морфологічні зміни реально підвищують ризик розвитку раку шлунка, а особи з виявленими змінами типу дисплазії потребують пильного диспансерного нагляду і, якщо це необхідно, лікування.
Встановлено, що рак шлунка на фоні гастриту без дисплазії епітелію трапляється рідко, при помірній дисплазії епітелію рак виникає в 15—20 % випадків, а при важкій дисплазії — у 80 % випадків. Тому згідно із сучасними поглядами діагноз гастриту як передракового захворювання необхідно встановлювати морфологічно при біопсії слизової оболонки шлунка.
Зазначимо, що рак шлунка часто виникає без клінічних проявів попередніх захворювань шлунка, тому роль їх не слід переоцінювати. Ця проблема вимагає подальшого вивчення.
Важливе значення для ранньої діагностики та профілактики раку має формування групи ризику захворювання на рак шлунка. До цієї групи належать: 1) особи чоловічої статі, яким виповнилося 50 років, і старші; 2) люди, які нерегулярно приймають їжу; 3) особи, що зловживають курінням і алкоголем; 4) працівники певних професій (водії транспорту, працівники окремих промислових підприємств); 5) особи, родичі яких захворіли на рак; 6) хворі на хронічні шлункові захворювання (анацидний гастрит, гіпер-пластичний гастрит Менетріє), хворі з перніціозною анемією. Особи, що належать до групи ризику, підлягають диспансерному нагляду з ендоскопічним дослідженням.
Патологічна анатомія. Морфологічна класифікація раку шлунка визначає діагностику, адекватність лікування і прогноз захворювання.
Частота ураження раком різних відділів неоднакова. Пухлина локалізується в нижній третині шлунка в 50 % випадків, у середній — в 15 % та у верхній — 25 %. Майже 10 % випадків припадає на дно шлунка. На основі ендоскопічних досліджень прийнято вирізняти такі макроскопічні форми росту пухлини.
