Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Медицина -> Білинський Б.Т. -> "Онкология: Учебник" -> 91

Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.

Билинский Б.Т. , Володько Н.А. , Гнатишак А.І., Галай О.О. Онкология: Учебник. Под редакцией Билинского Б.Т. — К.: Здоровье, 2004. — 528 c.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка): onkologiya2004.djvu
Предыдущая << 1 .. 85 86 87 88 89 90 < 91 > 92 93 94 95 96 97 .. 194 >> Следующая

Хірургічний метод застосовується також як складова частина комплексного лікування раку грудної залози. При цьому операція може бути першим етапом лікування або проводитися після променевої чи медикаментозної терапії.
Променева терапія раку грудної залози — один з найпоширеніших складників комбінованого та комплексного лікування. У комбінації з хіміотерапією вона показана як перший етап лікування при бешихоподібних і маститоподібних формах раку грудної залози.
Для передопераційного променевого лікування у хворих зі стадіями І та IIA роблять середньо- або крупнофракціоноване опромінення за інтенсивною програмою (разова доза — 4—5 Гр) протягом п'яти днів із загальною сумарною дозою 25 Гр. Операцію здійснюють в останній день опромінення або на наступний за ним. Такий режим променевої терапії показаний за відсутності масивного метастазування пухлини в регіонарні лімфатичні вузли.
У пацієнтів з IIB, ША і HIB стадіями захворювання (при N1 і N2) передопераційне променеве лікування застосовується методом дрібного фракціонування дози (по 1,5—2 Гр 5 разів на тиждень). Сумарна доза на грудну залозу і регіонарні лімфатичні вузли становить 40—46 Гр. Операція виконується через 4—5 тиж після закінчення опромінення і затихання променевої реакції. Післяопераційне променеве лікування застосовується при огра-нозберігаючих (розширених чи радикальних секторальних ре-зекціях) на всю грудну залозу в дозі 45—50 Гр плюс 10 Гр на ложе пухлини. Після радикальної мастектомії у випадках медіальної та центральної локалізації проводиться опромінення пригруднин-них та надпідключичних лімфатичних вузлів на боці ураження
248
Розділ 10. Пухлини грудної залози
сумарною дозою 40—44 Гр. Опромінення ложа зменшує число рецидивів і подовжує виживання хворих.
Цитостатична терапія передбачає призначення тіофосфаміду, циклофосфаміду, 5-фторурацилу, метотрексату, фторафуру, док-сорубіцину, іфосфаміду тощо. Останніми роками монохіміоте-рапію практично не застосовують, перевагу надають комбінації препаратів із різними механізмами дії. Такий метод називається поліхіміотерапією і є значно ефективнішим від лікування одним препаратом. Протипухлинні препарати вводять як перо-рально, так і внутрішньом'язово, внутрішньовенно, внутрішньо-артеріально, в порожнини (плевральну або черевну), ендолімфа-тично або шляхом обколювання пухлини.
Найпоширенішими схемами поліхіміотерапії при раку грудної залози є СМТ (циклофосфамід + метотрексат + 5-фторурацил), РАС (5-фторурацил + доксорубіцин + циклофосфамід), РЕС (5-фторурацил + епірубіцин + циклофосфамід). Нині впроваджуються в практику таксони (расікахеї) у комбінації з антрациклі-нами.
Показаннями до хіміотерапії раку грудної залози є поширення раку грудної залози за межі первинного вогнища, метастази в регіонарних лімфатичних вузлах, виявлені під час операції (N1, N2), підозріння на можливе ураження віддалених лімфатичних вузлів (наявність або поява на різних етапах лікування) і спостереження віддалених метастазів (МІ). Тому протипухлинні препарати можна застосовувати перед операцією, після операції, а також у неоперабельних хворих у комбінації з променевою чи гормональною терапією. Ефект від застосування хіміотерапії залежить від індивідуальної чутливості пухлини до цитостатиків, а також від стану кровотворної та імунної систем.
Гормональне лікування раку цієї локалізації визначається гор-монозалежністю грудної залози. Пригнічення або виключення функції органів, що стимулюють проліферацію залозистого епітелію грудних залоз, призводить до атрофії структур залози і водночас до регресії раку.
Виключення продукції відповідних гормонів досягається хірургічним, променевим або медикаментозним шляхом. З цією метою проводиться хірургічна оваріектомія, рідше — променева або призначаються антиестрогени (тамоксифен, тореміфен) або чоловічі статеві гормони (андрогени). Ефект аблятивної гормоно-
249
Частина друга. Спеціальна онкологія
терапії спостерігається приблизно в третини хворих. Щоб прогнозувати клінічний ефект від застосування гормонотерапії, враховується гормональний стан хворої і наявність гормональних (естрогенних і прогестеронових) рецепторів на поверхні ракових клітин. Ці рецептори можна виявити радіоімунним методом.
Визначення статевого хроматину (спіралізованої Х-хромосо-ми або тільця Бара) в пухлинних клітинах позитивно корелює з наявністю естрогенних рецепторів і тому може використовуватися також як метод прогнозування ефекту від гормонотерапії. Досвід доводить, що хворі з пухлиною, позбавленою гормональних рецепторів, не реагують на гормонотерапію і тому їх недоцільно піддавати такому способу лікування.
Аїреналектомія і гіпофізектомія (хірургічна, променева, медикаментозна) ефективні за умови, що позитивний результат отримано від оваріектомії. Андрогени застосовуються при збереженні менструальної функції або в перші роки менопаузи. При глибокій менопаузі андрогени менш ефективні і доцільні лише при метастазах у кістки. Ефект від застосування андрогенів пояснюється пригніченням фолікулостимулювальної функції гіпофіза і вторинної атрофії яєчників.
Предыдущая << 1 .. 85 86 87 88 89 90 < 91 > 92 93 94 95 96 97 .. 194 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed