Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Медицина -> Білинський Б.Т. -> "Онкология: Учебник" -> 83

Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.

Билинский Б.Т. , Володько Н.А. , Гнатишак А.І., Галай О.О. Онкология: Учебник. Под редакцией Билинского Б.Т. — К.: Здоровье, 2004. — 528 c.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка): onkologiya2004.djvu
Предыдущая << 1 .. 77 78 79 80 81 82 < 83 > 84 85 86 87 88 89 .. 194 >> Следующая

Рак середнього відділу гортані І та II стадій також лікують за допомогою променевої терапії в дозі 60—70 Гр, що дозволяє зберегти голосову функцію. У III і IV стадіях лікування комбіноване. З метою органозбереження застосовують хіміопроменеву терапію. Ракові пухлини підскладкового відділу гортані радіорезис-тентні. У І і II стадіях захворювання проводять різноманітні резекції гортані, у III — ларингектомію, поєднану з шийною лімфа-денектомією. резекцію трахеї та тиреоїдектомію.
Останнім часом у лікуванні плоскоклітинного раку гортані ширше застосовується неоад'ювантна хіміотерапія, зокрема, як і при плоскоклітинному раку голови і шиї, — комбінація циспла-
Розділ 9. Пухлини шиї
15 — 4-1912
225
тину та 5-фторурацилу. Це дозволяє провести в частини хворих органозберігаючі операції.
Прогноз. При І і II стадіях прогноз захворювання сприятливий і досягає 80—90 % п'ятирічного виліковування. У ПІ стадії раку гортані п'ятирічне виживання становить 50—60 %. Прогноз залежить від форми росту пухлини та її локалізації.
Серед інших злоякісних пухлин в 1—2 % випадків спостерігається саркома гортані, яка частіше зустрічається в чоловіків похилого віку. Серед розмаїття гістологічних форм трапляються лімфо-, фібро-, ангіо-, хондро-, міксосаркоми. Вони мають округлу форму, гладеньку поверхню, найчастіше локалізуються на голосовій складці, вкриті незміненою слизовою оболонкою, відзначаються раннім метастазуванням.
Клініка саркоми нагадує рак гортані. Діагноз встановлюється морфологічно, лікування комбіноване — доопсраційна променева терапія з подальшою ларингектомією.
Прогноз несприятливий.
Відновне лікування. Основні зусилля під час реабілітації спрямовані на відновлення функції гортані, поліпшення мовлення. Ця проблема стоїть особливо гостро після ларингектомії. Завдяки досконалим логопедичним методикам хворі протягом кількох місяців оволодівають умінням черевомовлення. Комплекс реабілітаційних заходів (логопедотерапія, психотерапія, загальнозміц-нювальне лікування) проводять у реабілітаційних відділеннях великих онкологічних центрів.
Пухлини глотки
Пухлини глотки поділяють на доброякісні, місцеводеструк-тивні та злоякісні. Велика різноманітність, яка властива пухлинам глотки, зумовлена тим, шо цей орган має складні анатомофізіологічні особливості. У глотці розміщені малі слинні залози, багато лімфоїдної тканини, тут перетинаються елементи травної і дихальної систем. В анатомічному відношенні глотка поділяється на носову, ротову і гортанну частини, будова яких має численні відмінності.
_Частина друга. Спеціальна онкологія_
226
ДОБРОЯКІСНІ ТА МІСЦЕВОДЕСТРУКТИВНІ ПУХЛИНИ ГЛОТКИ
Серед доброякісних пухлин вирізняються папілома, аденома, поліморфна аденома та ін.
Папілома. Пухлина має вигляд дрібногорбкуватих розростань на широкій основі. Консистенція її м'яка, інфільтрація тканин відсутня. Клінічні прояви папіломи визначаються її анатомічною локалізацією. При розміщенні в носовій частині глотки утруднюється носове дихання, з'являються слизово-гнійні виділення. Перебіг папіломи ротової частини глотки тривалий час безсимп-томний. Лише великі пухлини породжують відчуття незручності при ковтанні. Папілома ротоглотки провокує хрипоту, подразнення в горлі.
Поліморфна аденома. У малих слинних залозах по задній та бічних поверхнях глотки іноді може розвиватися поліморфна аденома (змішана пухлина). Як і всі пухлини цієї групи, вона наза-гал перебігає малосимптомно. Клініка з'являється лише тоді, коли пухлина деформує та розсуває такі анатомічні структури, як м'яке піднебіння, язичок, бічна стінка глотки. Ця пухлина має гладеньку сферичну поверхню, щільноеластичну консистенцію, вкрита незміненою слизовою оболонкою.
Лікування доброякісних пухлин виключно хірургічне і полягає у висіченні утвору.
Базальний фіброїд. У підлітків 14—16 років інколи в склепінні глотки та прилеглих до неї бічних стінках виникає базальний фіброїд — пухлина з групи місцеводеструктивних. Вона має широку основу, сферичну поверхню, колір її синюшний. Для цієї пухлини характерна значна кровоточивість, що і домінує в клініці. Вона здатна проростати у порожнину носа та в основу черепа. Із закінченням статевого дозрівання пухлина часто самостійно регресує. Лікування хірургічне. За умови проростання в основу черепа вона стає неоперабельною.
ЗЛОЯКІСНІ ПУХЛИНИ ГЛОТКИ
Епідеміологія. У структурі онкологічних захворювань злоякісні пухлини глотки становлять до 3 % усіх злоякісних пухлин. Близько 50 % пухлин глотки локалізується в носовій частині глотки,
Розділ 9 Пухлини шиї
майже ЗО % — у ротовій, на гортанну частину припадає не більше ніж 25 % пухлин.
Етіологія. Фактори, які призводять до розвитку пухлин глотки, залишаються маловивченими. Зловживання алкоголем та тютюном є найзначнішими факторами ризику виникнення раку глотки.
Патологічна анатомія. Серед злоякісних пухлин глотки трапляються епітеліальні та сполучнотканинні пухлини. До першої групи зараховують плоскоклітинний рак, аденокарциному, неди-ферснційований рак. Другу групу утворюють різноманітні саркоми: веретеноклітинна, лімфо-, ретикуло-, фібросаркоми.
Предыдущая << 1 .. 77 78 79 80 81 82 < 83 > 84 85 86 87 88 89 .. 194 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed