Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Для трансформації нормальної клітини в злоякісну потрібно, щоб онкоген почав продукувати трансформувальний білок у надмірній кількості й у невідповідний час. Такі онкогени та білки було виявлено спочатку у тваринних вірусах (близько ЗО), а потім у людини. Було встановлено, шо в геномі людини, який налічує не менше ніж 100 000 генів, є гени, ідентичні або майже ідентичні з онкогенами вірусів тварин. Ці клітинні гени необхідні для нормального ембріогенезу людини, тому що вони продукують росто-
24
Розділ 2. Етіологія пухлин
стимулювальні білкові фактори, спрацьовують на окремих стадіях ембріогенезу і після здійснення визначеної функції перестають бути активними — переходять у неактивну форму, покриваючись білковою оболонкою.
У клітині є багато "німих генів", які можуть спричинити ракове переродження, якщо їх примусити функціонувати на рівні, вищому від такого нормальних генів. Гени цього ряду можуть посилити ріст і проліферацію початково нормального клону клітин поза звичайним періодом, а також зробити їх нечутливими щодо стимулів, що спричинюють диференціацію. Дослідження останніх років свідчать, що для того, щоб "запустити" канцерогенез, потрібна активація кількох різних онкогенів у клітині. Це добре узгоджується з концепцією ініціації — промоції і багатостадійнос-ті канцерогенезу. Загалом можна вважати, що гени, які кодують усі фактори росту, їхні рецептори і медіатори їхніх сигналів мають онкогенну здатність. Протоонкогени визнані основними промоторами злоякісного росту.
Найактивніші протоонкогени, їхні білкові продукти і локалізацію цих генів наведено в табл. 3.
Таблиця 3. Активація протоонкогенів у людини
Протоон-когеи Білок Пухлини Локалізація в хромосомі (Г4)
гае Н р21 Рак грудної залози, шлунка, легенів, гортані, сечового міхура, папіломи шкіри, фіброма 6, 11, 12
гав N р21 Вищенаведені пухлини, а також рабдоміосаркома, меланобластома, лімфома Беркітта 1
БІБ р28 Рак шлунка, нирки, сечового міхура, гліобластома, мієлоїдний лейкоз 22
пкк р37 Лімфома Беркітта, гострий мієлобластний лейкоз 8
туЬ рПО Лімфома Беркітта, рак легенів, сечового міхура, товстої кишки, щитоподібної залози 8
аЬІ р120 Мієлоїдний лейкоз 9
еге р60 Саркома 20
25
_Частина перша. Загальна та теоретичн онкологія_
26
Таким чином, відомі численні трансформувальні білкові фактори, що продукуються активованими протоонкогенами людини. Крім трансформувальних факторів, на малігнізацію клітини мають вплив фактори росту, які діють при регенерації тканин і органів у нормі, а також гормональні фактори та їхні інгібітори.
Більшість біологічних канцерогенів вважають не ініціаторами, а промоторами раку, тобто самостійно вони не спроможні малігнізувати тканину.
Модифікатори раку — це фактори, що сприяють активізації або енергічній дії ініціаторів і промоторів. Модифікувальний вплив має зменшення в харчових продуктах солей магнію, збільшення цинку, кадмію, стронцію; неоднозначна роль міді та заліза. Велике значення має дефіцит вітамінів, особливо А та Е. Важливу роль відведено режиму харчування, його нормальному ритму, шкідливому впливу надмірного споживання холестеролу (жири), зловживанню алкоголем. Необхідно ще раз зазначити, шо стає щораз важче аналізувати вплив згаданих компонентів у зв'язку з потраплянням в організм великої кількості хімічних канцерогенів і шкідливим впливом іонізуючого випромінювання як основних факторів канцерогенезу.
Отже, єдиної причини раку немає. Навпаки, є багато зовнішніх канцерогенних факторів (ініціаторів, промоторів, модифікаторів) злоякісних новоутворень, які зумовлюють поліетіологічність раку, шо утруднює оцінювання ролі того чи іншого фактора у виникненні пухлин.
Тому рак можна зарахувати до поліетіологічних захворювань.
Розділ 3. КАНЦЕРОГЕНЕЗ
Канцерогенез — це механізм реалізації зовнішніх і внутрішніх факторів, що спричинюють трансформацію нормальної клітини в ракову, сприяють росту та поширенню злоякісного новоутворення.
Канцерогенез складається з двох різних груп процесів: пошкодження та відновлення цих пошкоджень (патогенні та сано-генні). Ці процеси можна розмістити схематично на трьох рівнях — клітина, орган, організм, розуміючи, що від самого початку всі
Розділ 3. Канцерогенез
процеси взаємопов'язані, а не послідовні. Процес розвитку злоякісної пухлини, започаткований різними факторами, у принципі подібний, і тому з деяким узагальненням можна говорити про монопатогенетичність раку.
Канцерогенез на рівні клітини
Процеси, що призводять до трансформації нормальної клітини в ракову, є центральними в розумінні канцерогенезу. Рак є значною мірою клітинною проблемою. Без ракової клітини немає раку.
У ракову клітину може трансформуватися лише інтермітотич-на клітина, тобто така, що походить з камбіального пулу і зберегла здатність розмножуватися (епітелій, гермінативні, або зародкові, і кровотворні тканини). Тканини, які не мають гермінативного пулу і не діляться (наприклад, центральної нервової системи), не можуть трансформуватись у злоякісні. Найчутливішою є клітина у фазі М, менш чутливою — у фазах Су, і нечутливою — у фазі Со. Механізм канцерогенезу на клітинному рівні багатоступеневий, тобто основні фази канцерогенезу (ініціація, про-моція) мають ще "підфази", які залежать від якісних характеристик самих канцерогенів і від особливостей окремих клітин, зокрема фаз їхнього клітинного циклу. Можна з упевністю твердити, що основою канцерогенезу є нелегальні генетичні мутації.
