Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Таблиця 9. Класифікація пухлин щитопоцібної залози
Джерело розвитку Гістологічна структура
доброякісна злоякісна
А-клітинн Фолікулярна Фолікулярна
(фолікулярні) аденома аденокарцинома
Папілярна аденома Папілярна
аденокарцинома
Трабекулярна Недиференційований рак
аденома
В-клітини (Гюртле— Фолікулярна Фолікулярна
Ашкеназі) аденома аденокарцинома
Папілярна аденома Папілярна
аденокарцинома
Трабекулярна Недиференційований рак
аденома
С-клітини Солідна аденома Солідний рак з амілоїдо-
(парафолікулярні) зом строми (медулярний)
Метаплазований Плоскоклітинний рак
епітелій
ДОБРОЯКІСНІ ПУХЛИНИ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ
Аденома. Серед доброякісних пухлин найчастіше трапляється аденома, що є поодиноким вузлом різної щільності з гладенькою поверхнею, чіткими контурами, задовільною рухомістю при ковтанні. Найчастіше перебіг пухлини безсимптомний, ріст повільний, інколи легко виражені симптоми тиреотоксикозу.
До неепітеліальних доброякісних пухлин щитоподібної залози належать фіброма, лейоміома, гемангіома, хемодектома, тератома та ін. Спостерігаються ці пухлини досить рідко. Клініка цих пухлин не відзначається органоспецифічністю.
202
Розділ 9. Пухлини шиї
ЗЛОЯКІСНІ ПУХЛИНИ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ
Епідеміологія. Рак щитоподібної залози належить до групи пухлин, захворюваність на які збільшується. В Україні наприкінці XX ст. захворюваність становила приблизно 4,2 випадку на 100 000 населення. Кількість захворювань у жінок учетверо вища, ніж у чоловіків (відповідно 6,5:1,6). Найчастіше хворіють люди віком 40— 75 років, але спостерігається тенденція до омолодження, тобто розвитку захворювання в осіб молодого віку, а інколи і в дітей. Причину такого явища вбачають у зростаючій дії іонізуючої радіації, хоча не виключають і шкідливий вплив низки інших факторів.
Останніми роками почастішали випадки захворювання на рак щитоподібної залози серед осіб, що піддалися дії радіоактивного йоду після аварії на Чорнобильській АЕС. Особливо це стосується дітей, в яких частота раку щитоподібної залози збільшилася в декілька разів, що пов'язується з впливом ^Ч, тобто внутрішнім опроміненням.
Захворюваність на рак щитоподібної залози в цілому не залежить від забезпечення організму йодом. Однак окремі гістологічні субтипи раку від нього залежні. У країнах із високою часткою ендемічного зоба домінують фолікулярний і недиференційований рак. Японія, країна з високим забезпеченням населення йодом, відзначається високою часткою папілярного раку. Певне значення у цьому відіграють генетичні аспекти.
Етіологія і патогенез. Пухлини щитоподібної залози слід розглядати як дисгормональні. Вони виникають на фоні гальмування функції щитоподібної залози, зумовленого йодною недостатністю, антитиреоідними препаратами, іонізуючим випромінюванням. Проліферацію епітелію щитоподібної залози стимулюють тиреотропні гормони гіпофіза, ріст пухлини прискорюється деякими канцерогенами.
Передрак та фактори ризику. Захворюваність на рак щитоподібної залози намагаються пов'язати з певними хворобами цього органа. Помічено високу частоту поєднань автоімунного тиреоїдиту з раком щитоподібної залози. Чи останній передує виникненню раку, чи виконує якусь захисну роль, остаточно ше не встановлено. Достеменно відомо, що випадки поєднання раку і автоімунного тиреоїдиту відзначаються сприятливішим прогнозом. Роль базедо-вої хвороби у виникненні раку щитоподібної залози не доведено.
203
Частина друга. Спеціальна онкологія
204
Відомо, що літій і фенобарбітал можуть стимулювати розвиток раку щитоподібної залози. Певну причетність до виникнення цього захворювання мають естрогени. Підвищений ризик розвитку раку шитопопбноі залози відзначається в пацієнтів і після зовнішнього опромінення ділянки шиї, особливо коли воно припадає на дитячий і юнацький вік.
Патологічна анатомія. Серед пухлин щитоподібної залози найчастіше зустрічаються карциноми тироцитів. Серед них розрізняють диференційовані (фолікулярні і папілярні), недиференційо-вані (веретеноклітинні. поліморфноклітинні, дрібноклітинні) і карциноми С-клітин (медулярний рак). Рідше трапляються плос-коклітинний рак, саркоми, злоякісні гемангіоендотеліоми, злоякісні лімфоми, злоякісні тератоми і метастази екстратиреоїдних пухлин. Понад 90 % усіх злоякісних пухлин щитоподібної залози — це карциноми тироцитів, з яких 80 % припадає на диференційовані пухлини. Приблизно 10 % — це недиференційований рак, близько 5 % — медулярний.
Численними дослідженнями встановлено, що розміри дефіциту йоду не впливають на захворюваність, однак призводять до змін структури захворюваності на рак щитоподібної залози. При дефіциті йоду збільшується частка недиференційованого раку, при достатньому забезпеченні йодом збільшується частка диференційованого раку.
Регіонарні лімфатичні вузли. Для щитоподібної залози регіо-нарними вважають шийні і верхні середостінні лімфатичні вузли.
Анатомічну схему класифікації стадій раку щитоподібної залози наведено на мал. 25.
Ця класифікація містить у собі низку особливостей, притаманних виключно раку щитоподібної залози. Окремо класифікуються гістологічні субтипи захворювання. Стадійна класифікація для диференційованого раку передбачає врахування фактора віку, що є відображенням прогностичних особливостей. Диференційований рак щитоподібної залози в пацієнтів віком до 45 років не передбачає наявності III і IV стадії, а такі самі випадки після 45 років трактуються як III або IV стадія. Для недиференційованого раку взагалі не передбачено І—III стадій. Усі випадки захворювання відносять до IV стадії. Окремо класифікується також медулярний рак.
