Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Сумська 400,4 454,3 314,1 262,6
Тернопільська" 309,8 238,9 229,3 146,0
Харківська 338,2 414,7 295.6 262,0
Херсонська 381,9 539,9 338,1 329,4
Хмельницька 380,2 446,7 285,3 244,1
Черкаська 383,3 432,9 322,1 270,8
Чернівецька 291,4 374,0 240,2 234,9
Чернігівська 383,1 396,4 286,1 227,3
Київ 335,0 496,5 359,4 373,2
Севастополь" 416,5 391,2 368.4 235,1
Примітки. * Український стандарт 2000 р. ** Показники 1996 р.
Частина перша. Загальна та теоретична онкологія
Зазначимо, що нині в Україні суттєво нижча захворюваність на злоякісні новоутворення, ніж у розвинених країнах (зокрема, у США). Проте за показниками смертності (особливо серед чоловічого населення) Україна значно випереджає розвинені держави, займаючи в 90-х роках XX ст. 12-те місце серед 48 держав світу і 8-ме місце серед 38 країн Європи (нижчі показники смертності в Угорщині, Чехії, Росії, Казахстані, Естонії, Латвії, Уругваї, Польщі, Словенії, Литві, Білорусі).
80 ґ
о-і-¦-1-'-1-1-'-1-1—1-1-!—'—
1930 1940 1950 1960 1970 1980 1990 Роки
Мал. 5. Тенденція захворюваності на рак різних локалізацій у США
(у чоловіків): / — передміхурова залоза; 2 —підшлункова залоза; З — печінка; 4 — легені; 5 — шлунок; б — товста кишка; 7 — лейкоз
18
Розділ І. Загальне визначення поняття "пухлина". Статистика
Епідеміологія раку поділяється на дискриптивну, або описову, й аналітичну. Перша з них позбавлена гносеологічного підходу до оцінювання етіологічних і патогенетичних факторів у різних контингентів населення, які впливають на особливості захворюваності на злоякісні новоутворення.
Наприклад, дискриптивна епідеміологія реєструє підвищену захворюваність на колоректальний рак у таких країнах, як Нова Зеландія, США, Канада, Данія, Англія, і в той же час відносно низьку в країнах Латинської Америки і Східної Європи, хоча і не пояснює цього явища. Аналітична епідеміологія пов'язує ці закономірності з кількістю і якістю споживання м'яса різними групами населення в різних країнах (мал. 6).
Слід зазначити, наприклад, що в різних областях України є відмінність у кількості захворювань на рак однієї локалізації у 2—3 рази. Пошуки причин таких коливань також становлять предмет вивчення аналітичної епідеміології. Шляхом епідеміологічних досліджень можна виявити зв'язок між частотою захворюваності на рак шкіри та інтенсивністю інсоляції або залежність між споживанням продуктів злакових культур і раком шлунка.
При аналізі зв'язку між курінням і частотою раку встановлено, що куріння збільшує її в чоловіків на 40—45 % і в жінок — на 15— 20 %, порівняно з тими, що не курять. При різних локалізаціях раку цей зв'язок неоднаковий (мал. 7).
Таким чином, епідеміологія раку безпосередньо стосується проблеми етіології злоякісних пухлин'.
У 50
40
зо
20
10
Нова Зеландія О
США
о
О Канада
Англія
Данія О
Швеціяо О
О Ісландія Ізраїль 0 ОфРН
Ямай"°РВЄГІЯО ОІсландія
«мішка фінляндія ^
Югославія О „Пуерто-Ріко О-. 0 ^оПольща О. Чілі Румунія О Угорщина Японія ОКолумбія ОНігерія
80
160
240
320
X
Мал. 6. Залежність між кількістю споживання м'яса і захворюваністю на рак товстої кишки (за Кернсом, 1975): X — кількість м'яса (кг), що споживає середній житель за рік; У — захворюваність на 100000 населення в різних країнах світу
1 Розглядаючи конкретні локалізації раку, ми будемо наводити дані про поширеність цієї локалізації як у світі, так і в Україні.
19
Частина перша. Загальна та теоретична онкологія
Трахея, легені, бронхи
Гортань
Порожнина рота, глотка
Стравохід
Сечовий міхур
Нирки
Шийка матки
Підшлункова залоза
Шлунок
Всі новоутворення
і_І_І_І_і_1
0 20 40 60 80 100
% Викликаних курінням
Мал. 7. Частка смертей, зумовлених курінням, при новоутвореннях різних локалізацій
Епідеміологічні дані підтверджують концепцію про довготри-валість, багатоступеневість канцерогенезу, який перебуває під впливом багатьох факторів. Одні фактори діють на ранніх стадіях як ініціатори, інші пізніше — як промотори, а деякі — протягом усього часу перетворення нормальної клітини на ракову.
20
_Розділ 2. Етіологія пухлин_
21
Розділ2. ЕТІОЛОГІЯ ПУХЛИН
Етіологія пухлин — це наука про причини їхнього виникнення. Розрізняють як зовнішні, так і внутрішні причини, причому вивчення останніх збігається значною мірою з проблемою канцерогенезу. Основною причиною раку є фактори навколишнього середовища хімічної, фізичної та біологічної природи. Канцерогенні фактори поділяють на ініціатори і промотори раку, тобто на такі, які є обов'язковими й умовними, що діють на різних фазах малігнізації клітини. Чіткої грані між обома згаданими групами немає, тим більше що в сучасних умовах людина постійно перебуває під впливом багатьох ініціаторів і промоторів раку.
Хімічні канцерогени
Відомо майже 2000 хімічних речовин, які можуть бути канцерогенними. Серед них ароматичні вуглеводні, азотисті сполуки, миш'як, азбест, фенол, усі гербіциди та інсектициди, штучні мінеральні добрива, вінілхлорид, нікель і навіть деякі лікарські засоби, зокрема фенацетин, фенобарбітал, імунодепресанти, протипухлинні хіміопрепарати. Більшість канцерогенів потрапляє в довкілля при згорянні бензину та інших продуктів нафти, вугілля разом з іншими хімічними сполуками, що синтезуються в хімічній промисловості. Із забруднених повітря, води і грунту канцерогени потрапляють у легені, на шкіру, із харчовими продуктами—у внутрішнє середовище організму. Але чи не найбільшої шкоди люди завдають собі курінням, вдихаючи при цьому понад 30 ініціаторів і промоторів раку. Якби можна було ліквідувати тільки куріння, то частота раку зменшилася б на третину.
