Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Частина перша. Загальна та теоретична онкологія
раку з локалізіцією у повіках та періорбітальних ділянках, де таке ураження буває досить частим. У подальшому дану методику застосовували при первинних пухлинах шкіри з локалізацією на чолі та середній частині обличчя.
Методика застосування фракційної кріохірургії
Перший сеанс кріохірургії не призначений для замороження всієї пухлини. Перше заморожування досягає видимих меж пухлини без заморожування прилеглих тканин; воно складається з 1—2 циклів відповідно таким критеріям: для пухлин на повіках — 1 цикл завжди; періорбітальні ділянки — 1 цикл для поверхневих уражень, 2 цикли — для глибоких уражень; для пухлин з іншою локалізацією — 2 цикли.
Після першого сеансу кріохірургії утворюється виразка, яка повільно загоюється (3—4 тиж). Після загоєння зменшується розмір або товщина пухлинного отвору. Якщо розміри пухлини вказують на те, що більше немає небезпеки ретракції, застосовують другий сеанс кріохірургії за стандартною методикою. Мета цієї методики — отримання послідовного зменшення пухлини до повного заморожування її без ризику ретракції.
Перевагою сегментарної та фракційної методик є те, що вони значно збільшують можливості кріохірургії та надають можливість лікувати пухлини великих розмірів з меншим ризиком, а також пухлини, для лікування яких немає альтернативного методу.
Для лікування поширених форм раку шкіри та інших ново-утворів застосовують комбінований кріопроменевий метод. Дана методика включає заморожування пухлини до температур, які не спричинюють безпосередньої загибелі клітин, але зумовлює зміни, що підвищують радіочутливість пухлини. Такий режим охолодження не спричинює набряку прилеглих тканин, завдяки чому під час лікування межі пухлини залишаються під контролем і забезпечується можливість щоденного здійснення процедури кріопроменевого впливу. Охолоджують пухлину методом кріозро-шення рідким азотом безпосередньо перед кожним сеансом опромінення.
Показання та протипоказання до кріохірургічного лікування.
Показання: рецидиви злоякісних пухлин (після променевого, хірургічного та комбінованого лікування); множинні пухлинні ураження; злоякісні пухлини, стійкі до променевого лікування; пухлини, розташовані на хрящах (ніс, вушна раковина); пухлини,
120
_Розділ 6. Лікування злоякісних пухлин_
121
що розвинулися на рубцях або шкірі, шо раніше піддавалися рентгенівському опроміненню; літній вік хворих або тяжкі супутні захворювання. При великих кровоточивих пухлинах, а також пухлинах, що поширюються на кістки лицевого скелету, у разі наявності віддалених метастазів кріовплив може здійснюватися з паліативною метою.
Протипоказання до радикального кріогенного лікування: великі злоякісні пухлини, що проростають численні масиви підлеглих тканин; пухлини, що проростають губчастий шар кістки лицевого скелету та черепа; пухлини, що розташовані поблизу судинно-нервового пучка шиї.
Медикаментозне лікування пухлин
Поняття "медикаментозна терапія" об'єднує три принципово різні способи впливу на пухлинний ріст*, цитостатичний, або хіміотерапію; гормонотерапію; імунотерапію.
ХІМІОТЕРАПІЯ
Хіміотерапія злоякісних пухлин передбачає застосування лікарських засобів синтетичного або природного походження л метою незворотного пошкодження проліферації злоякісних клітин. Оскільки найхарактернішою ознакою протипухлинних препаратів є їхня антимітотична дія (здатність порушувати розмноження клітин), вони отримали також назву цитостатиків.
Історія хіміотерапії злоякісних пухлин починається із 40-х років минулого сторіччя, коли з'явилися повідомлення про досягнення об'єктивної регресії деяких форм злоякісних пухлин, зокрема хвороби Годжкіна, за допомогою препарату синтетичного походження мехлоретаміну (міжнародна назва). З того часу арсенал протипухлинних препаратів значно розширився, зросла їхня ефективність. Вони стали важливими, а при гемобластозах — єдиними засобами лікування генералізованих форм злоякісних пухлин. При деяких локалізаціях злоякісних новоутворень застосування хіміотерапії зумовлює одужання хворих, при інших — збільшує тривалість життя.
Частина перша. Загальна та теорети1 іа онкологія
A. Пухлини, які можуть бути вилікувані за допомогою тільки хіміотерапії
Тип пухлин Вилікування, %
1. Пухлини трофобласта: локальний процес 90 дисемінований До 60
2. Гострий лімфобластний лейкоз 75
3. Хвороба Годжкіна 80
4. Негоджкінські лімфоми (у дітей) 60
5. Дифузна гістіоцитарна лімфома 50
6. Лімфома Беркітта 50
7. Пухлини яєчка 90
Б. Пухлини, які виліковуються за допомогою ал'ювантноі хіміотерапії
Тип пухлин Вилікування, %
1. Пухлина Вільмса 65
2. Остеогенна саркома 65
3. Рабдоміосаркома 70
B. Пухлини, при яких вдається отримати повну регресію процесу і збільшити тривалість життя
1. Рак грудної залози
2. Дрібноклітинний рак легені
3. Гострий мієлобластний лейкоз
4. Негоджкінські лімфоми
5. Рак передміхурової залози
6. Волосковоклітинний лейкоз
7. Хронічний гранулоцитарний лейкоз
Г. Пухлини, при яких вдається отримати повну або часткову регресію з помірним збільшенням тривалості життя хворих
