Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Прямий (фізико-хімічні реакції) і посередній (вільні радикали) вплив радіації на біологічні молекули призводить до виникнення різних радіобіологічних ефектів у клітинах і органах. Складні ланцюгові реакції відбуваються в нуклеїнових кислотах, білках, нуклеопротеїдах, вуглеводах, ліпідах, які в кінцевому результаті призводять до функціональних та морфологічних змін клітинних і тканинних структур. Унаслідок опромінення гальмується мітотична активність клітин, яка через деякий час відновлюється (залежно від дози). У першу чергу починають розмножуватися клітини, не здатні до безкінечної проліферації, які після обмеженого числа поділів гинуть. Це так звана репродуктивна, або мітотична, загибель клітин. Основною причиною смерті клітин є радіаційне пошкодження хромосом (аберації, розриви). Деякі клітини гинуть у період між поділами до виходу в мітоз. Така форма загибелі клітин називається інтерфазною. Вона характерна, наприклад, для малих лімфоцитів, овоцитів.
112
Розділ 6. Лікування злоякісних пухлин
Пошкодження клітин залежить від стадії мітотичного циклу. Найбільш чутливі клітини до радіації в післясинтетичній стадії (G2) і мітозі (М), менше — у кінці стадії синтезу ДНК (S). Резистентними є диференційовані та непроліферуючі клітини, хоча останні більш чутливі. Згідно з положенням Бергоньє і Трибон-до, радіоактивне ураження клітин прямо пропорційне мітотичній активності і обернено пропорційне ступеню диференціації клітин. Цей принцип лежить в основі застосування випромінювань для лікування злоякісних пухлин.
Радіочутливість нормальних і пухлинних тканин. За своєю морфологічною структурою, функцією, органною належністю клітини і тканини мають різну радіочутливість до дії опромінення. Нагромаджений клінічний та експериментальний досвід сприяв розробленню шкал радіочутливості різних органів та пухлин. Усі вони дуже подібні між собою. У більшості випадків пухлини зберігають радіочутливість тих органів і тканин, з яких вони походять. Нижче подано шкалу радіочутливості за Holthusen і Desjardins.
Радіочутливість нормальних та пухлинних тканин (у порядку її зниження) Нормальні тканини Пухлинні тканини
Лімфоїдна тканина, тимус Негоджкінська лімфома
Кістковий мозок Ендотеліальна мієлома
Яєчко, яєчник Рак яєчка та яєчника
Епітелій слизових оболонок Кісткова гігантоклітинна пухлина
Слинна залоза Множинна мієлома
Волосяна цибулина Базаліома
Потові та сальні залози Метатипова епітеліома
Епідерміс Мукоідна карцинома кишок
Серозні оболонки, легені Рак шийки матки
Нирки Аденокарцинома щитоподібної залози
Надниркові залози Рак ротоглотки
Підшлункова залоза, печінка Рак грудної залози
Щитоподібна залоза Плоскоклітинний рак шкіри
М'язи Рак прямої кишки
Сполучна тканина, судини Хондросаркома
Хрящова тканина Фібросаркома
Кісткова тканина Остеогенна саркома
Нервові ганглії Меланома
Нерви
Радіомодифікація. Для оптимізації променевого лікування застосовують різні способи модифікації: сенсибілізацію пухлини до
опромінення, радіопротекцію нормальних тканин, взаємопідси-
8 -4-1912
113
Частина перша. Загальна та теоретична онкологія_
114
лення при одночасному хіміо-променевому лікуванні. Найбільш виражені сенсибілізувальні властивості має кисень. Для цього застосовують оксигенацію пухлини інгаляційним шляхом, у т. ч. гіпербаричну, електронакцепторні сполуки (метронідазол, мізоні-дазол та ін.), гіпертермію, гіперглікемію. Для підвищення радіорезистентності нормальних тканин застосовують гіпоксичні суміші зі вмістом кисню 8—10 %. При одночасному хіміо-променевому лікуванні застосовують цисплатин, фторурацил, метотрек-сат, циклофосфан та деякі інші препарати.
Методи променевого лікування. Променеве лікування застосовують як самостійне, так і в поєднанні чи в комбінації з іншими методами: хірургічним, хіміотерапією, модифікаторами тощо. Воно може бути радикальним, паліативним або симптоматичним. Радикальне променеве лікування застосовують у випадках раку грудної залози, губи, порожнини рота, глотки, гортані, жіночих статевих органів, шкіри, передміхурової залози, при лімфомах, первинних пухлинах мозку, нерезектабельних саркомах. З паліативною метою — при раку стравоходу і легенів, метастазах у кістки та головний мозок, хронічних кровотечах, для зниження підвищеного внутрішньочерепного тиску.
Використання декількох видів іонізуючих випромінювань, джерел або методів променевого лікування називається поєднано-променевим, його застосовують при раку матки, стравоходу, голови та шиї, прямої кишки, передміхурової залози.
У комбінуванні з іншими методами променеве лікування буває неоад'ювантним (при раку гортані, грудної залози, прямої кишки) і (або) ад'ювантним (при раку грудної залози, прямої кишки, матки, передміхурової залози, сечового міхура, задньо-прохідного каналу та відхідника, при гострому лімфолейкозі, пухлинах у дітей, саркомі Юїнга) та одночасним з хіміопрепаратами (рак прямої кишки, сечового міхура, голови та шиї).
Залежно від відстані джерела іонізуючого випромінювання до поверхні тіла пацієнта чи пухлини методи опромінення поділяють на дистанційні (далекодистанційні, короткодистанційні) та контактні (аплікаційні, внутрішньопорожнинні, внутрішньопух-линні, радіохірургія, брахітерапія). Метод лікування називають короткодистанційним, якщо відстань від джерела до поверхні тіла (ВДП) становить 7—10 см, і далекодистанційним — при ВДП
