Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Групи підвищеного онкологічного ризику
Особливості перебігу пухлинного процесу такі, що тривалий час пухлина клінічно себе не виявляє. Від моменту перших змін на рівні генома до появи пухлини, яку можна клінічно визначити, часто минає 10 років або і більше.
Розрізняють період індукції пухлини (тривалість — 3—5 років), преінвазивну фазу (тривалість близько 3 років), фазу інвазії (тобто клінічна поява пухлини) — близько 3 років і фазу дисемінації, або термінальну фазу. Така тривалість перебігу робить реальними пошуки пухлини в доклінічний період, тобто тоді, коли від хворого не надходить жодних скарг. Зрозуміло, що лікування хворих у такій стадії процесу може бути радикальним, обсяг оперативних втручань — значно меншим, а наслідки лікування, у розумінні повного вилікування і відсутності інвалідизації, значно кращими.
Частина перша. Загальна та теоретична онкологія
Загальна диспансеризація населення, яка була однією з основних доктрин радянської охорони здоров'я, на практиці не була здійснена. Рівень запущеності раку серед контингентів населення, що підлягали вибірковому диспансерному нагляду, суттєво не відрізнявся від загальної маси. Тому виникла ідея проводити цілеспрямовані профілактичні огляди тих груп населення, серед яких виникнення злоякісних пухлин найімовірніше. Такі контингенти отримали назву груп підвищеного ризику.
Для формування таких груп використовуються дані епідеміології та етіології раку. Фактори ризику розподіляються на дві групи: безумовні та умовні.
До безумовних факторів належать: вік, професійні шкідливості, зв'язок із виробництвом. Справді, відомо, що рак шлунка виникає переважно в чоловіків віком понад 40 років. Тому здійснювати неприємну й дорогу процедуру гастрофіброскопії для виявлення раку шлунка в молодих осіб недоцільно і нерентабельно. На виробництвах, пов'язаних з аніліновими барвниками, рак сечового міхура є професійним захворюванням, тому серед такого контингенту робітників досліджувати в першу чергу слід сечовидільну систему.
До умовних факторів належать: передракові стани, гормональні порушення, куріння тощо. Передракові стани (гастрит, хронічна пневмонія, природжені аномалії тощо) можуть бути основою для виникнення раку. Але багато людей живуть з такими станами довго і не хворіють на рак. Отже, умовні фактори треба враховувати, але при цьому слід правильно оцінювати їхню можливу роль у виникненні раку.
Фактори ризику поділяються на професійні, соціально-побутові, конституціональні, кліматогеографічні.
До груп підвищеного ризику належать ті контингенти населення, в яких збіг окремих факторів ризику створює реальну загрозу виникнення злоякісних пухлин. Такі групи найефективніше формувати серед організованих контингентів населення в кілька етапів:
1) анкетування всіх працівників підприємства за спеціальними анкетами, створеними на основі статистичної оцінки (вартості) окремих симптомів;
2) оброблення анкет на комп'ютері і вибір групи, що підлягає поглибленому лікарському огляду;
98
_Розділ 6. Лікування злоякісних пухлин_
3) лікарський огляд вибраних осіб з підозрою на онкологічну патологію і визначення контингенту, який підлягає спеціальному, поглибленому дослідженню — ендоскопічному, радіонуклідному, морфологічному тощо;
4) спеціальне дослідження й остаточне формулювання діагнозу;
5) направлення на відповідне лікування.
Визначення груп підвищеного ризику є реальним шляхом для виявлення раку на ранніх стадіях, що дає змогу застосовувати ор-ганозберігаюче лікування.
Вирішальна роль у ранньому виявленні раку, а також у пропаганді здорового способу життя, що має на меті первинну профілактику раку, належить сімейному лікареві.
Сімейний лікар повинен бути обізнаний з особливостями побуту родини, шкідливими звичками її членів, а також знати генеалогічний родовід, що включає в себе спадкові захворювання. Саме сімейному лікарю необхідно особливо розвинене відчуття онкологічної настороженості.
Р о з д і л 6. ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ ПУХЛИН
Для лікування хворих на злоякісні пухлини застосовують хірургічний, променевий, хіміотерапевтичний, гормональний (у широкому розумінні) методи. Останнім часом інтенсивно розробляються методи біотерапії, які поки що не вийшли за межі клінічного експерименту.
Перш за все необхідно розглянути деякі питання термінології.
Під радикальним методом лікування онкологічних хворих розуміють такий вплив на пухлинний процес (операція, променева терапія, медикаментозне лікування), після застосування якого в організмі хворого сучасними методами діагностики не вдається виявити ніяких ознак пухлинного процесу. Мета радикального лікування — вилікування хворого.
Приклади:
• Хірургічний метод — різні типи радикальних операцій залежно від особливостей локалізації первинної пухлини: легені —
7* 99
_Частина перша. Загальна та теоретична онкологія_
100
пульмонектомія, лобектомія; шлунок — субтотальна резекція шлунка, гастректомія; головка підшлункової залози — панкреато-дуоденальна резекція тощо.
• Променева терапія — опромінення шкіри, нижньої губи, шийки матки, при лімфогранулематозі та деяких інших локалізаціях пухлин.
