Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
_Розділ 5. Діагностика злоякісних пухлин_
95
реджує клінічні ознаки рецидиву. Спостерігається кореляція рівня СА-125 з перебігом пухлинного процесу на фоні хіміотерапії (у 90 % випадків).
СА-19—9 пропонується для ранньої діагностики та контролю за ефективністю лікування у хворих на рак підшлункової залози, а СА-15—3 і МСА — для оцінки ефективності хіміо- та променевої терапії при раку грудної залози. Одночасне використання тестів із різними пухлиноасоційованими антигенами (наприклад, PEA і СА-19—9 при раку підшлункової залози) підвищує достовірність одержаних результатів.
При підозрі на рак передміхурової залози необхідним є визначення рівня простатичного специфічного антигену (ПСА). ПСА-глікопроте'ід є органоспецифічним маркером; у нормальному стані виявляється в цитоплазмі епітелію передміхурової залози, в її секреті і в дуже малих кількостях у сироватці крові. ПСА є тканиноспецифічним, але не пухлиноспецифічним, тому важливою є динаміка рівня ПСА, а не окремі значення.
Основні пухлинні маркери подано в додатку.
Значним досягненням у галузі імунодіагностики є застосування біотехнології отримання моноклональних антитіл (МКАТ). Це одне з найбільших відкриттів у біології останнього двадцятиріччя. Воно базується на використанні гібриду лімфоцита миші та клітини плазмоцитоми людини, який здатний продукувати абсолютно однакові і специфічні антитіла. Отримано МКАТ не тільки проти різних пухлиноасоційованих антигенів, але й проти окремих клітинних органоїдів і ферментів (мікросом, лізосом, кислої фосфатази ракової пухлини передміхурової залози тощо). МКАТ можна позначити радіонуклідами, що значно збільшує точність діагностики. Створено вже індустрію виготовлення МКАТ. За своєю чутливістю і специфічністю використання МКАТ не має конкурентів серед інших лабораторних тестів і безумовно відкрило нову епоху в діагностиці.
Принципи діагностики доклінічного раку
Низка підручників з медицини за традиційним ученням пов'язують клініку раку (пухлин) зі значною втратою маси тіла, анемією, вираженим болем, утратою працездатності, кровотечами
Частина перша. Загальна та теоретична онкологія_
96
тощо. Справді, така симптоматика наявна при пухлинних захворюваннях, але в пізніх стадіях. Орієнтація на таку клініку вкрай шкідлива, оскільки дає змогу виявити лише запущені випадки і мало впливає на лікування. Водночас не акцентується на тому, що майже третина хворих на ранніх стадіях раку грудної залози, ендометрія, прямої кишки, жовчного міхура має надмірну масу тіла, не втрачає працездатності, не має болю, кровотеч тощо. Тому діагностичний процес повинен базуватися на комплексі малопомітних симптомів і синдромів, притаманних тому чи іншому пухлинному захворюванню.
Синдром "плюс-тканини " означає зміни від незначних, що виявляються за допомогою оптичних приладів (проліферація нормальної тканини), до помітних на око вузлів.
Синдром порушення функції означає анатомічні порушення пошкодженого органа: непрохідність при рості пухлини в стравоході, шлунку, кишках; механічна жовтяниця при обтурації жовчних шляхів; ателектаз при раку в просвіті бронха.
У клінічній онкології для виявлення ранньої стадії раку необхідно враховувати гіпофункцію окремих органів. Такий стан виявляється, наприклад, у зниженні секреторної діяльності шлунка, печінки; порушення гормонального гомеостазу трапляються при виникненні раку ендометрія та грудної залози.
Особливу увагу слід звернути на наявність передпухлинних захворювань. Будучи за своєю природою доброякісними процесами, вони за сприятливих умов легко малігнізуються. Проблема передраку вивчається понад 100 років. Термін "передрак" упроваджений І. Ортом 1887 р. Точного визначення передраку немає, бо процеси в тканинах і органах, які виникають перед розвитком злоякісних пухлин, дуже різноманітні. Багато авторів дотримуються думки, що рак ніколи не розвивається на здоровому нормальному грунті. Якщо прийняти, що нормальна клітина і ракова займають протилежні полюси розвитку, то до передракових станів треба зарахувати всю гаму змін поміж ними. До передракових станів дехто схильний зараховувати лише ті процеси, що обов'язково призводять до виникнення раку. Такі передраки називають облігатними, хоча багато онкологів вважають облігатні передраки (еритроплакія Кейра, хвороба Педжета) неінвазивними стадіями раку. Є й інша думка, за якою будь-який хронічний процес, на фоні якого може виникнути рак, слід вважати передраковим. Це
_Розділ 5. Діагностика злоякісних пухлин_
7 — 4-1912
97
так звані факультативні передраки. Передрак найкраще вивчений з морфологічного боку. Поняття передраку об'єднує гіперплазію епітелію, метаплазію й атипію росту клітин, при цьому, як правите, спостерігається зниження їхньої диференціації. Усі ці зміни неоднаково виражені в різних ділянках органа, що дає змогу говорити про етапність і мультицентричність процесу малігнізації.
Процес перетворення доброякісного передракового процесу на рак є доволі тривалим і часто розтягується на кілька років. До передракових захворювань зараховують усі доброякісні пухлини, які можуть малігнізуватися (аденоми, фіброми, невриноми тощо), трофічні виразки і рубці на кінцівках, дистрофічні зміни на слизових оболонках (лейкоплакія, еритроплакія), деякі хронічні захворювання (хронічна пневмонія, виразкова хвороба шлунка, хронічний гастрит і коліт), деякі природжені аномалії (крипторхізм, тератома). Завдання сучасного лікаря саме в тому і полягає, щоб зафіксувати передпухлинний стан, помітивши перші клінічні ознаки малігнізації (поява росту, зміна забарвлення, кровоточивість, лімфорея, болючість тощо). Хоча ці симптоми не є специфічними для пухлин, нехтувати ними не слід, бо лише таким чином можна виявити багато ранніх стадій пухлинних захворювань.
